Рішення № 57464669, 22.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2016Справа №910/3766/16

За позовомПублічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство «Фактор»Простягнення 162 726,88 грн Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Ходюк О.Я. - дов. № 3-243110/24453 від 18.12.2015;

від позивача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської О.С. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство «Фактор» про стягнення заборгованості за договором про невідновлювальну кредитну лінію № 1512-14 від 22.07.2014 та додатковою угодою до нього у розмірі 162 726,88 грн

Ухвалою суду від 04.03.2016 було порушено провадження у справі № 910/3766/16 та призначено справу до розгляду на 25.03.2016.

Представник позивача у судовому засіданні подав письмове підтвердження відсутності аналогічного спору.

Представник відповідача у судове засідання 25.03.2016 не з'явився, проте 24.03.2016 через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі, суд задовольнив клопотання представника відповідача та відклав розгляд справи до 11.04.2016.

Представник позивача у судовому засіданні 11.04.2016 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечив.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 18.04.2016.

14.04.2016 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке у судовому засіданні 18.04.2016 судом було розглянуто та задоволено.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.04.2016 подав клопотання про витребування доказів, а також надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав подане клопотання.

Представник позивача надав усні пояснення, в яких проти задоволення клопотання про витребування доказів заперечив.

Клопотання відповідача про витребування доказів судом розглянуто та відхилено, оскільки вказані документи не є необхідними для вирішення справи по суті.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 22.04.2016.

Представник відповідача у судове засідання 22.04.2016 не з'явився, проте 21.04.2016 через канцелярію суду подав клопотання про призначення експертизи та перенесення розгляду справи.

Представник позивача надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення клопотання про призначення експертизи заперечує, а вирішення клопотання про перенесення розгляду справи залишає на розсуд суду.

Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 23 березня 2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що подане відповідачем клопотання про призначення експертизи задоволенню не підлягає, оскільки потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування при вирішенні даного спору - у суду відсутня, а отже відсутні і підстави для призначення у справі судової експертизи.

Також судом було розглянуто та відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В судовому засіданні 22.04.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2014 між ТОВ «Колекторське агентство «Фактор» (надалі - відповідач, позичальник, боржник) та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - позивач, банк, кредитор) було укладено договір про невідновлювальну кредитну лінію № 1512-14 з наступними змінами та доповненнями (надалі - кредитний договір), відповідно до якого позичальнику було надано на умовах поворотності, строковості, платності кредитні кошти в межах невідновлювальної кредитної лінії з встановленим лімітом заборгованості у розмірі 514 877,00 грн з кінцевим строком повернення кредитних коштів до 22.07.2015.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору позичальник зобов'язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти відповідно Графіку погашення кредитної лінії (додаток №1 до цього договору) з кінцевим строком погашення до 22 липня 2015 року та оплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі відповідно підпункту «а» п.3.1. цього договору, а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в пункті «б», «в» п. 3.1. цього договору, оплатити відсотки по підвищеній ставці.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору позичальник оплачує банку проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту по процентній ставці:

а) 16% (шістнадцять) процентів річних за період з дня надання до терміну повернення кредиту, вказаного в п.1.1 цього Договору;

б) у випадку порушення позичальником строків погашення кредиту згідно з Графіком зниження ліміту кредитної лінії, 32% (тридцять два) проценти річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту відповідно вищезазначеного графіку, за період часу: з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості, але не більше кінцевого строку погашення кредиту, встановленого в п.2.4. договору;

с) 32% (тридцять два) процентів річних за період з терміну повернення кредиту, що зазначений в п.1.1 цього договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п.п.4.5, 6.1 договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 3.4. кредитного договору нарахування та погашення процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник оплачує проценти в строк з 26 числа кожного місяця та не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У зазначений строк оплачується відсотки, нараховані за користування кредитними коштами з 26 числа попереднього місяця до 25 число поточного місяця (включно). Позичальник спланує проценти за останній звітний період (тобто звітний період, в якому наступає строк повернення кредиту) не пізніше строку повернення кредиту, вказаного в п.1.1. цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору позичальник зобов'язується використовувати кредитні кошти, отримані за цим договором, на сплату платежу по договору відступлення прав вимог укладеного між ТОВ Факторингова компанія «ФК Факторинг» та ТОВ «Колекторське Агенство «Фактор».

