Рішення № 57464267, 19.04.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.04.2016 Справа № 905/484/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НВК «РЕМА»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»простягнення 194 130,55 грн

за участю представників:

від позивачане зявились від відповідачаОСОБА_1 - представник за довіреністю ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК «РЕМА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про стягнення основного боргу у розмірі 150878,40 грн, пені у розмірі 16421,76 грн, інфляційних втрат у розмірі 21750,68 грн та 3% річних у розмірі 3391,51 грн.

31.03.2016 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у звязку з перерахунком пені, інфляційних втрат та 3% річних, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 150878,40 грн, пеню у розмірі 15976,05 грн, інфляційні втрати у розмірі 23250,29 грн та 3% річних у розмірі 4025,81 грн, а всього 194130,55 грн.

В судовому засіданні 07.04.2016 судом прийнято вказану заяву до розгляду, у звязку з чим судом розглядаються позовні вимоги в редакції заяви про збільшення позовних вимог, поданої 31.03.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором №ДУ-2014/40-КП від 02.01.2014 та договором поставки №ДУ-2014/578-КП від 31.12.2014 щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не були передані відповідачу усі товаросупроводжувальні документи, що передбачені п. 4.3 договорів. Відповідач вважає, що позивач не довів факту передачі відповідачу рахунку-фактури на оплату товару, а тому прострочення відповідача не настало, оскільки зобовязання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора, і відповідач використав своє право, передбачене п. 4.5 Договору, і затримав оплату. Також відповідач зазначає, що позивачем здійснено нарахування пені за період більший ніж 6 місяців. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення пені за видатковими накладними №РН-0000473 від 22.09.2014, №РН-0000475 від 22.09.2014, №РН-0000618 від 27.11.2014, №РН-0000619 від 27.11.2014 та №РН-0000620 від 27.11.2014. У доповненнях до відзиву відповідач вказує на те, що позивач при визначенні строку виконання зобовязання визначав дату формування видаткової накладної та не врахував фактичної дати отримання товару відповідачем.

Рішення прийнято 19.04.2016, оскільки в судовому засіданні 07.04.2016 оголошувалась перерва.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

02.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВК «РЕМА» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (покупець, відповідач) підписано договір №ДУ-2014/40-КП (далі Договір-1).

За умовами вказаного Договору постачальник зобовязався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі продукція, товар) в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі і Специфікаціях, які є невідємною частиною даного Договору.

25.01.2014, 03.03.2014, 24.03.2014, 28.04.2014, 11.06.2014, 25.06.2014, 28.07.14, 02.09.2014, 18.11.2014, 04.12.2014 сторонами підписані Специфікації до Договору, якими визначено асортимент, кількість, ціну, умови поставки товару та строк оплати.

Відповідно до п. 5.1 Договору-1 загальна сума Договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій, які є невідємною частиною даного Договору, але не повинна перевищувати 999000,00 грн з ПДВ.

Згідно з п. 5.2 Договору-1 ціни на продукцію, що поставляється, встановлюються сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

На виконання умов Договору-1 позивач у період з 22.09.2014 по 23.12.2014 поставив відповідачу товар на загальну суму 46670,40 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних №РН-0000475 від 22.09.2014 на суму 11520,00 грн, №РН-0000473 від 22.09.2014 на суму 5760,00грн, №РН-0000618 від 27.11.2014 на суму 19200,00 грн, №РН-0000619 від 27.11.2014 на суму 1920,00 грн, №РН-0000620 від 27.11.2014 на суму 7680,00 грн, №РН-0000689 від 23.12.2014 на суму 246,00 грн, №РН-0000690 від 23.12.2014 на суму 344,40грн.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених видаткових накладних та довіреностями відповідача на отримання товару від позивача, в яких зазначено перелік та кількість товару, що належить отримати, який відповідає переліку та кількості товару, який поставлено та отримано за вказаними накладними.

31.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВК «РЕМА» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (покупець, відповідач) підписано договір поставки №ДУ-2014/578-КП (далі Договір-2).

За умовами вказаного Договору постачальник зобовязався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі продукція, товар), в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі і Специфікаціях, які є невідємною частиною даного Договору.

19.02.2015 та 27.04.2015 сторонами підписані Специфікації до Договору, якими визначено асортимент, кількість, ціну, умови поставки товару та строк оплати.

Відповідно до п. 5.1 Договору-2 загальна сума Договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій, які є невідємною частиною даного Договору. У випадку відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до поставки кількості, загальна сума Договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції із розрахунку її ціни, вказаної в Специфікаціях до Договору. Толеранс (відхилення по кількості) поставки продукції складає 5%, якщо інше не погоджено сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

В будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума Договору не повинна перевищувати суму, еквівалентну 1000000,00 грн на дату підписання Договору. Сума Договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної Додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого органу управління покупця.

Згідно з п. 5.2 Договору-2 ціна на продукцію, що поставляється, встановлюється сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

На виконання умов Договору-2 позивач у період з 18.03.2015 по 13.05.2015 поставив відповідачу товар на загальну суму 104208,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних №РН-0000814 від 18.03.2015 на суму 11520,00 грн, №РН-0000815 від 18.03.2015 на суму 6912,00грн, №РН-0000816 від 18.03.2015 на суму 12096,00 грн, №РН-0000817 від 18.03.2015 на суму 11520,00 грн, №РН-0000954 від 13.05.2015 на суму 6000,00 грн, №РН-0000947 від 13.05.2015 на суму 11520,00 грн, №РН-0000943 від 13.05.2015 на суму 9216,00грн, №РН-0000953 від 13.05.2015 на суму 10800,00 грн, №РН-0000942 від 13.05.2015 на суму 2160,00 грн, №РН-0000946 від 13.05.2015 на суму 22464,00 грн.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених видаткових накладних та довіреностями відповідача на отримання товару від позивача, в яких зазначено перелік та кількість товару, що належить отримати, який відповідає переліку та кількості товару, який поставлено та отримано за вказаними накладними.

Посилання відповідача на те, що позивачем не були передані усі товаросупроводжувальні документи, які передбачені п. 4.3 Договорів, що надає відповідачу право на затримання оплати отриманого товару, судом відхиляється з огляду на наступне.

Згідно з п. 4.3 Договору-1 на підтвердження поставки постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну, відповідні товаросупровідні накладні, сертифікат якості та/або паспорт чи іншу технічну документацію, передбачену для даного виду продукції, сертифікат відповідності (якщо продукція підлягає обовязковій сертифікації), інструкцію з експлуатації (якщо даний документ передбачений), технічну документацію, передбачену п. 2.3 даного Договору.

У випадку надходження продукції без товаросупроводжувальних документів, що потягне за собою неможливість здійснення приймання за кількістю, якістю, асортиментом, комплектністю, покупець вправі відмовитись від приймання поставленої партії і на свій розсуд, повернути продукцію постачальнику або прийняти її на зберігання. Постачальник зобовязаний відшкодувати покупцеві витрати, повязані із зберіганням партії продукції або продукції на протягом 5 банківських днів, наступним за днем отримання рахунку.

Згідно з п. 4.3 Договору-2 на підтвердження поставки постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні товаросупровідні документи: рахунок, податкову накладну, видаткову накладну, відповідні товаросупровідні накладні, сертифікат якості заводу-виробника та/або паспорт, сертифікат відповідності (якщо продукція підлягає обовязковій сертифікації), дозвіл держпромнадзору (якщо отримання даного документа є обовязковим згідно з нормами чинного законодавства) інструкцію з експлуатації (якщо даний документ передбачений), технічну документацію, передбачену п. 2.4 даного Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору-2 у випадку поставки продукції без товаросупровідних документів, що потягне за собою неможливість здійснення приймання за кількістю, якістю, асортиментом, комплектністю, покупець вправі відмовитись від приймання поставленої продукції. В такому випадку, повернення продукції здійснюється в порядку, передбаченому п. 2.5 даного Договору.

Згідно з п. 14 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» від 25.04.1966 № П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідного акту про відсутність документів суду не надано.

При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару, поставки товару неналежної якості та неналежної комплектності.

Згідно з положеннями ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлення позивачу строку для передання документів, що стосуються товару, визначених умовами Договору, не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, а приймання відповідачем товару підтверджується підписами представників відповідача у відповідних видаткових накладних, тому суд прийшов до висновку, що зобов'язання позивач виконав відповідно до умов договору № ДУ-2014/40-КП від 02.01.2014 та договору №ДУ-2014/578-КП від 31.12.2014.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (із змінами, внесеними згідно з ОСОБА_2 господарського суду № 01-06/950/2012 від 20.07.2012), підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобовязання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обовязки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.3 Договору-1 розрахунки за поставлену продукцію по даному Договору здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. У випадку якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

Таким чином, згідно з умовами Договору-1 відповідач зобовязаний був оплатити товар поставлений за видатковою накладною №РН-0000475 від 22.09.2014 у строк до 25.11.2014 включно (оскільки товар за даною накладною отримано відповідачем 26.09.2014), за видатковою накладною №РН-0000473 від 22.09.2014 - до 24.11.2014 включно (оскільки товар за даною накладною отримано відповідачем 25.09.2014), за видатковими накладними №РН-0000618, №РН-0000619, №РН-0000620 від 27.11.2014 - до 26.01.2015 включно, за видатковими накладними №РН-0000689, №РН-0000690 від 23.12.2014 - до 23.02.2015 включно (оскільки 60-й календарний день припадає на суботу вихідний день, то останній день строку оплати переноситься на наступний за ним перший робочий день).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору-1 не здійснив оплату отриманої продукції, у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 46670,40 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

Згідно з п. 5.4 Договору-2 розрахунки за поставлену постачальником продукцію по даному Договору здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної продукції на основі отриманого покупцем рахунку і при умові надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного Договору, якщо інший більший строк відстрочки не передбачений у відповідних Специфікаціях. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Таким чином, згідно з умовами Договору-2 строк оплати товару поставленого за видатковими накладними №РН-0000814, №РН-0000815, №РН-0000817 від 18.03.2015 настав 22.05.2015, за видатковою накладною №РН-0000816 від 18.03.2015 настав 25.05.2015 (оскільки товар за вказаною накладною отримано відповідачем 19.03.2015), за видатковими накладними №РН-0000954, №РН-0000947, №РН-0000953, № РН-0000946 від 13.05.2015 настав 17.07.2015, за видатковою накладною №РН-0000943 від 13.05.2015 настав 31.07.2015 (оскільки товар за вказаною накладною отримано відповідачем 25.05.2015), за видатковою накладною №РН-0000942 від 13.05.2015 настав 20.07.2015 (оскільки товар за вказаною накладною отримано відповідачем 14.05.2015).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору-2 не здійснив оплату отриманої продукції, у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 104208,00 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар за договором №ДУ-2014/40-КП від 02.01.2014 у розмірі 46670,40 грн та основного боргу за отриманий товар за договором поставки №ДУ-2014/578-КП від 31.12.2014 у розмірі 104208,00 грн, а всього 150878,40 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 15976,05 грн, 3% річних у розмірі 4025,81 грн та інфляційні втрати у розмірі 23250,29 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 6.6 Договору-1 передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Пунктом 6.8 Договору-2 передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець, за письмовою вимого, постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати від вартості своєчасно неоплаченої продукції, однак не більше 5% вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобовязання передбачена законом, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.

Однак, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення пені за видатковими накладними №РН-0000473 від 22.09.2014, №РН-0000475 від 22.09.2014, №РН-0000618 від 27.11.2014, №РН-0000619 від 27.11.2014 та №РН-0000620 від 27.11.2014.

Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Отже, перебіг позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати за видатковими накладними №РН-0000473 від 22.09.2014, розпочався з 25.11.2014, №РН-0000475 від 22.09.2014 з 26.11.2014, №РН-0000618 від 27.11.2014, №РН-0000619 від 27.11.2014 та №РН-0000620 від 27.11.2014 з 27.01.2015.

У п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 зазначено, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Донецької області 04.02.2016 (згідно штампу поштової установи на конверті).

Проте, як вбачається з розрахунку суми пені, доданого до заяви про збільшення позовних вимог, розрахунок пені на заборгованість за видатковими накладними №РН-0000473 від 22.09.2014, №РН-0000475 від 22.09.2014, №РН-0000618 від 27.11.2014, №РН-0000619 від 27.11.2014 та №РН-0000620 від 27.11.2014 здійснено позивачем, починаючи з 04.02.2015, тобто урахуванням того, що за період з 25.11.2014 по 03.02.2015 сплинув спеціальний строк позовної давності до частини вимог про стягнення пені.

А в частині нарахування пені за видатковими накладними №РН-0000473 від 22.09.2014, №РН-0000475 від 22.09.2014 за період з 04.02.2015 по 24.05.2015, №РН-0000618 від 27.11.2014, №РН-0000619 від 27.11.2014 та №РН-0000620 від 27.11.2014 за період з 04.02.2015 по 27.07.2015 спеціальний строк позовної давності позивачем не пропущено.

У звязку з викладеним, підстави для застосування строку позовної давності за прострочення оплати за видатковими накладними №РН-0000473 від 22.09.2014, №РН-0000475 від 22.09.2014, №РН-0000618 від 27.11.2014, №РН-0000619 від 27.11.2014 та №РН-0000620 від 27.11.2014 відсутні.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд також встановив, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у звязку з чим судом не приймається посилання відповідача на те, що позивачем здійснено нарахування пені за період більший ніж 6 місяців.

Однак, перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд визнає його частково невірним, оскільки позивачем невірно визначено початкову дату нарахування пені за видатковими накладними №РН-0000689 та №РН-0000690 від 23.12.2014 з урахуванням дати, у яку настав строк оплати за вказаними накладними.

Розрахунок пені за прострочення оплати товару поставленого за Договором №ДУ-2014/578-КП від 31.12.2014 позивачем здійснено з урахуванням погодженої сторонами у Договорі максимальної суми пені - 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукцію, оскільки розмір пені розрахований за подвійною обліковою ставкою НБУ є більшим, ніж погоджена сторонами у Договорі максимальна сума пені.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 15975,43 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені задоволенню не підлягають, у звязку їх з безпідставністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобовязання щодо оплати отриманого товару встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат також визнаються судом обґрунтованими.

Однак, перевіривши розрахунок 3%, здійснений позивачем, суд визнає його частково невірним, оскільки позивачем невірно визначено початкову дату нарахування 3% за видатковими накладними №РН-0000473, №РН-0000475 від 22.09.2014, №РН-0000689 та №РН-0000690 від 23.12.2014, №РН-0000816 від 18.03.2015, №РН-0000943, №РН-0000942 від 13.05.2015 з урахуванням строку настання платежу за вказаними накладними.

За здійсненим судом перерахунком розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 4013,35 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають, у звязку їх з безпідставністю.

Інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 23250,29 грн за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У звязку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1А, ідентифікаційний код 37014600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК «РЕМА» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 7 оф. 818, ідентифікаційний код 38598979) заборгованість у розмірі 150878 (сто пятдесят тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 40 коп., пеню у розмірі 15975 (п'ятнадцять тисяч девятсот сімдесят пять) грн 43 коп., 3% річних у розмірі 4013 (чотири тисячі тринадцять) грн 35 коп., інфляційні втрати у розмірі 23250 (двадцять три тисячі двісті пятдесят) грн 29 коп. та судовий збір у розмірі 2911 (дві тисячі девятсот одинадцять) грн 67 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 25.04.2016

Суддя М.В. Сажнева