Ухвала суду № 57461376, 12.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М., відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (надалі - ТОВ «Порше Мобіліті») про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису.

Вимоги обґрунтовував тим, що при видачі виконавчого напису нотаріусом всупереч вимогам чинного законодавства не були перевірені боргові зобов'язання позивача належним чином, була відсутня інформація щодо безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання на момент вчинення виконавчого напису, що дає підстави вважати, що виконавчий напис не відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. 14 липня 2015 року, зареєстрований в реєстрі № 988 щодо звернення стягнення на автомобіль «Volkswagen Polo» 2013 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Колегія суддів, вислухавши представника відповідача, яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Встановлено, що 17 липня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 50008601, відповідно до якого відповідач зобов'язався надати позичальнику кредит, у розмірі 110 583 грн. 68 коп. на покупку автомобіля, а позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом (а.с.9-17).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 26 квітня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 був укладений договір застави № 50008601, предметом якого є рухоме майно, а саме автомобіль «Volkswagen Polo» 201З року випуску державний номерний знак НОМЕР_1, що належить позивачу (а.с.18-20).

Як убачається з пункту 1.3. договору застави заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя за кредитним договором №50008601 від 17 квітня 2013 року, укладеним між сторонами.

Відповідно до пункту 1.3.2. цього договору строк користування кредитом за кредитним договором встановлено згідно з графіком погашення кредиту, що є невід'ємною частиною до кредитного договору, але в будь-якому випадку кредит підлягає поверненню не пізніше 15 квітня 2018 року, якщо інший строк повернення кредиту не встановлено у відповідності до зазначеного кредиту.

Згідно пункту 2.1.1 у разі невиконання заставодавцем зобов'язань за договором, зазначеним в пункту 1.3. цього договору, заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у порядку, зазначеному у розділі 5 цього договору, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмету застави та його реалізацію.

Розділом 5 цього договору визначено, що задоволення вимог заставодержателя здійснюється шляхом отримання предмета застави та його реалізацію.

05 травня 2015 року ТОВ «Порше Мобілі» направило на адресу ОСОБА_1 досудову вимоги про дострокове повернення невиплаченої суми кредиту в розмірі 214 281 грн. 37 коп., що складається з: дострокового повернення невиплаченої суми кредиту 203 995 грн. 09 коп., несплачених чергових платежів в сумі 8552 грн. 67 грн. та 1733 грн. 61 коп. штрафних санкцій (а.с.69), проте вимога не була вручена позивачу (а.с.71).

14 липня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. на підставі звернення ТОВ «Порше Мобіліті» був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 988 щодо звернення стягнення на автомобіль «Volkswagen Polo» 2013 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1, із зазначенням загальної суми заборгованості - 240 373 грн. 78 коп.(а.с.73).

Згідно платіжних документів, долучених до матеріалів справи, ОСОБА_1 протягом березня - квітня 2015року вносив платежі по сплаті заборгованості (а.с.63-65).

Частково задовольняючи позов, районний суд в частині вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, виходив з того, що зазначений у виконавчому написі розрахунок заборгованості не свідчить про безспірність заборгованості ОСОБА_1 перед кредитором.

Щодо скасування виконавчого напису, судом першої інстанції в своєму рішенні визначено, що дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки позивачем обрано спосіб захисту, який не передбачено цивільним законодавством.

Колегія суддів погоджується з даними висновками районного суду й вважає їх законними та обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі доказів.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 8 кредитного договору від 17 квітня 2013 року визначено відповідальність сторін за невиконання зобов'язань, зі змісту якої вбачається, що у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення та/ або сплати кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіку погашення кредиту, позичальник сплачує компанії відповідні пеню та штрафи, у зв'язку з чим позичальнику направляються вимоги з відповідними термінами погашення (а.с.13).

Окрім цього, частиною 4 договору застави встановлено, що заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена протягом 10 днів звернути стягнення на предмет застави (а.с.19).

