Рішення № 57464662, 21.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2016Справа №910/5022/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»

до Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова»

про стягнення 646,60 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Шагін О.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» про стягнення 646,60 грн. страхового платежу за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією транспортного засобу № 19747 від 20.08.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов зазначеного договору в частині повернення частини страхового платежу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце його проведення був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20.08.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова» (далі - позивач, страховик), Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі - відповідач, страхувальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Грас Савуа Україна» (далі - повірений страховика) укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №19747 (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користування і розпорядженням застрахованими ТЗ та додатковим обладнанням до них; відшкодуванням страхувальником та/або експлуатантом заподіяної ним шкоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок експлуатації застрахованого ТЗ; життям, здоров'ям і працездатністю застрахованих осіб.

Додатком №1 до заяви про страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів до договору сторони узгодили перелік наземних транспортних засобів для укладення договору страхування.

Пунктом 13.1 договору визначено, що період дії договору - будь-який із зазначених у Розділі 1 договору проміжків часу, протягом якого страховик несе зобов'язання за договором, за умови отримання страховиком (на розрахунковий рахунок ТОВ «Грас Савуа України», код ЄДРПОУ 37826956, п/р 26009500052665 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», м. Київ, МФО 300614) від страхувальника сум страхових платежів у терміни, зазначені в Розділі 1 договору.

TOB «Грас Савуа Україна», на підставі п.п.3.2, 3.3 «Договору доручення» № 9/01.08.12 від 01.08.2012 зобов'язаний протягом (одного) робочого дня з дати отримання страхової премії перерахувати її на розрахунковий рахунок страховика.

Днем виконання зобов'язань страхувальника по сплаті страхової премії вважається день надходження платежу в повному обсязі на поточний рахунок чи в касу ТОВ «Грас Савуа Україна».

Пунктом 2 Розділу 1 договору передбачений порядок та строки внесення суми страхового платежу, а саме частина страхового платежу в сумі 4906,54 грн., за період страхування з 19.09.2014 до 18.09.2015, повинен бути сплачений позивачем до 03.10.2014.

На підставі виставленого ТОВ «Грас Савуа Україна» рахунку-фактури №1807 від 01.09.2014, платіжним дорученням №15747 від 16.09.2014 позивач здійснив оплату страхового платежу по договору в сумі 4906,54 грн.

Згідно з Додатковою угодою №1 від 01.11.2014 до договору, сторони домовились збільшити страхову суму по застрахованих транспортних засобах, та погодили доплату позивачем страхового платежу в сумі 1843,71 грн.

Зазначений страховий платіж в сумі 1843,71 грн. зараховано на підставі підписаної між сторонами Угоди №3 про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 26.11.2014.

Згідно з Додатковою угодою №2 від 24.02.2015 до договору, сторони домовились збільшити страхову суму по застрахованих транспортних засобах, та погодили доплату позивачем страхового платежу в сумі 1593,68 грн.

Зазначений страховий платіж в сумі 1593,68 грн. зараховано на підставі підписаної між сторонами Угоди №6 про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 26.03.2015.

Згідно з ч.1 ст.997 Цивільного кодексу України, договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.

Відповідно до п. 12.5 договору, про намір достроково припинити дію договору будь-яка сторона зобов'язана письмово повідомити іншу не пізніше ніж за 30 робочих днів до дати припинення, якщо сторони не дійшли згоди про інше.

Листом № 1955/06 від 25.06.2015 страхувальник повідомив страховика про свою вимогу припинити дію договору. Факт отримання страховиком зазначеного листа підтверджений наявним у матеріалах справи повідомленням №0100128649381 від 26.06.2015 про вручення поштового відправлення 01.07.2015.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №19747 від 20.08.2014, припинив свою дію з 12.08.2015.

Відповідно до п. 12.4.1 договору, у разі дострокового припинення дії договору на вимогу страхувальника, страховик повертає йому 65% суми страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням фактичних виплат за цим договором. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору, останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

За приписами ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, згідно зі ст.979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 4 ст.997 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат.

Аналогічні приписи містить норма ч.4 ст.28 Закону України «Про страхування», відповідно до якої у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України). Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, договір страхування припинив свою дію з 12.08.2015, а відтак, у відповідача виникло зобов'язання з повернення страхового платежу, в порядку п.12.4.1 договору, в розмірі 65% суми страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням фактичних виплат за договором.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії договору з 13.08.2015 по 18.09.2015, дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Оскільки факт порушення відповідачем своїх зобов'язань, в частині повернення страхового платежу, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 646,60 грн.

Відповідно до положень ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43 - 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11; ідентифікаційний код 31241449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; ідентифікаційний код 35912126) 646 (шістсот сорок шість) грн. 60 коп. основного боргу та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 26.04.2016

Суддя Я.В. Маринченко