22 липня 2015 року між ТОВ «Колекторське агентство «Фактор» та АТ «Банк «Фінанси та Кредит», було укладено Додаткову угоду до Договору про невідновлювальну кредитну лінію № 1512-14.

Згідно даної додаткової угоди п.1.1 договору змінено і викладено в наступній редакції:

« п.1.1 Банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 114 417,15 (сто чотирнадцять тисяч чотириста сімнадцять гривень 15 копійок) з кінцевим строком погашення до 22 вересня 2015 року.

Крім того п.3.1. змінено та викладено в новій редакції:

« 3.1 Позичальник оплачує Банку проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту по процентній ставці:

а) 16%(шістнадцять) процентів річних за період з дня надання до 22 липня 2015 року включно;

31,0% (тридцять один процент) річних за період з 23 липня 2015 року до терміну повернення кредиту, що зазначеній в п. 1.1. Договору;

б) у випадку порушення позичальником строків погашення кредиту згідно з Графіком зниження ліміту кредитної лінії, 62%(шістдесят два проценти) річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту відповідно вищезазначеного графіку, за період часу: з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості, але не більше кінцевого строку погашення кредиту, встановленого в п.2.4. Договору»;

с) 62% (шістдесят два) процентів річних за період з терміну повернення кредиту, що зазначений в п.1.1 цього договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п.п. 4.5, 6.1 договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов кредитного договору № 1512-14 від 22.07.2014 та додаткових угод до нього було надано ТОВ «Колекторське агентство «Фактор» кошти у розмірі 514 877,00 грн, зокрема, 22.07.2014 на підставі кредитного договору банком було перераховано на поточний рахунок позичальника № 26001003465301 грошові кошти у розмірі 514 877,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальним ордером № 30561 від 22.07.2014 та банківськими виписками.

В свою чергу, відповідач в порушення умов кредитного договору та додаткових угод до нього, у встановлений строк до 22 вересня 2015 року кредитні кошти у розмірі 114 417,15 грн не повернув, проценти за користування кредитом у розмірі 28 140,58 грн не сплатив.

У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору відповідач неодноразово повідомлявся про наявність заборгованості за кредитним договором.

На даний час позичальник не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість перед банком, яка станом на 01.02.2016 складає 162 726, 88 грн з яких: сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту становить 114 417,15 грн, сума простроченої заборгованості по відсоткам складає 28 140,58 грн, а також пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам становить 20 169,15 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 162 726, 88 грн з яких: 114 417,15 грн заборгованості по тілу кредиту, 28 140,58 грн заборгованості по відсоткам, а також пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту та відсоткам у розмірі 20 169,15 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти відповідно Графіку погашення кредитної лінії (додаток №1 до цього договору) з кінцевим строком погашення до 22 липня 2015 року та оплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі відповідно підпункту «а» п.3.1. цього договору, а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в пункті «б», «в» п. 3.1. цього договору, оплатити відсотки по підвищеній ставці.

Згідно умов Додаткової угоди від 22.07.2015 до договору про невідновлювальну кредитну лінію № 1512-14 від 22.07.2014, банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 114 417,15 з кінцевим строком погашення до 22 вересня 2015 року.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що на виконання умов кредитного договору № 1512-14 від 22.07.2014 та додаткових угод до нього було надано ТОВ «Колекторське агентство «Фактор» кошти у розмірі 514 877,00 грн, зокрема, 22.07.2014 на підставі кредитного договору банком було перераховано на поточний рахунок позичальника № 26001003465301 грошові кошти у розмірі 514 877,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальним ордером № 30561 від 22.07.2014 та банківськими виписками.

В свою чергу, відповідач в порушення умов кредитного договору та додаткових угод до нього, у встановлений строк до 22 вересня 2015 року кредитні кошти у розмірі 114 417,15 грн не повернув.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частинні стягнення суми основного боргу по кредиту в розмірі 114 417,15 грн нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору позичальник оплачує банку проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту по процентній ставці:

а) 16% (шістнадцять) процентів річних за період з дня надання до терміну повернення кредиту, вказаного в п.1.1 цього Договору;

б) у випадку порушення позичальником строків погашення кредиту згідно з Графіком зниження ліміту кредитної лінії, 32%(тридцять два) процентів річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту відповідно вищезазначеного графіку, за період часу: з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості, але не більше кінцевого строку погашення кредиту, встановленого в п.2.4. договору;

с) 32% (тридцять два) процентів річних за період з терміну повернення кредиту, що зазначений в п.1.1 цього договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п.п.4.5, 6.1 договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.

З 23.07.2015 сторонами п.3.1. кредитного договору змінено та викладено в новій редакції:

« 3.1 Позичальник оплачує Банку проценти за користування кредитними коштами в валюті кредиту по процентній ставці:

а) 16%(шістнадцять) процентів річних за період з дня надання до 22 липня 2015 року включно;

31,0% (тридцять один процент) річних за період з 23 липня 2015 року до терміну повернення кредиту, що зазначеній в п. 1.1. Договору;

б) у випадку порушення Позичальником строків погашення кредиту згідно з Графіком зниження ліміту кредитної лінії, 62%(шістдесят два проценти) річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по кредиту відповідно вищезазначеного графіку, за період часу: з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї заборгованості, але не більше кінцевого строку погашення кредиту, встановленого в п.2.4. Договору»;

с) 62% (шістдесят два) процентів річних за період з терміну повернення кредиту, що зазначений в п.1.1 цього договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п.п. 4.5, 6.1 договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору банк має право вимагати повернення виданих кредитних коштів та оплати процентів за весь період використання кредиту до моменту настання строку, вказаного в п.1.1. цього договору, а позичальник зобов'язаний повернути отримані кредитні кошти та оплатити всі відсотки протягом одного робочого дня з моменту отримання вимоги банку, якщо позичальник в період дії цього договору порушував будь-які умови цього договору.

Позивачем було нараховано та заявлено до стягнення відсотки за користування кредитним коштами у розмірі 28 140,58 грн.

Судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок відсотків за користування кредитними коштами, у відповідності до якого суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в даній частині на суму 26 658,66 грн, оскільки позивачем при розрахунку суми відсотків не були враховані положення пункту 3.4 договору стосовно періоду нарахування відсотків та строків їх погашення після 22.09.2015.

Також позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача за прострочення сплати коштів по тілу кредиту 18 119,52 грн пені та 2 049,63 грн пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних коштів та/або погашення процентів та/або комісійних витрат позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня оплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 1.1, 2.5., 3.4., 3.6., 4.5., 6.1., 8.3. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Погашення пені на звільняє позичальника від зобов'язання погасити відсотки за весь час фактичного користування кредитними коштами.

Здійснений позивачем розрахунок пені за простроченим основним боргом за загальний період з 23.09.2015 по 31.01.2016 є арифметично вірним, а тому в даній частині позов підлягає задоволенню повністю в сумі 18 119,52 грн.

В свою чергу судом, у зв'язку з перерахунком суми відсотків, також було здійснено самостійний розрахунок пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню пеня у розмірі 1 719,47 грн.

А в загальному з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня у розмірі 19 838,99 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджено, а відповідачем, в порядку статей 33, 34 ГПК України не спростовано, факт наявності заборгованості за кредитним договором № 1512-14 від 22.07.2014, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача є обґрунтованими, у зв'язку із чим, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість у розмірі 160 914,80 грн, з яких: 114 417,15 грн - заборгованість за основним боргом; 26 658,66 грн - заборгованість за нарахованими процентами та 19 838,99 грн - заборгованість по пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит» (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство «Фактор» (фактичне місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. В. Гетьмана, 27; місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Шамрила, 4-а, код ЄДРПОУ 38003925) 114 417 (сто чотирнадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн 15 коп. основного боргу, 26 658 (двадцять шість тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн 66 коп. відсотків за користування кредитом, 19 838 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн 99 коп. пені та 2 413 (дві тисячі чотириста тринадцять) грн 72 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

27.04.2016

Суддя Спичак О.М.