Рішення № 57464400, 21.04.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.04.2016 Справа № 905/3592/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М., суддів Кротінової О.В., Кучерявої О.О.

за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу №905/3592/15

за позовом Приватного підприємства «Фортеця» м. Артемівськ Донецька область

до відповідача: ОСОБА_1 комунального підприємства «ФЛОРА» м. Артемівськ Донецька область

про стягнення заборгованості за договорами у розмірі 148952,93 грн., збитків у розмірі 27000,00 грн., пені у розмірі 11342,93 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №1 від 05.01.2016 року

від відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В :

17.12.2015 року шляхом направлення поштового відправлення Приватне підприємство «Фортеця» м. Артемівськ Донецька область (далі ПП «Фортеця») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 комунального підприємства «ФЛОРА» м. Артемівськ Донецька область (далі АКП «ФЛОРА») про стягнення заборгованості з урахуванням пені в сумі 189814,12грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.12.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі. Розгляд справи відкладався.

02.03.2016 року протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів призначено колегіальний розгляд справи та визначено наступний склад колегії: головуючий суддя - Осадча А.М., судді Кротінова О.В., Мельниченко Ю.С.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.03.2016року у зв'язку з перебуванням судді Мельниченко Ю.С. у відпустці склад колегії суддів змінено на наступний: головуючий суддя - Осадча А.М., судді Кротінова О.В., Кучерява О.О.

04.02.2016 року позивач звернувся до суду з заявою про зміну позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості з урахуванням пені у розмірі 188255,43грн. 16.03.2016 року ПП «Фортеця» звернулось до суду з заявою про уточнення позовних вимог. 05.04.2016 року позивач звернувся до суду з заявою про виправлення помилок у резолютивній частині заяви про уточнення позовних вимог від 16.03.2016 року.

05.04.2016 року позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій остаточно визначився з позовними вимогами та просить стягнути з відповідача заборгованість за договорами в сумі 148952,81 грн., збитки у розмірі 27000,00 грн., пеню в сумі 11342,93 грн.

Ухвалою від 05.04.2016 року на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд прийняв заяву ПП «Фортеця» про уточнення позовних вимог як заяву про зміну предмету позову та розглядає позовні вимоги про стягнення заборгованості за договорами у розмірі 148952,93 грн., збитків у розмірі 27000,00 грн., пені у розмірі 11342,93 грн.

Позовна заява з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 05.04.2016 року мотивована тим, що за договором №7 від 02.07.2012року виконані роботи на суму 3723,20грн., на підтвердження чого підписано акт від 31.07.2012року, однак оплата робіт не здійснена; за договором №19 від 02.08.2012року виконані роботи на суму 4298,00грн., на підтвердження чого підписано акт від 29.08.2012року, однак оплата робіт не здійснена; за договором №22 від 09.03.2012року виконані роботи на суму 15264,00грн., на підтвердження чого підписано акт від 29.08.2012року, однак оплата робіт не здійснена; за договором №1від 03.01.2013року виконані роботи на суму 125667,61грн., що підтверджується актами №1 від 30.05.2013року, №2 від 30.05.2013року, №3 від 30.05.2013року, №4 від 30.05.2013року, №4 від 30.06.2013року, №6 від 01.08.2013року, №7 від 30.08.2013року, №8 від 25.09.2013року, однак у порушення п. 2.4 договору оплата здійснена не була. Наявність вищезазначеної заборгованості стала підставою для звернення до суду за захистом порушеного права шляхом її стягнення. 09.11.2012 року позивач на підставі договору від 10.07.2012 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 2000,00грн. за роботу автовишки (авансовий платіж), номер та дату рахунку на оплату повідомлений відповідачем у усній формі, після перерахування платежу рахунок надано не було, послуги на цю суму надані не були, акт не підписувався, тому позивач поніс збитки в означеній сумі. 19.09.2012року позивачем на розрахунковий рахунок відповідача зроблений авансовий платіж на суму 25000,00грн. з посиланням на договір від 01.09.2012року, який фактично між сторонами відсутній, роботи не виконані, направлена претензія про повернення коштів, але грошові кошти не повернуті, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення даної суми. Крім того, позивач просить стягнути пеню за невиконання грошових зобовязань, яка розрахована у відповідності з приписами ст.232 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» за період з 01.11.2013 року по 31.04.2014 року в сумі 11342,93грн.

В обґрунтування зазначених у позові обставин і вимог позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №7 на виконання робіт від 02.07.2012року, акту приймання виконаних підрядних робіт (без обладнання) за липень 2012року, претензії №11 від 08.06.2015року, договору №19 на виконання робіт від 02.08.2012року, акту приймання виконаних підрядних робіт (без обладнання) за серпень 2012року, претензії №10 від 08.06.2015року, договору №22 на виконання робіт від 03.09.2012року, акту приймання виконаних підрядних робіт (без обладнання) за вересень 2012року, претензії №12 від 08.06.2015року, договору №1 від 03.01.2013року, актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) №1 від 30.05.2013року, №2 від 30.05.2013року, №3 від 30.05.2013року, №4 від 30.05.2013року, №4 від 30.06.2013року, №6 від 01.08.2013року, №7 від 30.08.2013року, №8 від 25.09.2013року, претензії №13 від 08.06.2015року, договору надання послуг від 10.07.2012року, платіжного доручення №364 від 19.09.2012року, платіжного доручення №434 від 09.11.2012року, претензії №14 від 16.05.2015року, рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, відповіді на претензію №85 від 25.06.2015року, поштового конверту, листа №16 від 13.07.2015року, акту звірки станом на 01.07.2015року, що підписаний позивачем одноособово, відомостей ресурсів, опису вкладення у цінний лист, виписок, витягів з ЄДРПОУ, свідоцтва платника єдиного податку, Статуту позивача, а також бухгалтерську довідку.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 22, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статтею 174, 193, 202, 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 58 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Представник позивача у судове засідання 21.04.2016 року зявився, підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі, додатково повідомив, що договір від 01.09.2012року на виконання робіт по житловому фонду між сторонами не укладався.

Представник відповідача у судове засідання 21.04.2016 року, як і у попередні судові засідання, не зявився, правової позиції не висловив, відзиву не надав, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу місцезнаходження підприємства, зазначену у ЄДРПОУ: 84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул. Артема, буд.65, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач неодноразово звертався до суду з телеграмами з клопотаннями про відкладення розгляду справи, що також свідчить про обізнаність з заявленими позовними вимогами. Вказані клопотання судом задовольнялись.

Клопотання щодо відкладення розгляду справи, що призначений на 21.04.2016року, від відповідача до суду не надходило.

Крім того, у телеграмі від 25.02.2016року підставою для відкладення розгляду справи відповідач зазначає той факт, що попереднє керівництво не передало документи за 2012 рік, пояснень по суті спору не надає.

Згідно із пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача та ненадання відповідачем певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідно до положень статті 811ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані в порядку статті 43 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозвязку, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, зважаючи на таке.

Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору як угоди (правочину) є сукупністю визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обовязки, що складають зміст договірного зобовязання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

За приписами ст.58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

02.07.2012року між юридичними особами: АКП «ФЛОРА» (Замовник) та ПП «Фортеця» (Виконавець) укладено договір №7 на виконання робіт, згідно п.1.1 якого Виконавець зобовязується виконати роботи у липні 2012року по прибиранню та покосу трави по бульвару Металургів. Зміст, обсяг роботи, результати повинні відповідати ДБН. Результат виконаної роботи надається у вигляді акту приймання передачі виконаних робіт.

Відповідно до пункту 6.1 даний договір діє з моменту підписання договору та до повного виконання зобовязань кожною з сторін.

За умовами п.п. 2.1, 2.2, 3.1, 4.2 договору передбачено, що Виконавець самостійно організовує виконання робіт за даним договором, виконання робіт може бути здійснено як з матеріалів Замовника, так і з матеріалів Виконавця, приймання виконаних робіт здійснюється по приймально - передаточному акту за підписом обох сторін, який слугує підставою для розрахунку Замовника з Виконавцем.

