Ухвала суду № 57461606, 21.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №755/12742/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/5032/2016 /2014Головуючий у суді першої інстанції: Ластовка Н.Д.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Побірченко Т.І. 21 квітня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

у складі: головуючої судді Побірченко Т.І.

суддів Барановської Л.В., Панченка М.М. при секретарі Куркіній І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Гринь Костянтина Андрійовича на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором № б/н від 19.04.2011 року на загальну суму 22 683,42 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн.. Посилається на те, що відповідачем порушено умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за його користування та штрафу.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзіпредставник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Гринь Костянтин Андрійович просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що суд визнаючи кредитний договір неукладеним, а позовні вимоги необґрунтованими, через відсутність доказів погодження істотних умов кредитування не врахував, що це спростовується доказами, наявними в матеріалах справи, не ознайомлення й не підписання відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг є наслідком непогодження сторонами договору в частині визначення порядку дії кредитного договору, зміни кредитного ліміту, порядку списання коштів та ін., що не є істотними умовами договору, суд з урахуванням вимог ст.217 ЦК України не з'ясував чи не тягне це за собою визнання правочину в цілому недійсним/неукладеним й чи не було б вчинено такий правочин без включення до нього недійсної частини. Крім того, суд не дослідив умови оскаржуваного кредитного договору, не перевірив доводів представника Банку про те, що позичальник тривалий час виконує саме такі умови договору, не встановив та не зазначив у рішенні мотивів неукладеності кредитного договору та обставини з якими закон пов'язує недійсність та неукладеність договорів.

В судове засідання сторони не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними розписками, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.04.2011 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 підписано заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, з якої вбачається, що ОСОБА_4 виявляє бажання оформити на своє ім'я платіжну картку «універсальна» з кредитним лімітом 5000,00 грн., де міститься інформація про те, що ОСОБА_4 підтвердив, що він ознайомлений і погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, та згоден, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.7).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписані сторонами кредитного договору діяли Умови надання кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності на підставі статті 259 ЦК України, а матеріали справи містять Умови та Правила надання банківських послуг, у яких відсутні положення про збільшення строку позовної давності до п'яти років. При цьому, Умови та Правила надання банківських послуг ОСОБА_4 не підписані.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові № 6-240цс14 від 11.02.2015, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Окрім цього частиною першою статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Суди апеляційної й касаційної інстанцій, погоджуючись з доводами позивача щодо застосування п'ятирічного строку позовної давності, не звернули увагу на те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписані сторонами кредитного договору діяли Умови надання споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності, ці Умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачкою вони не підписувались.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписані сторонами кредитного договору діяли Умови та Правила надання банківських послуг в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності, ці Умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, ОСОБА_4 вони не підписувались.

Всупереч положенню ст.60 ЦПК України, при зверненні з апеляційною скаргою до суду позивачем не надано відповідних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність ухваленого рішення. Підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст. ст. 307,308,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Гринь Костянтина Андрійовича відхилити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

В касаційному порядку може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий-

Судді-