Рішення № 57464788, 28.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2016

Справа №910/5696/16

За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "НАЕК "Енергоатом"

до товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬНИЙ ДІМ"

про стягнення 52 822,5 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - не з"явився

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬНИЙ ДІМ" про стягнення 52 822,5 грн. у зв’язку з неналежним виконанням договору поставки № 12/С03 від 25.01.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2016 у справі № 910/5696/16 порушено провадження та призначено до розгляду на 20.04.2016 .

Представники позивача та відповідача в судове засідання 20.04.2016 не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розгляд справи відкладено на 28.04.2016.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 28.04.2016 вдруге не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвала суду від 04.04.2016 отримана відповідачем 07.04.2016, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 03179 0850243 8(в матеріалах справи).

Ухвала суду від 20.04.2016 отримана позивачем 25.04.2016, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 01032 5454037 8(в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач та відповідач повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач та відповідач були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2016 між Відокремленим підрозділом «Автоматика та машинобудування» ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі позивач, покупець, «ВП «АтаМ» ДП НАЕК «Енергоатом») та товариством з обмеженою відповідальністю «СТАЛЬНИЙ ДІМ» (далі відповідач, постачальник, ТОВ «СТАЛЬНИЙ ДІМ») було укладено договір поставки « 12С/03 (далі - договір).

За умовами договору, в порядку та умовах визначених договором, постачальник зобов’язується поставити покупцеві металопрокат, найменування та кількість якого визначені в специфікації №1 від. 25.01.2016 та специфікації №2 від 25.01.2016 до договору, а покупець зобов’язується прийняти й оплатити металопрокат.

Загальна сума договору складає 92 652,77 грн., в тому числі ПДВ 15 442,13 грн.

Згідно п.3.4 договору розрахунок за металопрокат здійснюється шляхом 50% передоплати від суми, вказаної в наданому рахунку-фактурі, при наявності відповідного фінансування. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту поставки продукції.

Відповідно до п.4.2 договору, поставка партії продукції здійснюється протягом 4-х банківських днів після отримання 50% передоплати.

Для здійснення оплати металопрокату за специфікацією №1 від 25.01.2016, покупець отримав рахунок №15 від 06.01.2016 на суму 78 694,90 грн.

Як свідчать матеріали справи, згідно платіжного доручення №1945 від 04.02.2016 покупець здійснив передоплату у розмірі 50% від суми зазначеної в рахунку№15 від 06.01.2016, а саме перерахував на рахунок постачальника 39 347,45 грн. з ПДВ.

Проте, постачальник умови договору поставки порушив, поставку металопрокату у визначений договором строк не здійснив.

Крім цього, для здійснення оплати металопрокату за специфікацією №2 від 25.01.2016, покупець отримав рахунок №6957 від 13.01.2016 на суму 13 957,87 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення №1911 від 28.01.2016 покупець здійснив передоплату у розмірі 50% від суми зазначеної в рахунку№6957 від 13.01.2016, а саме перерахував на рахунок постачальника 6 978,94 грн. з ПДВ.

Проте, постачальник умови договору поставки порушив, поставку металопрокату у визначений договором строк не здійснив.

У зв’язку з невиконанням ТОВ «СТАЛЬНИЙ ДІМ» умов договору щодо поставки металопрокату, позивач направив претензію за вих.№12-01/192 від 15.02.2016 з вимогами негайного здійснення поставки.

Однак, станом на 21.03.2016 ТОВ «СТАЛЬНИЙ ДІМ» поставку металопрокату не здійснило.

Отже, основний борг відповідача за не поставлену але передоплачену продукцію становить 46 326,39 грн.

Таким чином, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати за не поставлений товар в сумі 46 326,39 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 6 485,69 грн. та пеню в сумі 10,42 грн., у відповідності до п. 5.2. договору.

Згідно п.5.2 договору встановлено, що при затримці поставки продукції постачальник несе відповідальність встановлену ст.231 ГК України.

Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов’язання щодо своєчасної поставки продукції не виконав належним чином, а саме не поставив обумовлену договором продукцію, а саме:

Згідно п.4.2 договору, поставка партії продукції здійснюється протягом 4-х банківських днів після отримання 50% передоплати.

Згідно платіжного доручення №1945 від 04.02.2016 позивач здійснив передоплату у розмірі 50% від суми зазначеної в рахунку№15 від 06.01.2016, а саме перерахував на рахунок постачальника 39 347,45 грн.

За умовами договору поставка металопрокату повинна бути здійснена протягом 4-х банківських днів після отримання 50% передоплати.

Тобто, відповідач повинен був здійснити поставку металопрокату у строк до 11.02.2016.

Прострочення поставки металопрокату за специфікацією №1 від 25.01.2016 до договору складає 40 днів (з 11.02.2016 по 21.03.2016).

Згідно ч.2 ст.231 ГК України за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Розмір пені за прострочення поставки металопрокату за специфікацією №1 від 15.01.2016 року до Договору складає:

78 694,90 грн. х 0,1% х40дн./365дн. = 8,62 грн.

Розмір штрафу складає:

78 694,90 грн. х 7% = 5 508,64 грн.

Згідно платіжного доручення №1911 від 28.01.2016 позивач здійснив передоплату у розмірі 50% від суми зазначеної в рахунку№6957 від 13.01.2016, а саме перерахував на рахунок постачальника 6 978,94 грн. За умовами договору поставка металопрокату повинна бути здійснена протягом 4-х банківських днів після отримання 50% передоплати.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити поставку металопрокату у строк до 04.02.2016.

Прострочення поставки металопрокату за специфікацією №2 від 15.01.2016 до договору складає 47 днів.

Розмір пені за прострочення поставки металопрокату за специфікацією №2 від 25.01.2016 до договору складає:

13 957,87 грн. х 0,1% х 47дн./365дн. = 1,8 грн.

Розмір штрафу складає:

13 957,87 грн. х 7% = 977,05 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно п. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню відповідно до п. 5.2 договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 10,42 грн. та штраф відповідно до п. 5.2 договору, розмір якого, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 6485,69 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "НАЕК "Енергоатом" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬНИЙ ДІМ" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 131, прим. 3, код ЄДРПОУ 39963148) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "НАЕК "Енергоатом" (52204, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Гагаріна, буд. 4, код ЄДРПОУ 39688675) суму основного боргу у розмірі 46 326 (сорок шість тисяч триста двадцять шість) грн. 39 коп., пеню в сумі 10(десять) грн. 42 коп., штраф в сумі 6485(шість тисяч чотириста вісімдесят п’ять) грн. 69 коп. та суму судового збору у розмірі – 1378(одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 29.04.2016