Згідно п. 4.2 договору кінцева вартість виконаних робіт за договором визначається актом виконаних робіт, підписаним обома сторонами, які й є підставою для кінцевого розрахунку між Замовником та Виконавцем.

31.07.2012року між сторонами договору підписано акт приймання виконаних будівельних робіт (без обладнання) за липень 2012року на суму 3723,20грн.

Вищенаведений акт підписано посадовими особами Замовника та Виконавця за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств. Акт містить посилання на договір, що беззаперечно свідчить про його підписання саме на виконання договору №7 від 02.07.2012року. У тексті акту наявне посилання, що роботи повинні бути сплачені на протязі 10 днів з дня підписання акту.

У судовому засіданні 21.04.2016 року досліджено оригінал акту приймання виконаних будівельних робіт (без обладнання) за липень 2012року.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Таким чином, з огляду на підписання без заперечень акту приймання виконаних будівельних робіт за договором, відсутність мотивованої відмови від підписання, суд вважає, роботи прийнятими належним чином.

Доказів протилежного відповідач суду не надав.

ПП «Фортеця» звернулось до АКП «ФЛОРА» з претензією №11 від 08.06.2015року, в якій просить здійснити оплату виконаних робіт за договором в сумі 3723,20грн.

Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист (арк. справи 113,зворотній бік).

Доказів на підтвердження оплати суми 3723,20грн. відповідач суду не надав.

02.08.2012року між юридичними особами: АКП «ФЛОРА» (Замовник) та ПП «Фортеця» (Виконавець) укладено договір №19 на виконання робіт, згідно п.1.1 якого Виконавець зобовязується виконати роботи у серпні 2012року по прибиранню та покосу трави по бульвару Металургів та дитячому майданчику на загальну суму 4298,00грн. Зміст, обсяг роботи, результати повинні відповідати ДБН. Результат виконаної роботи надається у вигляді акту приймання передачі виконаних робіт.

Відповідно до пункту 6.1 даний договір діє з моменту підписання договору та до повного виконання зобовязань кожною з сторін.

За умовами п.п. 2.1, 2.2, 3.1, 4.2 договору передбачено, що Виконавець самостійно організовує виконання робіт за даним договором, виконання робіт може бути здійснено як з матеріалів Замовника, так і з матеріалів Виконавця, приймання виконаних робіт здійснюється по приймально - передаточному акту за підписом обох сторін, який слугує підставою для розрахунку Замовника з Виконавцем.

Згідно п. 4.2 договору кінцева вартість виконаних робіт за договором визначається актом виконаних робіт, підписаним обома сторонами, які й є підставою для кінцевого розрахунку між Замовником та Виконавцем.

29.08.2012року між сторонами договору підписано акт приймання виконаних будівельних робіт (без обладнання) за серпень 2012року на суму 4298,00грн.

Вищенаведений акт підписано посадовими особами Замовника та Виконавця за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств. Акт містить посилання на договір, що беззаперечно свідчить про його підписання саме на виконання договору №19 від 02.08.2012 року. У тексті акту наявне посилання, що роботи повинні бути сплачені на протязі 10 днів з дня підписання акту.

У судовому засіданні 21.04.2016 року досліджено оригінал акту приймання виконаних будівельних робіт (без обладнання) за серпень 2012 року.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Таким чином, з огляду на підписання без заперечень акту приймання виконаних будівельних робіт за договором, відсутність мотивованої відмови від підписання, суд вважає, роботи прийнятими належним чином.

Доказів протилежного відповідач суду не надав.

ПП «Фортеця» звернулось до АКП «ФЛОРА» з претензією №10 від 08.06.2015року, в якій просить здійснити оплату виконаних робіт за договором в сумі 4298,00грн.

Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист (арк. справи 113,зворотній бік).

Доказів на підтвердження оплати суми 4298,00грн. відповідач суду не надав.

03.09.2012року між юридичними особами: АКП «ФЛОРА» (Замовник) та ПП «Фортеця» (Виконавець) укладено договір №22 на виконання робіт, згідно п.1.1 якого Виконавець зобовязується виконати роботи у вересні 2012року по прибиранню та покосу трави по бульвару Металургів, дитячому майданчику та території, що прилягає до озера, на загальну суму 15264,00грн. Зміст, обсяг роботи, результати повинні відповідати ДБН. Результат виконаної роботи надається у вигляді акту приймання передачі виконаних робіт.

Відповідно до пункту 6.1 даний договір діє з моменту підписання договору та до повного виконання зобовязань кожною з сторін.

За умовами п.п. 2.1, 2.2, 3.1, 4.2 договору передбачено, що Виконавець самостійно організовує виконання робіт за даним договором, виконання робіт може бути здійснено як з матеріалів Замовника, так і з матеріалів Виконавця, приймання виконаних робіт здійснюється по приймально - передаточному акту за підписом обох сторін, який слугує підставою для розрахунку Замовника з Виконавцем.

Згідно п. 4.2 договору кінцева вартість виконаних робіт за договором визначається актом виконаних робіт, підписаним обома сторонами, які й є підставою для кінцевого розрахунку між Замовником та Виконавцем.

24.09.2012року між сторонами договору підписано акт приймання виконаних будівельних робіт (без обладнання) за вересень 2012року на суму 15264,00грн.

Вищенаведений акт підписано посадовими особами Замовника та Виконавця за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств. Акт містить посилання на договір, що беззаперечно свідчить про його підписання саме на виконання договору №22 від 03.09.2012 року. У тексті акту наявне посилання, що роботи повинні бути сплачені на протязі 10 днів з дня підписання акту.

У судовому засіданні 21.04.2016 року досліджено оригінал акту приймання виконаних будівельних робіт (без обладнання) за вересень 2012 року.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Таким чином, з огляду на підписання без заперечень акту приймання виконаних будівельних робіт за договором, відсутність мотивованої відмови від підписання, суд вважає, роботи прийнятими належним чином. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

ПП «Фортеця» звернулось до АКП «ФЛОРА» з претензією №12 від 08.06.2015року, в якій просить здійснити оплату виконаних робіт за договором в сумі 15264,00грн.

Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист (арк. справи 113, зворотній бік).

Доказів на підтвердження оплати суми 15264,00грн. відповідач суду не надав.

03.01.2013року між юридичними особами: АКП «ФЛОРА» (Генпідрядник) та ПП «Фортеця» (Субпідрядник) укладено договір підряду №1, згідно п.1.1 якого Субпідрядник зобовязується виконати за завданням Генпідрядника роботи по благоустрою обєктів (виділення дерев, що знаходяться в аварійному стані, санітарне обрізання дерев, покіс трави, прибирання газонів та квітників, навантажувально - розвантажувальні роботи), а Генпідрядник зобовязується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, що передбачені даним договором.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2013року.( п.7.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору конкретне найменування та обсяг робіт визначається сторонами в актах виконаних робіт, що є додатками до даного договору. Роботи виконуються силами Субпідрядника. Матеріально-технічне забезпечення покладається на Генпідрядника.(п. 1.3 договору).

Вартість робіт визначається договірним шляхом без ПДВ за видами робіт та оформлюється актами виконаних робіт та рахунками.(п. 2.1 договору).

Згідно п.2.2 договору по факту виконання робіт сторони складають акт виконаних робіт.

Сторони у п. 2.4 договору дійшли згоди, що Генпідрядник зобовязаний провести після підписання акту виконаних робіт протягом 30 календарних днів з дати підписання актів.

На виконання п.2.4 договору сторонами підписані акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг): №1 від 30.05.2013року на суму 62289,51грн., №2 від 30.05.2013року на суму 8155,73грн., №3 від 30.05.2013року на суму 23141,22рн., №4 від 30.05.2013року на суму 5804,76грн., №4 від 30.06.2013року на суму 7791,79грн., №6 від 01.08.2013року на суму 6124,43грн., №7 від 30.08.2013року на суму 7246,34грн., №8 від 25.09.2013року на суму 5113,83грн. Загальна вартість виконаних робіт за вказаними актами 125667,61грн.

Вказані акти містять посилання на договір №1 від 03.01.2013року як підставу їх складання та застереження, що сторони стосовно виконаних робіт претензій одна до одної не мають.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Таким чином, з огляду на підписання без заперечень актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), відсутність мотивованої відмови від підписання, суд вважає, роботи прийнятими належним чином. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

ПП «Фортеця» звернулось до АКП «ФЛОРА» з претензією №13 від 08.06.2015року, в якій просить здійснити оплату виконаних робіт за договором в сумі 125667,61грн.

Факт направлення претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист (арк. справи 113, зворотній бік).

Доказів на підтвердження оплати суми 125667,61грн. відповідач суду не надав.

Зі змісту спірних договорів вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма їх істотними умовами щодо: предмету договірного зобовязання, вартості робіт, строку дії договору.

Зазначені правочини укладені у письмовій формі, підписані повноважними представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, без зауважень і складання протоколів розбіжностей, скріплені відтисками печаток підприємств. Їх зміст не суперечить актам цивільного законодавства, сторонами не оспорені та у судовому порядку недійсними не визнані. У судовому засіданні досліджено оригінали відповідних договорів.

Відтак, в силу положень статті 629 ЦК України правочини є обовязковими для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що укладені договори за своєю правовою природою є договорами підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 Господарського кодексу України регулюються відповідними нормами зобовязального права і глави 61 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 1 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобовязань у відповідності до умов зазначених вище договорів, строк виконання зобовязання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобовязаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 148952,81грн. (3723,20грн. + 4298,00грн. + 15264,00грн.+125667,61грн.)

Відповідач у порушення ст.ст. 33,43 ГПК України не надав суду доказів оплати заборгованості в означеній сумі.

У телеграмі від 26.02.2016року керівник відповідача стверджує, що не має належних документів, оскільки вони не передані колишнім керівництвом підприємства.

Враховуючи доведеність належними доказами у справі факту укладання сторонами договорів, виконання належним чином позивачем своїх зобовязань за вказаними договорами на суму 148952,81грн., відсутність доказів на підтвердження оплати виконаних робіт, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

10.07.2012року між юридичними особами: АКП «ФЛОРА» (Виконавець) та ПП «Фортеця» ( Замовник) укладено договір надання послуг, за умовами п.1 якого Виконавець зобовязується по заявкам Замовника надавати послуги спецтехніки: автовишка та поливальна машина для виконання будівельно-монтажних та інших робіт на обєктах Замовника, а Замовник зобовязується оплатити надані послуги на умовах даного договору.

Заявки надаються у письмовій формі не пізніше чим до 12 години дня, що передує дню виконання замовлення. (п.2 договору).

Вартість робіт визначена у п.4 договору, а саме: вартість однієї машино-години роботи автовишки локтевої 160грн., у тому числі ПДВ 26,67грн., поливомоїчної машини - 114,73 грн., у томі числі ПДВ 19,12грн.

Згідно п.5 договору послуги спецтехніки підлягають оплаті грошовими коштами у трьохденний строк з моменту підписання актів здачі-приймання послуг.

Як передбачено у п. 6 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами. Будь-яка з сторін має право відмовитись від подальшого виконання договору, попередив про це іншу сторону не менше ніж за 10 днів.

Платіжним дорученням №434 від 09.11.2012року позивач сплатив відповідачу суму 2000грн. з зазначенням в графі призначення платежу: «оплата рахунку №21 від 09.11.2012року за роботу автовишки».

Позивач не надав суду рахунку №21 від 09.11.2012року, однак стверджує, що інших договорів у вказаний період саме щодо надання послуг автовишки між сторонами не укладалось, платіж здійснено на виконання умов договору про надання послуг від 10.07.2012року.

Оскільки послуги на вказану суму надані не були, позивач звернувся до відповідача з претензією №14 від 16.06.2015року, в якій просить повернути авансовий платіж, у тому числі на суму 2000грн.

У відповіді на претензію №85 від 25.06.2015року АКП «ФЛОРА» вказує, що сума попередньої оплати, яку просить повернути позивач, не відповідає даним бухгалтерського обліку підприємства, як наслідок, просить надати акт звірки для перевірки.

У подальшому листом №16 від 13.07.2015року позивач направив відповідачу акт звірки від 13.07.2015року, доказом чого є копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 16.07.2015року.Підписаний акт звірки відповідачем на адресу позивача не повертався.