Таким чином, з умов договору вбачається, що одноразове надсилання вимоги, яке до того ж не було вручено адресату, не є належним повідомленням боржника, а є лише однією з підстав нарахування неустойки.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» (далі - Перелік) для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Як убачається зі змісту вимоги (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором від 05 травня 2015 року відповідач вимагав від ОСОБА_1 дострокове повернення невиплаченої суми кредиту, що становить еквівалент 9 608,36 дол. США - 203 995 грн. 09 коп. та несплачені чергові платежі, в сумі 8552 грн. 67 коп., а в виконавчому написі приватного нотаріуса від 14 червня 2015 року зазначено інші суми та обставини: що станом на 05 травня 2015 року невиплачена сума кредиту складає 210 970 грн. 76 коп., а заборгованість по платежах за період з 16 березня 2015 року по 05 травня 2015 року становить 5552 грн. 67 коп.

Відповідно до даних графіка погашення ОСОБА_1 кредиту, залишок поточної заборгованості станом на 15 квітня 2015 року становить 9608,36 дол. США, проте таку ж суму поточної заборгованості - 9608, 36 дол. США, вказано позивачем у вимозі уже станом на 05 травня 2015 року (а.с.16,69 )

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу й на ту обставину, що встановлені позивачем суми платежів, визнані доведеними як такі що підлягають до сплати згідно долученого до договору графіка погашення кредиту, різняться від сум заборгованості, зокрема, процентів за користування кредитом, визначених у рахунках-фактурах.

Так, у рахунку - фактурі № 00248958 від 06 березня 2015 року, направленому на адресу ОСОБА_1 та який за змістом, є актом прийому-передачі виконаних робіт та послуг за березень 2015 року, проценти за користування кредитом відповідачем зазначені в сумі 4094 грн.60 коп., що значно перевищує еквівалент суми відсотків -81,3 дол. США, встановлених у графіку погашення кредиту (а.с.16,174).

Згідно графіка погашення кредиту за квітень 2015 року проценти за користування кредитом повинні бути сплачені ОСОБА_1 в сумі 80,29 дол. США, разом з тим, у рахунку - фактурі № 00255569 від 06 квітня 2015 року, направленому на адресу позивача, та який є актом прийому-передачі виконаних робіт та послуг за квітень 2015 року, позивачу рекомендовано сплатити проценти за користування кредитом, у значно більшому розмірі, ніж еквівалент 80,29 дол. США - 3 780 грн. 85 коп. (а.с. 16,175).

Переглядаючи справу, колегія суддів враховує і ту обставину, що згідно виконавчого напису визнано доведеним наявність у ОСОБА_1 заборгованості, яка складається з простроченого платежу по кредиту та відсотках, станом на 05 травня 2015 року на суму 5552 грн. 67 коп., що в незначному розмірі перевищує місячний платіж за квітень 2015 року - 4786 грн. 48 коп. (а.с.164).

Отже, з вищенаведеного можна зробити висновок про не дослідження безспірності заборгованості нотаріусом при видачі виконавчого напису.

Твердження апеляційної скарги про невірне тлумачення районним судом умов договору, оскільки ним було визначено еквівалент кредиту в доларах США, яку в гривні й повинен був повернути позивач, а визначені у вимозі суми заборгованості відповідають зазначеним у виконавчому написі, яким були враховані всі платежі - є такими, що не підтверджують дотримання нотаріусом вимог закону при виданні виконавчого напису та переконання й врахування його безспірності заборгованості.

Разом з тим, положення Закону України «Про іпотеку», на які послався суд у рішенні, не регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, а тому колегія суддів вважає за необхідне виключити їх з мотивувальної частини рішення.

Згідно вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи положення ч.2 ст.308 ЦПК України, а також конкретні обставини справи, правових підстав до скасування ухваленого по справі рішення колегія суддів не вбачає.

Районний суд з достатньою повнотою з'ясував обставини справи й ухвалив правильне по суті та справедливе рішення.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення районного суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа №755/16825/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2779/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.