Постанова № 57461332, 26.04.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"26" квітня 2016 р. Справа № 924/1963/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1

на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.02.2016 р.

у справі № 924/1963/15 (суддя Музика М.В.)

за позовом ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Товариш"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог г на предмет спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_3 Полміра Мірабович

2) ОСОБА_4

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства та визнання недійсним внесених змін до статуту товариства

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_5;

від відповідача: не з'явився;

від третіх осіб: не з'явився;

1) ОСОБА_3 Полміра Мірабовича - не з'явився;

2) ОСОБА_4 - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.02.2016 р. у справі №924/1963/15 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Товариш" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства та визнання недійсним внесених змін до статуту товариства відмовлено.

При прийнятті вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 18 грудня 2012 року відбулись збори засновників ТОВ „Товариш, на яких було прийнято оскаржуване рішення, зокрема, виведено зі складу засновників товариства ОСОБА_4 та введено ОСОБА_3 Полміра Мірабовича, а також прийнято рішення про внесення відповідних змін до статуту.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що установчим договором від 01.03.1998 року ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 домовились створити товариство з обмеженою відповідальністю „Товариш, та передбачили внески кожного до статутного фонду товариства в наступних розмірах: ОСОБА_4 9 844,00 грн., що становить 35% статутного фонду; ОСОБА_6 9 281,00 грн., що становить 33% статутного фонду; ОСОБА_7 9 000,00 грн., що становить 32% статутного фонду.

Враховуючи факт реєстрації ТОВ „Товариш у встановленому чинним на той час законодавством порядку, суд першої інстанції зазначив, що реєстратору були надані всі необхідні документи, в тому числі, документ, який підтверджував внесення власниками своєї частки в статутний фонд у мінімально визначеному законодавством розмірі.

В обґрунтування своїх висновків, суд першої інстанції вказав на те, що матеріали справи не містять жодних доказів будь-якого реагування з боку товариства на невнесення, як стверджує позивач, колишнім учасником товариства ОСОБА_4 своєї частки у статутний фонд товариства, а тому суд не вважає доведеним в порядку ст. 33, 34 ГПК України факт невнесення учасником товариства ОСОБА_4 своєї частки у статутний фонд товариства на момент її відступлення ОСОБА_3 Будь-яких інших порушень під час прийняття рішення зборами засновників ТОВ "Товариш", оформленого протоколом №1 від 18.12.2012 року, в частині прийняття в засновники товариства ОСОБА_3, учасниками судового розгляду не наведено.

Окрім того, суд першої інстанції зазначив про те, що позивачем ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтовано, як включення 18.12.2012 року оскаржуваним рішенням ОСОБА_3 Полміра Мірабовича до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Товариш порушило її права та законні інтереси.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі та положення діючого законодавства, суд першої інстанції не встановив визначених законом підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Хмельницької області від 29.02.2016 р. у справі №924/1963/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник зважає, зокрема, на таке:

відповідно до вимог ПКМ України № 276 від 29.04.1994 року «Про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності» факт сплати власником (власниками) частки до статутного фонду субєкта підприємницької діяльності підтверджується документом, що засвідчує сплату;

документом про внесення частки учасником до статутного фонду товариства може бути тільки первинний бухгалтерський документ з усіма реквізитами або свідоцтво про внесення частки учасником до статутного фонду товариства, в якому зазначені вихідні дані документа первинного бухгалтерського обліку, і не може підтверджуватися будь-якими іншими документами (довідками), в яких не зазначені реквізити документа первинного бухгалтерського обліку про сплату частки до статутного фонду;

в реєстраційній справі ТОВ «Товариш», яка була предметом огляду в судовому засіданні 29.02.2016 року, відсутні будь-які дані або матеріали про сплату часток до статутного фонду учасниками товариства, а сама реєстрація юридичної особи не є фактом сплати частки до статутного фонду;

відповідно до вимог ч. 6 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події, а положеннями п.п.3.2. та 3.4. Статуту ТОВ «Товариш» у редакції 1998 року зазначено, що будь-який учасник товариства має право за згодою решти учасників передати свою частку або долю частки одному чи кільком учасникам цього товариства, третім особам, при цьому передача частки або її частини третім особам можлива лише після повного внесення вкладу учасником, який її уступає, а тому, вважаю, що несплата частки учасником ТОВ «Товариш» ОСОБА_4 на протязі одного року з дати реєстрації товариства позбавило його цивільних прав та обовязків як учасника товариства;

відчуження несплаченої частки учасником ТОВ «Товариш» ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 істотно впливає на права ОСОБА_1 як учасника товариства, який може мати інший відсоток у статутному фонді товариства, що надасть змогу призначення ефективного менеджменту та фінансування господарської діяльності останнього.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, позивач вважає, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову за відсутності на те визначених законом підстав, у звязку з чим рішення суду першої інстанції належить скасувати.