Предмет позовних вимог стягнення з АКП «ФЛОРА» на користь ПП «Фортеця» збитків в сумі 2000грн.

Суд вважає, що укладений договір за змістом спірних правовідносин та своєю правовою природою є договором про надання послуг, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 ГК України регулюються відповідними нормами глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями частини 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно, як сторона за договором про надання послуг Замовник позивач має право вимагати від відповідача Виконавця саме надання послуг у натурі. При цьому, у разі невиконання послуг, Замовник має право звернутись до Виконавця з вимогами щодо розірвання договору та вимагати повернення сплачених грошових коштів предоплати, як збитків, що виникли внаслідок неправомірної діяльності відповідача, у судовому порядку, зокрема.

Відповідно до статті 224 ГК України, положення якої кореспондуються з вимогами частини першої статті 623 ЦК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника. Тому позивач має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням та шкодою.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з того, що сторонами у справі укладено договір на надання послуг, відповідач взяв на себе зобовязання виконати за плату послуги спецтехніки, а позивач, у свою чергу, зобовязання їх прийняти та оплатити у порядку, що встановлений договором.

Як вбачається з п.2 договору, що кореспондується з п.1 договору, послуги відповідачем позивачу повинні надаватись згідно письмових заявок останнього, що надаються не пізніше чим до 12 години дня, що передує дню виконання замовлення.

Позивач не надав доказів на підтвердження того, що вказані письмові заявки подавались відповідачу, але у строк, встановлений у вказаних заявках, послуги не були надані.

Позивач у порушення п.5 договору, за яким послуги спецтехніки підлягають оплаті грошовими коштами у трьохденний строк з моменту підписання актів здачі-приймання послуг, платіжним дорученням №434 від 09.11.2012року сплатив відповідачу суму 2000грн. за послуги автовишки на підставі рахунку №21 від 09.11.2012року. Вказаний рахунок позивачем не наданий суду, але він письмово підтвердив сплату даної суми на підставі договору від 10.07.2012року.

За приписами ст.35 ГПК України з огляду на визнання позивачем сплати 2000грн. на підставі умов договору про надання послуг від 10.07.2012року, відсутність у суду сумнівів щодо достовірності та добровільності визнання цих відомостей, за відсутності доказів протилежного, факт перерахування кошті на підставі договору не потребує доведення.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження факту відмови від умов договору у порядку передбаченому п.6 договору.

Уповноважений представник позивача у судовому засіданні вказав, що договір на час розгляду справи є діючим.

Таким чином, суд вважає, що належними доказами у справі не доведено факту понесення позивачем збитків в сумі 2000грн., що були б спричинені неналежним виконанням умов договору з боку відповідача, оскільки позивачем у порушення умов договору здійснена попередня оплата послуг, відсутні докази на підтвердження звернення до відповідача з письмовими заявками у порядку п.2 договору щодо виконання послуг, договір на даний час є діючим, позивач не відмовлявся від договору, тому має право вимагати виключно виконання його умов з боку відповідача, а саме, виконання послуг на суму 2000грн.

Відповідно, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків в сумі 2000грн.

Платіжним дорученням №364 від 19.09.2012року позивач сплатив відповідачу суму 25000грн. з посиланням в графі призначення платежу: «Оплата за роботи по житловому фонду. Авансовий платіж згідно договору від 01.09.2012року».

ПП «Фортеця» просило відповідача повернути суми попередньої оплати у претензії №14 від 16.06.2015року, але вказана сума відповідачем не повернута.

Як стверджує позивач у позові з урахуванням змін, будь-який договір від 01.09.2012року, у тому числі й щодо виконання робіт по житловому фонду, між сторонами не укладався, попередня оплата здійснена помилково, сторони мали намір укласти договір, але фактично його укладання не відбулось.

Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.1, 2 ст.640 ЦК України).

Згідно зі ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.1, 2 ст. 642 ЦК України).

Частиною 1 ст.181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладання між сторонами у спорі договору від 01.09.2012року ані у формі єдиного документу, ані у спрощений спосіб шляхом обміну листами.

