Рішення № 57464763, 13.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2016Справа №910/1077/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАНС ПЛЮС"

Про стягнення 242 796,50 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Сисин Л.В. - представник

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАНС ПЛЮС" про стягнення 242 796,50 грн.

Ухвалою суду від 27.01.2016 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/1077/16 та призначено розгляд справи на 24.02.2016.

24.02.2016 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про відкладення розгляду справи та документи на вимогу ухвали суду.

В судове засідання 24.02.2016 представники сторін не з'явились.

Ухвалою суду від 24.02.2016 відкладено розгляд справи на 13.04.2016.

В судове засідання 13.04.2016 представник позивача з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 13.04.2016 представник відповідача не з'явився, вмотивованих заяв та клопотань до суду не надав.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.04.2016, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 13.04.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2012 року між позивачем, як лізингодавцем та відповідачем, як лізингоодержувачем, було укладено Договір про фінансовий лізинг № 00005070, за умовами якого позивач зобов'язався передати у розпорядження Відповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб VW Passat B7, 1,8 ITSI, 2011 року, шасі № WVWZZZ3CZCE096865, двигун № CDA264627, (надалі за текстом - "Обєкт лізингу"), а Відповідач зобов'язався прийняти Обєкт лізингу і сплатити суму коштів за Договором шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (надалі за текстом - "План відшкодування"), що становить невід'ємну частину Договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 35 775,00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 8 943,75 доларів США.

Відповідач відповідно до положень п. 6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (далі по тексту - "Умови лізингу"), що становлять невід'ємну частину Договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до Плану відшкодування.

Згідно з п. 6.5. Умов лізингу, щомісячний платіж перераховується на рахунок, зазначений Позивачем у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Плані відшкодування.

Відповідно до п. 8.3.2. Умов лізингу, якщо Відповідач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) Лізингового платежу, при цьому якщо прострочення Лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів, Позивач має право розірвати Договір і витребувати Обєкт лізингу від Відповідача, в тому числі у примусовому порядку з виконавчим написом нотаріуса.

Згідно з п. 12.9 Умов лізингу, у разі дострокового припинення Договору з боку Позивача, Відповідач зобов'язувався повернути Обєкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані за адресою місцезнаходження Позивача, якщо інша адреса не вказана Позивачем, впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання відповідного запиту.

Відповідно до п. 13.1. Умов лізингу, якщо Відповідач відмовляється від повернення або затримує повернення Обєкту лізингу, Позивач має право вилучити Обєкт лізингу без попередньої згоди Відповідача. При цьому, на підставі п. 13.6 Умов лізингу, Відповідач був зобов'язаний відшкодувати Позивачу будь-які витрати, пов'язані із вилученням Обєкту лізингу.

Згідно з п. 12.6.1. Умов лізингу, Позивач має право в односторонньому порядку розірвати Договір та на повернення Обєкту лізингу у разі, якщо Відповідач не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів.

Відповідно до п. 8.3.1. Умов лізингу, якщо Відповідач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, Позивач має право надіслати Відповідачу першу платіжну вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо Відповідач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту першої вимоги, Позивач надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 днів із зазначенням нагадування, що після завершення строку здійснення оплати, за умови не здійснення оплати, Договір підлягає розірванню відповідно до п. 12.6.1. Сторони домовились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що Відповідач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим Договором.

Позивач зазначив, що в зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, були направлені наступні нагадування:

нагадування про несплату від 14.11.2014;

нагадування про несплату від 17.11.2014;

нагадування про несплату від 03.12.2014;

нагадування про несплату від 19.12.2014;

нагадування про несплату від 08.01.2015;

нагадування про несплату від 19.01.2015;

нагадування про несплату від 04.02.2015;

нагадування про несплату від 04.03.2015;

нагадування про несплату від 18.03.2015;

нагадування про несплату від 03.04.2015.

Відповідно до п. 12.13, у випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається зірваним на 10 робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Згідно п. 12.7 Договору, день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту, визначається позивачем у відповідному повідомленні/ вимозі.

Як вбачається із матеріалів справи, разом із третім нагадуванням від 03.04.2015 відповідачу було направлено вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від Договору вих.. № 00005070 від 03.04.2015.

