Рішення № 57464706, 22.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2016Справа № 910/4656/16

Суддя Господарського суду міста Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 2 (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Рада) до приватного підприємства "Південний" (далі - Підприємство) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки,

за участі представників:

позивача: Рог О.В., за довіреністю від 12 квітня 2016 року № 225-КМГ-1265,

відповідача: Щуренко І.С., за довіреністю від 4 січня 2016 року,

органу прокуратури: Чистякової Н.О., за посвідченням № 031458,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2016 року Прокурор звернулась до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом в інтересах держави в особі Ради, посилаючись на те, що 15 грудня 2004 року між нею та Підприємством був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір), за умовами якого позивач для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу передав відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку площею 4 717 м2, яка знаходиться у Дарницькому районі міста Києва по вулиці Декабристів, 2-а. Вказаною угодою орендна плата за спірну земельну ділянку була встановлена в розмірі 2 (двох) відсотків від її нормативної грошової оцінки в рік. У зв'язку з набранням чинності Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким було передбачено мінімальний розмір орендної плати за землі державної та комунальної власності у розмірі не менше трьох відсотків від їх нормативної грошової оцінки, Радою був проведений перерахунок орендної плати та встановлений її розмір на рівні 136 685,39 грн., що становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки вищезазначеної земельної ділянки, яка складає 4 556 179,78 грн. Оскільки спірним договором було передбачено перегляд розміру орендної плати, а відповідач ухиляється від внесення відповідних змін щодо збільшення розміру зазначеної плати у цей правочин, Прокурор, посилаючись на статті 632, 759, 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 15, 30 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон), просив суд внести зміни до пункту 4.2. укладеного між сторонами спірного договору оренди, виклавши його в наступній редакції: "Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 % (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 березня 2016 року порушено провадження у справі № 910/4656/16 та призначено її до розгляду на 31 березня 2016 року.

У судовому засіданні 31 березня 2016 року судом оголошено перерву до 22 квітня 2016 року.

Під час удового засідання 22 квітня 2016 року представник прокуратури та представник позивача просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов, поданому до суду 31 березня 2016 року. В основу заперечень Підприємства покладено факт відсутності відповідного рішення Ради про внесення змін до договору та згоди відповідача на зміну умов правочину.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками процесу документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2004 року між Радою та Підприємцем був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу передав відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку площею 4 717 м2, яка знаходиться у Дарницькому районі міста Києва по вулиці Декабристів, 2-а.

Умовами пункту 2.2. сторони погодили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 556 179,78 грн.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками цих суб'єктів господарювання, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований у реєстрі за № 1179, а також зареєстрований у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі зроблено запис від 22 грудня 2004 року № 63-6-00187.

Відповідно до пункту 3.1. цієї угоди остання укладалась на 15 років.

За змістом пункту 4.1. даного правочину орендна плата за землю вноситься орендарем у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 2 (двох) відсотків від її нормативної грошової оцінки (пункт 4.2. договору).

Правовідносини, які виникли між сторонами у зв'язку з орендою спірної земельної ділянки, регулюються, зокрема, Конституцією України, ЦК України, ЗК України, Законом. У той же час на вказані правовідносини не поширюється дія Господарського кодексу України (далі - ГК України), оскільки статтею 4 цього кодексу прямо передбачено, що до предмету його регулювання не відносяться земельні відносини.

Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

За статтею 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За частиною 2 статті 21 Закону розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі статтею 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Розмір орендної плати не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти, електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Судом встановлено, що з метою приведення рішень Ради у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства позивачем було підготовлено проект рішення, який має бути найближчим часом розглянутий.

Зі змісту приписів чинного земельного законодавства вбачається, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Відповідно до пункту 4.7. укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 15 грудня 2004 року розмір орендної плати може переглядається у випадках, передбачених законом.

За частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина 2 даної статті).

Частиною 3 статті 653 встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

Як було зазначено вище, статтею 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що річна сума платежу за оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки.

Судом встановлено, що розмір орендної плати, який запропоновано позивачем, визначено у межах граничних розмірів платежу за оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності, передбачених статтею 288 Податкового кодексу України. Так, вказаний розмір був встановлений на рівні мінімально допустимого рівня орендної плати, встановленого вищезазначеної нормою Податкового кодексу України, у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки вищезазначеної земельної ділянки. Даний розмір також узгоджується з приписами статті 21 Закону.

Оскільки сторонами у договорі оренди земельної ділянки передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 грудня 2010 року у справі № 27/15-10, від 23 травня 2011 року у справі № 7/105-10 (30/234-09), від 4 липня 2011року у справі № 41/81пд.

Відповідно до статі 11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін. Проте зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У той же час посилання відповідача на безпідставність позовних вимог у зв'язку з відсутністю відповідного рішення позивача про встанволення розміру орендної плати не беруться судом до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язковість прийняття Радою такого рішення. Разом з тим, даний позов був заявлений у зв'язку із законодавчою зміною граничної мінімальної ставки, на підставі якої обчислюється розмір орендної плати за землю.

Враховуючи те, що запропонований позивачем розмір орендної плати за спірну земельну ділянку визначено у межах граничних розмірів такого платежу, передбачених статтею 288 Податкового кодексу України, а саме: встановлено його на рівні мінімально допустимого розміру, передбаченого законом, і такі зміни умов договору зумовлені імперативними приписами чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Прокурора про внесення змін до спірного договору є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

За змістом частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, покладаються на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (частина 3 вказаної статті).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Внести зміни до пункту 4.2. договору оренди земельної ділянки від 15 грудня 2004 року, укладеного між Київською міською радою та приватним підприємством "Південний", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований у реєстрі за № 1179, а також зареєстрований у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі зроблено запис від 22 грудня 2004 року № 63-6-00187, виклавши його у наступній редакції: "Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 % (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки".

Стягнути з приватного підприємства "Південний" (02121, місто Київ, вулиця Декабристів, будинок № 2А, ідентифікаційний код 31246714) на користь Прокуратури міста Києва (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 квітня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко