Рішення № 57464757, 13.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2016Справа №910/27105/15

За позовом ТОВ "Інтерпластика"

До ТОВ "Торговельно - будівельний дім "Олді"

Про стягнення 210 334,47 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Ткаченко Є.О. - представник

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпластика" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно - будівельний дім "Олді" про стягнення 210 334, 47 грн.

Ухвалою суду від 19.10.2015 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/27105/15 та призначено розгляд справи на 17.11.2015.

12.11.2015 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

16.11.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 17.11.2015 представники сторін не з'явились.

Ухвалою від 17.11.2015 розгляд справи відкладено на 02.12.2015.

27.11.2015 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

27.11.2015 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові матеріали по суті спору.

02.12.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву.

Відповідно до приписів ст. 74' 1. ГПК України, господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш, як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.

Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання. Ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає.

Вирішення питання про задоволення клопотань учасників судового процесу чи їх відхилення, Господарським процесуальним кодексом України покладено виключно на розсуд суду, розглянувши матеріали справи та беручи до уваги клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача.

02.12.2015 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 04.12.2015 розгляд справи призначено на 13.01.2016.

Ухвалою від 13.01.2016 розгляд справи відкладено на 15.03.2016.

15.03.2016 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 15.03.2016 позивач не з'явився.

В судове засідання 15.03.2016 представник відповідача з?явився, надав усні пояснення по суті справи.

Ухвалою суду від 15.03.2016 відкладено розгляд справи на 13.04.2016.

В судове засідання 13.04.2016 представник позивача з'явився, надав суду додаткові документи по справі, та заяву відповідно до якої вказав про часткову сплату відповідачем боргу.

В судове засідання 13.04.2016 представник відповідача не зявився, причини неявки суду не повідомив.

Суд приходить до висновку, що наявні матеріали справи дають можливість вирішити спір по суті за наявними матеріалами справи в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні 13.04.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.04.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 400333/13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товари разом із усіма їх при належностями та документами, що стосується товарів, в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору поставки, а покупець зобов'язується прийняти товари і оплатити їх на умовах договору.

Відповідно до п. 1.1.1 договору умови поставки викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс", які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером договору поставки.

Асортимент товарів, що підлягають поставці та їх ціна, попередньо погоджується сторонами шляхом підписання специфікації ( п. 1.7)

Відповідно до п. 2.4 Договору ціна поставленого товару зазначається у видаткових накладних, які надаються до головного офісу покупця для здійснення оплати та складаються на підставі кількості поставленого товару, зазначеного у транспортній накладній із відповідними можливими виправленнями, згідно Актів розбіжностей.

Право власності на поставлений товар і ризик випадкової його загибелі або пошкодження переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товар поставлено покупцеві та вивантажено на приймальну платформу відповідного торговельного центру покупця та покупцем зроблено відмітку про прийом товару на транспортній накладній. Датою здійснення поставки вважається дата, яку зазначив покупець у видатковій накладній. Постачальник буде вважатися таким , який виконав зобов'язання поставки товару, якщо він поставив товар до торговельного центру покупця, зазначеного у замовленні покупця, із усією супровідною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та договором поставки, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам замовлення покупця та договору поставки. (п. 4.5-4.6).

Відповідно до п. 5.1 Договору покупець оплачує товари шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника визначений у договорі, протягом 5 банківських днів з моменту реалізації товару покупцем за умови, що постачальник надасть належним чином оформленні податкові та видаткові накладні до головного офісу покупця в термін не більше ніж 3 календарних дні з дня поставки товарів.

Платіжне зобов'язання вважається виконаним покупцем після списання коштів з його банківського рахунку та зарахування коштів на банківський рахунок постачальника, вказаний у розділі 13 Договору.

Позивач зазначив що належним чином виконав зобов'язання зо договором, тоді як відповідачем було порушено умови договору, в зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 208493,30 грн.

19.05.2015 позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про оплату залишку вартості поставленого товару в сумі 242664,69 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, але підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі - ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 208 493,30 грн. відповідач у встановлений Договором строк не виконав.

Позивачем в судовому засіданні надано заяву, відповідно до якої зазначив, що відповідачем частково сплачено заборгованість у розмірі 23 865,26 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено частково суму заборгованості в розмірі 23865,26грн. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 910/27105/15 в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості в розмірі 23 865,26 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи сума основної заборгованості що підлягає до стягнення становить 184 628,04 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач у встановленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 184 628,04 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 1 841,17 грн.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 841,17 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-будівельний дім "ОЛДІ" (03113, м. Київ, вул. Івана Шевцова, буд. 1, код ЄДРПОУ 24738845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпластика" (61166, м. Харків, просп. Леніна, б.40, кім. 414, код ЄДРПОУ 37091182) основну заборгованість в розмірі 184 628 (сто вісімдесят чотири тисячі шістсот двадцять вісім) грн.04 коп., 3 % річних в розмірі 1 841 (одна тисяча вісімсот сорок одну) грн. 17 коп., судовий збір у розмірі 3 155 (три тисячі сто п'ятдесят п'ять) грн. 01 коп.

3. Припинити провадження у справі № 910/27105/15 в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості в розмірі 23 865,26 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.04.2016.

Суддя Л.В. Прокопенко