Ухвала суду № 57461401, 20.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Шахової О.В., Вербової І.М.

при секретарі: Литвиненко Р.С.

за участю осіб: представників позивача Цвєткова В.М., Белінського В.А.

відповідача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2015року

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2015року задоволено позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Стягнуто на користь ПАТ «КБ «Надра» солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заборгованість за договором «Автопакет» у сумі 381973,49 грн. Вирішено питання судових витрат.

Справа №753/10366/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/3372/2016Головуючий у суді першої інстанції: С.М.СухомліновДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. ПоливачНе погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі. Посилається на незаконність ухваленого судом рішення, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Зазначає, що у суді першої інстанції під час розгляду справи був присутній представник позивача, який надав пояснення проте не мав на це повноважень, оскільки термін дії довіреності представника закінчився 30.11.2015року, а розгляд справи відбувся 22.12.2015року. Вказала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вона отримала цільовий кредит для купівлі автомобіля, оскільки вона заперечувала в суді факт отримання нею готівкових грошових коштів, звертала увагу суду на те, що копія документу «Заява на видачу готівки № 768» заповнена з порушенням вимог Інструкції про касові операції в банках України, затвердженою Постановою Правління НБУ N9337 від 14.08.2003 р: неправильно вказане місто банку, відсутній реєстраційний номер в правому верхньому куті документу, вказані паспортні дані іншої особи, на заяві не її підпис. Були заявлені письмові клопотання про витребування оригіналів документів: Заяву на видачу готівки № 768 та оригінали облікових регістрів за дату 26 березня 2008р, в яких відображається рух готівкових коштів в касі банку. Під час засідання було заявлене клопотання про проведення почеркознавчої експертизи з метою визначення чи належить саме їй підпис на «Заяві на видачу готівки № 768». Однак суд ці обставини та вимоги закону проігнорував. Зазначила, що факти здійснення господарських операцій доказуються виключно первинними бухгалтерськими документами, а тому факт надання грошових коштів в кредит доказується виключно первинними бухгалтерськими документами. Долучені матеріали не є первинними бухгалтерськими документами в силу відсутності та невідповідності усіх обов'язкових реквізитів. Внаслідок чого, в силу ст. 59 ЦПК України, вважає, що вони не є засобами доказування факту надання кредитних коштів. Звернула увагу на те, що банк не надав суду належних та допустимих доказів того, що він передав у власність ОСОБА_3 готівкові грошові кошти в сумі передбаченій умовами кредитного договору. А відтак, відповідно до ст. 1046 ЦК України договір Автопакет №65/АП/32/2008-980 є не укладеним, а договір поруки є похідним зобов'язанням, тобто його дійсність повністю залежить від дійсності основного зобов'язання. Зазначила, що автомобіль було придбано за власні кошти, а не у кредит.

В суді апеляційної інстанції відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на доводи викладені в ній.

Представники позивача Цвєтков В.М. та Белінський В.А. просили апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Так, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції законно виходив з їх доведеності та обґрунтованості, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.03.2008р. позивач уклав з відповідачами договір «Автопакет», за умовами якого ОСОБА_3 отримала цільовий кредит у розмірі 154157,00 грн. для купівлі автомобіля і зобов'язалась до 26.03.2015р. повернути кредитні кошти за встановленим графіком, а ОСОБА_4 зобов'язався відповідати перед Банком за належне виконання позичальником умов кредитного договору в солідарному порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором.

Так, ОСОБА_3 в березні 2008р. придбала за кредитні кошти автомобіль «Шкода Октавія», який зареєструвала на своє ім'я. Проте своїх зобов'язань за договором кредиту вона не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку, ОСОБА_3 не виконує свої кредитні зобов'язання у зв'язку з чим станом на 21.05.2015р. виникла заборгованість перед банком у розмірі 381973,49 грн.

Відповідно до п.п. 3.2.1, 3.2.2 Кредитного договору, ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання відповідати перед позивачем за належне виконання ОСОБА_3 кредитних зобов'язань, а тому він несе солідарну відповідальність перед банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ПК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до довідки про нарахування та сплату відсотків за кредитним договором № 65/АП/32/2008-9801 від 26.03.2008 р. станом на 21.04.2015року, позивач надав розрахунок нарахування заборгованості у розмірі 381973,49 грн.

У свою чергу, відповідачі не надали суду доказів, які б спростовували правильність зазначеного розрахунку, як не надали суду і доказів сплати процентів за користування кредитом крім сум врахованих банком у розрахунку .

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи належними та допустимим доказами.

Доводи скарги про те, що судом при винесені рішення не були досліджені позовні вимоги, а рішення ґрунтується лише на констатації фактів, які відповідачем оспорювались, колегія суддів оцінює критично так як вказані доводи є лише однобічними твердженнями відповідача і жодними доказами не підтверджені, а з матеріалів справи вбачається, що суд при розгляді справи дослідив позовні вимоги в повному обсязі.

Безпідставними є доводи ОСОБА_3 про те, що Банк не надав їй кредитні кошти, оскільки ця обставина могла б бути підставою для розірвання договору кредиту, проте відповідач не надала суду доказів розірвання цього договору.

Факт придбання ОСОБА_3 в ТОВ «Галич-авто» автомобіля НОМЕР_1 за кредитні кошти у розмірі 154 157,00 грн., підтверджується наявною у матеріалах справи копією договору №13/02-08 купівлі - продажу автомобіля від 13.02.2008року, у статті 3 якого визначено вартість автомобіля та порядок розрахунків, Заявою на видачу готівки № 768 від 26 березня 2008 року, Рахунком - фактура № СФ-13/02-08 від 13.02.2009 року, платіжним дорученням від 26 березня 2008 року, меморіальним ордером № 768 від 26 березня 2008 року та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, у якому в особливих відмітках міститься запис про те, що даний автомобіль придбано за кредитні кошти ПАТ «КБ «Надра».

В спростування зазначених обставин ОСОБА_3 не надала суду будь-яких письмових доказів про сплату нею особистих коштів за придбаний автомобіль (як вона пояснювала в судовому засіданні), не надала суду ОСОБА_3 і оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, заперечуючи наявність у ньому відмітки про придбання автомобіля за кредитні кошти ПАТ «КБ «Надра». Посилання відповідачів на порушення банком в оформленні первинних фінансово-бухгалтерських документів також не свідчить про те, що автомобіль був придбаний відповідачкою за власні, а не за кредитні кошти.

Суд не вбачав підстав для призначення по справі як судово-почеркознавчої так і судової бухгалтерсько-економічної експертиз, оскільки суд вважав доведеним факт придбання відповідачкою автомобіля за кредитні кошти.

Посилання ОСОБА_3Е у апеляційній скарзі на ту обставину, що станом на 22.12.2015року у представника позивача закінчився строк дії довіреності на представництво у суді інтересів банку не береться колегією суддів до уваги, оскільки зазначена обставина не спростовує висновків суду першої інстанції по суті спору. Адже представник позивача міг взагалі не з'явитися у судове засідання, оскільки просив у позові розгляд справи проводити без участі представника банку, зазначивши при цьому, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. А відтак суд мав обґрунтовану можливість розглянути справу за відсутності представника позивача.

Отже, твердження ОСОБА_3 про незаконність ухваленого судом рішення, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які вона посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2015року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: