Рішення № 57464214, 29.04.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.16р. Справа № 904/2078/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя

До: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі відокремленого підрозділу - Регіональної філії «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

Про: стягнення 1 869, 55 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: ОСОБА_1 (дов. від 19.04.16р.);

СУТЬ СПОРУ :

ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (позивач) звернувся з позовом до ПАТ «Українська залізниця» в особі відокремленого підрозділу - Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ( відповідач) про стягнення 1 869, 55 грн. - збитків, завданих нестачею товару (горішку кокосового). Позовні вимоги обґрунтовані недостачею вантажу внаслідок незбережного перевезення відповідачем. Позивач явку повноважного представника до судового засідання 28.04.16р. не забезпечив, а клопотав про розгляд справи без участі його представника.

ПАТ «Українська залізниця» в особі відокремленого підрозділу - Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (відповідач) письмового відзиву на позов не надав, однак представник відповідача під час судового засідання 28.04.16 р. проти задоволення позовних вимог заперечував , зазначаючи, що позивачем належними доказами не підтверджений розмір вартості нестачі вантажу, який підлягає відшкодуванню.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд ,-

ВСТАНОВИВ :

01.12.14р. між ПАТ «Запорізький завод феросплавів» та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» укладено договір поставки № 1406312. На адресу позивача за залізничною накладною № 48879209 зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію ОСОБА_2 Придніпровської залізниці 05.10.15р. надійшов вагон №67384230 з вантажем «Горішок коксовий».

Згідно ст.6 Статуту залізниць України (Статут) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача. Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми. Які складають станції залізниць. Складені комерційні акти містять відомості про те, що під час перевезення вантажу мало місце неохоронне перевезення з боку залізниці.

Як встановлено судом, вантаж прибув з видимими ознаками слідів нестачі, що виявлялось в наявному поглибленні, а тому на підставі ст. 52 Статуту залізниць України відповідачем було складено комерційний акт РА № 010673/2112 від 06.10.15р. Згідно цього акту встановлено порушення маркування та наявність виїмки розміром 250х120х70см. Маса вантажу по даним накладної 43950 кг, фактично 42580 кг, нестача - 1370 кг. ( а.с. 9)

Згідно зі статтею 307 ГК України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За частиною першою ст. 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Водночас, частиною п'ятою ст. 31 Статуту встановлено, що придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці. Частиною 3 ст. 308 ГК України передбачено, що вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

Так, згідно залізничній накладній № 48879208 у вагоні №67384230 завантаження вантажу здійснювалось вантажовідправником - ПАТ «АКЧЗ», тому відповідно до частини п'ятої статті 31 Статуту залізниць України, придатність зазначеного вагону до перевезення вантажу у комерційному відношенні повинен був визначити саме він. З матеріалів справи вбачається, що вантажовідправником вантаж завантажений у вагони в технічному стані справні. Вагон підготовлений у комерційному відношенні (мовою оригіналу комерційного акту: « в коммерческом отношении погрузка в вагоне шапкой, выше уровня бортов 30 см. На поверхность груза нанесена маркировка в виде продольной полосы, что соответствует перевозочному документу» , а.с.9, зворотній бік). Таким чином, вантажовідправник виконав свої зобов'язання і підготував вагон у комерційному відношенні.

Згідно з п. 3.21 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона із «шапкою». З метою забезпечення збереженості вантажу відповідно до пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Конструкція відповідних пристроїв і установок, порядок ущільнення вантажів, застосування захисної плівки (емульсії), кріплення та маркування, що забезпечують збереження і свідчать про відсутність втрати вантажу при перевезенні, визначається інструкцією, розробленою відправником і узгодженою з залізницею (пункт 7 названих Правил).

Статтею 110 Статуту визначено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно п. 1 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У відповідності до вимог ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу, у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Пункт 27 Правил видачі вантажів ( затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 ) визначає норми недостачі при перевезенні в залежності від властивостей вантажу, які вказані у відсотках від маси вантажу і складаються із двох показників: норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.

Відповідно до п.27 Правил вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню на суму 1 869, 55 грн.

При цьому, заперечення відповідача відносно того, що позивачем належними доказами не підтверджений розмір вартості нестачі вантажу, суд оцінює критично з урахуванням наступного. Згідно до договору поставки № 1406312 від 01.12.14р. ціна товару за 1 т. становила 3 477, 58 грн., без урахування ПДВ (а.с.11) Рахунки на оплату сплачені позивачем в повному обсязі. Таким чином, позивач правомірно визначив у своєму розрахунку вартість 1 т вантажу за ціною постачальника товару (а.с.13).

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись вимогами ст. ст. 308, 314 Господарського Кодексу України, ст. ст. 307, 314 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі його відокремленого підрозділу - Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49602, м. Дніпропетровськ, пр-кт. ОСОБА_3, 108; код ЄДРПОУ 40081237) на користь позивача Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» ( 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11; код ЄДРПОУ 00186542) : 1 869, 55 грн. - вартість виявленої нестачі товару; 1 378, 00 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Суддя Васильєв О.Ю.

29.04.16р.