Позивач зазначив, що дана вимога повернулася на адресу позивача із зазначенням на лицевій стороні конверту "за закінченням терміну зберігання".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав умови Договору в частині сплати лізингових платежів і має перед позивачем заборгованість в розмірі 7 740,25 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу. Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України "Про фінансовий лізинг" та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд констатує, оскільки вимога відповідачеві була надіслана 03.04.2015 р., то датою припинення договору є 17.04.2015 р., як то передбачено п. 12.13 Умов лізингу.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу предмети лізингу, однак відповідач у строк, встановлений Договором, зобов'язання щодо сплати лізингових платежів не виконав та має перед позивачем заборгованість з їх сплати в розмірі 7740,25 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, за таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 7 740,25 грн. визнаються судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 234 204,40 грн., пеню в розмірі 655,27 грн., 3% річних в розмірі 196,58 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору позивач зберігатиме право власності за собою на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту.

Згідно п. 8.2.3 Договору компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених відповідачем у відповідності до контракту. Позивач надає відповідачу відповідну документацію що підтверджує понесені витрати проте ненадання такої документації не звільняє відповідача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації. Вище зазначені санкції підлягають виплаті лізингоодерожувачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги позивачем, не зважаючи на можливе розірвання контракту позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення становить більше 30 днів.

Згідно п. 13.7. Умов лізингу, якщо Позивач не зможе здійснити своє право на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, він матиме право на вилучення Об'єкту лізингу у Відповідача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.

Згідно п. 8.6. Умов лізингу встановлено, що будь-які збитки заподіяні невиконанням або не належним виконанням Стороною своїх зобов'язань за Контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі понад і передбачені Контрактом штрафні санкції.

Позивач зазначив, що неповернення відповідачем Об'єкту лізингу в строки вказані в п. 12.9. Умов лізингу (10 робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги), завдало збитків Позивачеві у вигляді упущеної вигоди.

Згідно п. 6.17. Умов лізингу Сторони погодили, що у випадку розірвання Договору за ініціативою Позивача відповідно до п. 12 Договору, Лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об'єкта лізингу.

Відповідно до п. 12.9. Умов лізингу, у разі дострокового припинення Договору з боку позивача, відповідач зобов'язувався повернути Об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані за адресою місцезнаходження позивача, якщо інша адреса не вказана позивачем, впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання відповідного запиту. В цей же строк відповідач сплачує позивачу будь-яку різницю між вартістю Об'єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано позивачем в результаті продажу Об'єкту лізингу або, якщо Об'єкт лізингу залишився у власності позивача, ринковою вартістю Об'єкта лізингу) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишилися несплаченими відповідачем відповідно до Договору. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою позивача та має бути відшкодована відповідачем відповідно до умов Договору та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання відповідачем, в тому числі після розірвання Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Враховуючи вище зазначене, судом здійснено розрахунок зазначених збитків. Заперечень відповідачем не надано. Суд приходить до висновку про задоволення розрахунку позивача в розмірі 234 204,40 грн.

Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач, просить суд стягнути з відповідача 655,27 грн. пені.

Згідно з п. 8.2.1 Договору у випадку прострочення сплати платежу, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 10% річних від вчасно не сплаченої суми за кожен день прострочення до моменту виплати.

Як слідує з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені, за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, підлягають задоволенню і становлять 655,27 грн.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 196,58 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 196,58 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ч. 4 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанс Плюс" (04209, м. Київ, вул. Богатирська, 11, ідентифікаційний код 36025501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, пр-т Павла Тичини 1 В, офіс В, ідентифікаційний код 35571472) основну заборгованість в розмірі 7 740 (сім тисяч сімсот сорок) грн. 25 коп., збитки в розмірі 234 204 (двісті тридцять чотири тисячі двісті чотири) грн. 40 коп., пеню в розмірі 655 (шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 27 коп., 3 % річних в розмірі 196 (сто дев'яносто шість) грн. 58 коп., судовий збір в розмірі 3 641 (три тисячі шістсот сорок одну) грн. 95 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом десяти днів. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.04.2016.

Суддя Л.В.Прокопенко