Рішення № 57464482, 25.04.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 11/24/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2016 Справа № 908/652/16

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий – суддя Гончаренко С.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «СПЕКТР» (вул. Комарова, буд. 19, м. Львів, Львівська область, 79039, код ЄДРПОУ 22348123),

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТЕХНОЕЛЕКТРО» (вул. Літературна, буд. 30«А», м. Запоріжжя, Запорізька область, 69034, код ЄДРПОУ 36097859),

у присутності представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

про стягнення 59345,28грн., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «СПЕКТР» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЕЛЕКТРО» 58038,93грн. основного боргу, 343,46грн. 3% річних та 962,89грн. інфляційних втрат.

10.03.2016 порушено провадження по справі, призначені дата і час судового засідання, сторони зобов’язані надати документи та вчинити дії, необхідні для всебічного та об’єктивного вирішення спору.

У зв’язку з неявкою відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву, з метою витребування додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення судовий розгляд справи відкладався.

У відповідності до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»).

Згідно до даних, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (minjust.gov.ua), юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТЕХНОЕЛЕКТРО» є -вул. Літературна, буд. 30«А», м. Запоріжжя, Запорізька область, 69034.

Ухвали господарського суду направлялись за вказаною адресою.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «СПЕКТР».

У позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги, стягнувши з відповідача грошові кошти у сумі 58038,93 грн., які були помилково перераховані останньому згідно з платіжним дорученням № 374 від 01.12.2015. Зазначає, що будь-які правовідносини, окрім тих, що виникли через помилкове перерахування грошових коштів, між сторонами відсутні. Також, позивач повідомив відповідача про допущену помилку листом від 01.12.2015 за №360 із зазначенням реквізитів необхідних для повернення помилково перерахованих коштів, шляхом використання факсимільного зв’язку. Окрім того, з метою врегулювання ситуації, що виникла, 03.12.2015, Позивач надіслав відповідачу вимогу про повернення чужих грошових коштів від 02.12.2015 за №362, як цінний лист за №7901306232331 із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення до листа. Однак відповідач не надав відповіді на визначену вимогу та порушив правила отримання поштового відправлення.

15.01.2016 відповідач частково повернув Позивачу помилково перераховані кошти у розмірі 20000,00грн. Станом на день подання позову, основний борг відповідача перед позивачем складає 58038,93 грн.

Тривала затримка повернення помилково перерахованих коштів слугувала підставою для нарахування сум річних та втрат від інфляції. Разом з цим, позивач просить судові витрати, пов’язані із розглядом справи, віднести на відповідача.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву та витребувані докази не надав. В судове засідання повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань про розгляд справи без участі повноважного представника відповідача на адресу суду не надходило.

За таких обставин, справа розглядається в порядку передбаченому ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в матеріалах справи документами та за відсутністю повноважного представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також ретельно дослідивши додатково надані сторонами докази, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) закріплено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Зобов’язанням, відповідно до п.п.1, 2 ст.509 цього Кодексу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем, згідно з платіжним дорученням № 374 від 01.12.2015 було перераховано відповідачу на рахунок №26008060517323 в Запорізькому РУ Приватбанку м. Запоріжжя суму 78038,93грн.

У зазначеному платіжному дорученні призначенням платежу визначено: «оплата за товар, на умовах Договору від 10.07.15р. за №10/44СН, згідно рахунку №285 від 14.07.2015р., в т.ч. ПДВ 20% 13006,49 грн.».

Факт перерахування грошових коштів, також, підтверджується банківською випискою від 01.12.2015 (а.с.15).

Фактично договір з відповідачем від 10.07.2015 за №10/44СН (зазначений в призначенні платежу в платіжному дорученні №374) та від 01.12.2015 (дата перерахування коштів на рахунок відповідача) не укладався, товар у відповідача не замовлявся та не отримувався.

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 01.12.2015 за №360 із зазначенням реквізитів необхідних для повернення помилково перерахованих коштів, шляхом використання факсимільного зв’язку.

Окрім того, 03.12.2015 позивач надіслав відповідачу вимогу про повернення чужих грошових коштів від 02.12.2015 за №362.

15.01.2016 відповідач частково повернув позивачу помилково перераховані кошти у розмірі 20000,00грн., що підтверджується банківською випискою від 15.01.2016 (а.с. 16).

Яких-небудь інших доказів повернення грошових коштів ні позивачем, ні відповідачем суду не надано.

Таким чином, на час розгляду справи борг відповідача перед позивачем складає 58038,93 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Із змісту наведеного законодавства слідує, що застосовувати ці норми можливо для захисту прав та інтересу у разі набуття або збереження особою майна, але без достатньої правової підстави. Тобто, повинен мати місце факт набуття або збереження майна відповідачем та відсутність достатньої правової підстави.

Пунктом 1.12 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено поняття «помилковий переказ». Помилковий переказ – рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб’єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів (п. 1.32 ст. 1 названого Закону). Неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі (п. 1.23 ст. 1 Закону).

Пунктом 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004, встановлено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Приписами ст. 530 ЦК України встановлено якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 16.03.1995 № 227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п’ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Як слідує з пояснень представника позивача та тексту позовної заяви, позивачем було здійснено помилковий переказ (без будь-якої правової підстави) грошових коштів на рахунок відповідача (отримувач коштів). На вимогу позивача від 02.12.2015 № 362 щодо повернення в семиденний термін помилково перерахованих коштів відповідач не відповів, кошти в повному обсязі позивачу не повернув.

Враховуючи вищевикладені обставини, факт помилкового переказу заявленої до стягнення суми неналежному отримавачу – відповідачу суд вважає доведеним.

Приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, будь-яких заперечень на позов не надав. Доказів повернення у розмірі 58038,93 грн., не представив. Документи, які б підтверджували підстави належного отримання ним вищезазначених грошових коштів, не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не передбачено договором.

За порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 343,46 грн., за період з 07.12.2015 по 16.02.2016, та 962,89 грн. втрат від інфляції за період з грудня 2015 року по січень 2016 року (включно).

Позивачем при розрахунку 3% річних не враховано положення ст.530 ЦК України – семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Як вказано вище, вимога про повернення грошових коштів позивачем була надіслана відповідачу 03.12.2016, тобто право вимоги у позивача виникло з 10.12.2015.

Судом здійснено власний розрахунок сум втрат від інфляції та 3% річних, відповідно до якого втрати від інфляції за період з грудня 2015 по січень 2016 фактично складають 928,62грн., а 3% річних за період з 10.12.2015 по 16.02.2016 – 329,15грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан» в частині 58038,93грн. основного боргу, 239,15грн. 3% річних та 928,62грн. втрат від інфляції.

Судові витрати віднести на відповідача пропорційно правомірно заявленим позовним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТЕХНОЕЛЕКТРО» (вул. Літературна, буд. 30«А», м. Запоріжжя, Запорізька область, 69034, код ЄДРПОУ 36097859) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «СПЕКТР» (вул. Комарова, буд. 19, м. Львів, Львівська область, 79039, код ЄДРПОУ 22348123) 58038 (п’ятдесят вісім тисяч тридцять вісім) грн. 93коп. основного боргу, 329 (триста двадцять дев’ять) грн. 15коп. трьох відсотків річних, 928 (дев’ятсот двадцять вісім) грн. 62коп. збитків від зростання інфляційних витрат та 1376 (одна тисяча триста сімдесят шість) грн. 87коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 28.04.2016.

Суддя С.А. Гончаренко