Відповідач не довів факту звернення до позивача з пропозицією щодо укладання договору (офертою),а саме, рахунком, листом, пропозицією укласти договір, у відповідь на яку позивач здійснив акцепт шляхом сплати суми 25000грн. платіжним дорученням №364 від 19.09.2012року. У телеграмі від 25.02.2016року відповідач зазначає про той факт, що попереднє керівництво не передало документи за 2012 рік.

Згідно п.п.1,2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» № 6 від 23.03.2012 року рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи наведене, суд вважає, що у даному випадку спірні правовідносини сторін регулюються вимогами ст.1212 ЦК України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Оскільки належними доказами у справі не доведено факту наявності правової підстави для перерахування грошових коштів в сумі 25000грн., суд вважає, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно приписів ст.1212 ЦК України.

Позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення пені за період з 01.11.2013 року по 31.04.2014 року в сумі 11342,93грн.,яка нарахована на суму заборгованості, що виникла на підставі договорів №1,№7,№19,№22, суму збитків.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами ст. 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Тобто, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання повинен вчинятись у письмовій формі, умовами договору повинен бути узгоджений розмір пені та порядок її нарахування або право на нарахування пені повинно бути передбачено законом.

Умовами договорів №7,№22,№19 не передбачено право на нарахування пені, у разі прострочки виконання зобовязання з оплати виконаних робіт.

Як виходить з тексту позовної заяву, підставою для нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України позивач також визначає приписи ч.6 ст. 231 ГК України, яка передбачає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Однак вказана норма закону визначає виключно порядок визначення сторонами розміру пені, який використовується, але не встановлює право на нарахування пені та її розмір, які безпосередньо повинні бути узгоджені умовами договору. У даному випадку таке погодження відсутнє.

Одночасно, застосування до боржника, який порушив господарське зобовязання, штрафних санкцій, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектору економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобовязання, повязаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому співвідношенні розмір штрафу(постанова Верховного Суду України від 4 лютого 2014 р. у справі № 3-1гс14).

Таким чином, у даному випадку приписи абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України також не можуть бути застосовані, за відсутності означених умов.

При цьому, п. 5.1 договору №1 від 03.01.2013року передбачено, що у разі порушення строків виконання робіт або оплати виконаних робіт винна сторонами сплачує пеню в сумі 0,5% від суми предоплати за кожний день прострочення, що не звільняє її від виконання зобовязань по договору.

Оскільки за умовами договору №1 попередня оплата не здійснювалась, а сторони дійшли згоди саме щодо вказаного вище порядку нарахування пені, у тому числі й за порушення строків оплати виконаних робіт, підстав для нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України суд не вбачає.

Суд зазначає, що відсутні правові підстави для нарахування пені за порушення строків повернення попередньої оплати та на нараховані збитки.

Крім того, у задоволенні позовних вимог про стягнення суми збитків в розмірі 2000грн. відмовлено.

Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 11342,93грн. відсутні.

У відповідності до ст.49 ГПК України, оскільки позовні вимоги задоволені частково, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2609,29грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 530, 547, 549, 610, 623, 628, 629, 638, 641, 837, 854, 901, 903, 1212 Цивільного кодексу України; ст. ст. 181, 193, 216, 224, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 58, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Фортеця» м. Артемівськ Донецька область

до відповідача ОСОБА_1 комунального підприємства «ФЛОРА» м. Артемівськ Донецька область про стягнення заборгованості за договорами у розмірі 148952,93 грн., збитків у розмірі 27000,00 грн., пені у розмірі 11342,93 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 комунального підприємства «ФЛОРА» (ідентифікаційний код 31614936, адреса:84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул.Артема, буд.65) на користь Приватного підприємства «Фортеця»(ідентифікаційний код 32756764, адреса: 84500, АДРЕСА_1) заборгованість в сумі 148952,81грн., грошові кошти в сумі 25000грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 2609,29грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 21.04.2016 року оголошено та підписано вступну та резолютивну частині рішення суду.

Повний текст рішення суду підписано 26.04.2016року.

Головуючий суддя А.М. Осадча

Суддя О.В. Кротінова

Суддя О.О. Кучерява