Ухвала суду № 57464166, 28.04.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.04.16р. Справа № 904/4107/14За скаргою: публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

У справі:

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоцентраль", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача (скаржника): не з'явився;

від Департаменту Державної виконавчої служби: представник: ОСОБА_1 - довіреність № 09-54/1096 від 22.02.16р.

СУТЬ СПОРУ:

11.06.2014р. публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту - позивач, скаржник) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (далі по тексту -відповідач) про стягнення 30592023,50грн. (з яких 27984333,29грн. - основного боргу; 924523,58грн. - пені; 1510154,94грн. - інфляційних втрат; 173011,69грн. - три відсотки річних). Судові витрати по справі покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 12.06.14р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання.

22.07.2014р. господарським судом прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 27984333,29грн. (двадцять сім мільйонів дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі триста тридцять три грн. 29 коп.) - основного боргу; 647166,51грн. (шістсот сорок сім тисяч сто шістдесят шість грн. 51 коп.) - пені; 1510154,94грн. (один мільйон п'ятсот десять тисяч сто п'ятдесят чотири грн. 94 коп.) - інфляційних втрат; 173011,69грн. (сто сімдесят три тисячі одинадцять грн. 69 коп.) - три відсотки річних; 73080,00грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят грн. 00 коп.) - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

08.08.2014р. на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.14р., яке набрало законної сили 08.08.14р. видано наказ.

Не погодившись з рішенням господарського суду від 22.07.2014р. позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка за результатами розгляду постановою від 15.09.2014р. залишена без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

17.09.2014р. постанова про відкриття виконавчого провадження.

Не погодившись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду позивач подав касаційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2014р. залишена без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду без змін.

26.12.2014р. постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.

26.12.2014р. постанова про зупинення виконавчого провадження.

15.10.2015р. постанова про поновлення виконавчого провадження.

17.12.2015р. ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача.

26.01.2016р. постанова про стягнення з боржника виконавчого збору.

28.01.2016р. постанова про зупинення виконавчого провадження.

04.03.2016р. відповідач звернувся до суду зі скаргою від 01.03.2016р. за вих.№464/07 на дії відділу примусового виконання рішень Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в якій просить суд:

- визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016р. у виконавчому провадженні №44736616 протиправними;

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016р. у виконавчому провадженні №44736616 винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2

Враховуючи, що в період з 29.02.2016р. по 09.03.2016р. суддя Петренко Ігор Васильович перебував на лікарняному матеріали скарги від 01.03.2016р. за вих.№464/07 на дії відділу примусового виконання рішень Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України оглянуто 10.03.2016р. та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ухвалив прийняти скаргу від 01.03.2016р. за вих.№464/07 на дії відділу примусового виконання рішень Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до розгляду. Призначити розгляд скарги від 01.03.2016р. за вих.№464/07 на дії відділу примусового виконання рішень Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у засідання на 29.03.16р.

До участі у розгляді скарги від 01.03.2016р. за вих.№464/07 залучено відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622).

Скарга обґрунтована тим, що відповідно до статей 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Таким чином, згідно Закону України "Про виконавче провадження" нарахування виконавчого збору пов'язано із початком примусового виконання рішення шляхом застосування певних заходів примусового виконання судового рішення, визначених ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас, будь-яких заходів примусового виконання судового рішення у цій справі, визначених ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, звернення стягнення на майно або грошові кошти боржника, тощо, державним виконавцем здійснено не було.

Також, скаржник зазначає, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015р. за №904/10198/15 порушено провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоцентраль".

Інформація про обов'язкове зупинення виконавчого провадження надійшла до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ще 22.12.2015 року.

Згідно вимог закону державний виконавець мав зупинити провадження ще 23.12.2015р. та не вчинювати жодних виконавчих дій в тому числі і не мав права стягувати виконавчий збір.

Натомість 26.01.2016р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 стягнуто виконавчий збір, а тільки 28.01.2016р. постановою було зупинено виконавче провадження.

Таким чином, на думку скаржника, постанова про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016р. у виконавчому провадженні №4473661 винесена старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 є протиправною та такою, що безпідставно порушує права боржника.

Суд розгляд справи відкладав з 29.03.2016р. на 19.04.2016р.

05.04.2016р. через канцелярію суду отримано клопотання щодо уточнення вимог, а саме:

- визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016р. у виконавчому провадженні №44736616 протиправними;

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016р. у виконавчому провадженні №44736616, винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2;

- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернути на користь ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" стягнуту суму 2323,74грн. виконавчого збору на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016р. у виконавчому провадженні №44736616.

Скаржник вказує, що в рамках виконавчого провадження було стягнуто кошти з рахунків публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоцентраль", відповідно до листа № 20.1-218/20 від 05.02.20016р. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконанні наказу № 904/4107/14 від 08.08.2014 року стягнуто в погашення виконавчого збору суму 2323,74грн.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заперечує проти задоволення скарги у повному обсязі посилаючись на те, що відповідно до п. 34 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" від 12.02.2015 року № 191-VІІІ, який набрав чинності 05.04.2015 року були внесені зміни до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV було доповнено наступним: виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом, а тому застосувати положення п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" не можна, адже навіть посилання (ст.ст. 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV) здійснюються на стару редакцію Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV, яка вже втратила чинність.

Щодо зупинення виконавчого провадження Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначає, що на адресу Міністерства юстиції України належним чином завірена ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року по справі № 904/10198/15 надійшла 27.01.2016 року (зазначене підтверджується реєстраційно-контрольною карткою № 1921-0-32-16, що додається), а до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - 28.01.2016 року. У той же день, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження від 28.01.2016 року.

Таким чином, постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1-17 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV було винесено з дотриманням порядку та строків зупинення виконавчого провадження, передбачених ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІV.

27.04.2016 року скаржником надані додаткові письмові пояснення де вказує, що ухвала, яка надавалась була завірена начальником юридичного відділу публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоцентраль" ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності. Копія була завірена відповідно до вимог п. 5.26, 5.27 ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлення документів, а саме: з відбитком печатки організації, слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, але з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем було зроблено запит до господарського суду Дніпропетровської області з метою отримання копії ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року в справі № 904/10198/15 завіреної судом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" офіційне оприлюднення порушення справи про банкрутство це оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Таким чином, на думку скаржника, законом чітко визначено офіційне джерело інформації про порушення справи про банкрутство і є загальнодоступною інформацією та не потребує додаткового запиту до господарського суду Дніпропетровської області.

Інформація була викладена на веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет вже 18.12.2015 року. але, державний виконавець не зупинив виконавче провадження як того вимагають приписи Закону України "Про виконавче провадження" і 26.01.2016 року виніс постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 2323,74грн. та в примусовому порядку стягнув в погашення виконавчого збору суму 2323,74грн., а потім 28.01.2016 року зупинив виконавче провадження.

Суд оголошував перерву з 19.04.2016р. до 28.04.2016р.

28.04.2016р. представник Департаменту Державної виконавчої служби звернувся до суду з відзивом на скаргу.

Представник відповідача (скаржника) подав клопотання про розгляд справи без участі представника та додаткові пояснення по справі.

Інших усних та письмових заяв та клопотань не заявлено.

Повноважний представник Департаменту Державної виконавчої служби в судовому засіданні проти скарги заперечує, просить суд відмовити в її задоволенні в повному обсязі, крім того, подав додаткові пояснення по скарзі.

Повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про розгляд скарги повідомлений належним чином.

Повноважний представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Статтею 124 Конституції України, з якою кореспондуються положення ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, встановлено імперативний припис, згідно якого судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 6 наведеного Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Частина перша статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч. 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження").

В силу ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження"). Як вбачається з матеріалів справи боржник не виконав добровільно у встановлений органом ДВС строк рішення суду.

Щодо посилань скаржника на те, що виконавчий збір стягується тільки у тому випадку коли, державним виконавцем проведені дії з примусового виконання то вони не заслуговують на увагу оскільки під час виконавчого провадження (з 05.04.2015року) почали діяти положення Закону України "Про виконавче провадження", які дозволяють стягувати державній виконавчій службі виконавчий збір незалежно від вчинення виконавчих дій у зв'язку з невиконанням боржником добровільно у встановлений строк рішення суду.

Відносно посилань скаржника на несвоєчасне зупинення виконавчого провадження у зв'язку з порушенням справи про банкрутство публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоцентраль" суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Частинами 1, 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1 - 17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а з підстави, передбаченої пунктом 18 частини першої статті 37 цього Закону, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

У випадках, передбачених пунктами 3, 4, 6 - 10 і 12 - 14 частини першої статті 37 цього Закону, пунктами 2 - 5 частини першої статті 38 цього Закону, виконавче провадження зупиняється до закінчення строку дії зазначених обставин.

Станом на момент винесення оскаржуваної постанови рішення суду у встановлений державним виконавцем строк виконано не було та не було зупинено виконавче провадження.

Таким чином, підстави для визнання дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016 року у виконавчому провадженні №44736616 протиправними, скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 26.01.2016 року та зобов'язання відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернути на користь публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоцентраль" стягнуту суму 2323,74грн. виконавчого збору відсутні.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоцентраль".

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" від 01.03.2016р. за вих.№464/07 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити.

Ухвала набирає законної сили з часу її прийняття та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку встановленому для оскарження судових рішень.

Суддя ОСОБА_4