Від третьої особи - ОСОБА_3 Полміра Мірабовича надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне:

відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства», у редакції від 22.01.1998 року, до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобовязаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою;

факт реєстрації Теофіпольською районною державною адміністрацією ТОВ «Товариш», що підтверджується установчим договором і статутом, затвердженим протоколом Зборів учасників товариства № 1 від 01.03.1998 року, свідчить про те, що учасники товариства, як мінімум, до моменту реєстрації внесли 30 відсотків розміру статутного фонду товариства. Крім того, зазначений факт підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.12.2012 року, відповідно до якого станом на 17.12.2012 рік ОСОБА_4 був у переліку засновників (учасників) ТОВ «Товариш»;

на момент відступлення ОСОБА_4 належної йому частки у статутному фонді товариства останній був законним засновником та в повному розмірі вніс свою частку до статутного фонду, що підтверджується, між іншим, фактом нотаріального посвідчення заяви ОСОБА_4 про відступлення частки у статутному фонді товариства в силу презумпції законності та достовірності нотаріально посвідчених правочинів; фактами не виключання ОСОБА_4 зі складу учасників товариства, не прийняття рішення про зменшення статутного фонду та про порядок перерозподілу часток у статутному фонді, не прийняття рішення про ліквідацію товариства у звязку з не внесенням ОСОБА_4 частки до статутного фонду тощо;

матеріали справи не містять жодних доказів будь-якого реагування з боку товариства на невнесення, як стверджує позивач, ОСОБА_4 своєї частки у статутний фонд товариства, що свідчить про законність відступлення ОСОБА_4 належної йому частки у статутному фонді;

відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції від 18.12.2011 року) та ч. 1 ст. 147 Цивільного кодексу України (у редакції 02.12.2012 року) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам товариства;

положення чинного законодавства, що регулюють діяльність товариства з обмеженою відповідальністю, та Статуту ТОВ «Товариш» передбачають можливість переходу права на частку у статутному капіталі товариства, яка належить його учаснику, до третіх осіб;

18.12.2012р. згідно заяви, приватним нотаріусом Теофіпольського районного нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_4 відступив ОСОБА_3 належну йому частку у статутному фонді ТОВ «Товариш», що становить 9 844 грн. і складає 35% статутного фонду товариства;

факт внесення коштів ОСОБА_4 до статутного фонду товариства та факт правомірного відступлення частки останнього ОСОБА_3 підтверджується зазначеним вище обставинами справи та доказами, зокрема, витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців;

зі змісту протоколу №2 від 04.12.2014р. вбачається, що на зборах були присутні головний бухгалтер товариства, директор товариства та учасники товариства, в тому числі позивач;

зі змісту позовної заяви очевидно, що ОСОБА_4 взагалі не вніс своєї частки до статутного фонду ТОВ «Товариш» в сумі 9 844 грн., а тому не мав правової підстави для її відчуження;

суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що факт внесення частки ОСОБА_4 та її відступлення ОСОБА_3 не заперечувався під час прийняття рішення зборами учасників 04.12.2014 року, оформленого протоколом №2, яким, зокрема, вирішено виплатити ОСОБА_3 належну йому частку в розмірі 9 844 грн.;

позивачем не було надано суду всіх квитанцій до прибуткового касового ордеру, що свідчить про приховування від суду дійсних обставин справи;

ні позивач, ні відповідач не надали суду жодного доказу, який би підтверджував факт несплати ОСОБА_4 своєї частки до статутного фонду товариства;

з правового аналізу положень законодавства вбачається, що факт внесення/не внесення коштів до статутного фонду товариства до моменту реєстрації товариства підтверджується документами, виданими банківською установою.

За наведеного вище, відповідач вважає, що оскаржене рішення є цілком законним, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Від ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Товариш" також надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач вважає доводи ОСОБА_3 таими, що базуються на припущеннях, а не на нормах закону та належних письмових доказах. Вказує, що товариством надано суду першої інстанції всі завірені копії матеріалів про сплату учасниками товариства своїхз часток. просить оскаржуване рішення у даній справі скасувати та прийнятти нове рішення яким позовні вимоги задоволити.

26 квітня 2016 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Пояснив, що на даний час не має первинного документу, який підтверджує сплату ОСОБА_4 частки до статутного фонду ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Товариш". Окрім того, зазначає, що на час реєстрації ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Товариш" не було внесено коштів у розмірі 30 % статутного фонду.

З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 29.02.2016 р. у справі №924/1963/15 належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не зявилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що всі учасники судового процесу були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені останнім у справі (а.с. 179-182), а також те, що явка представників сторін та третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідача та третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задоволити, а оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позово задоволити, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, у березні 1998 року ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено установчий договір про створення та діяльність товариства з обмеженою відповідальністю „Товариш (надалі установчий договір) (а.с. 10-15).

За умовами Установчого договору учасники домовились створити товариство з обмеженою відповідальністю „Товариш, основною метою якого є отримання прибутку.

У пункті 3.1 установчого договору учасники передбачили, що для забезпечення своєї діяльності товариство створює статутний фонд у розмірі 28 125 грн. Статутний фонд товариства може бути збільшений чи зменшений за одностайним рішенням учасників. Порядок зміни статутного фонду визначається статутом товариства (п.3.2. установчого договору).

Відповідгл до п. 3.3. Установчого договору внески учасників у статутний фонд товариства становлять: ОСОБА_4 9 844 грн., що становить 35% статутного фонду; ОСОБА_6 9281 грн., що становить 33% статутного фонду; ОСОБА_7 9 000 грн., що становить 32% статутного фонду.

До моменту державної реєстрації товариства внески учасниками вносяться в розмірі 30% від загальної суми статутного фонду на тимчасовий розрахунковий рахунок товариства у десятиденний строк з моменту підпису установчого договору (п.3.2. установчого договору).

Учасники згідно п. 3.4 установчого договору зобов'язані внести повну вартість внеску не пізніше одного року після реєстрації товариства. У разі несплати внеску в установлений строк, учасник сплачує за весь час прострочки пеню у розмірі 10% річних від суми простроченого платежу.

Майно та право користування ним, що вносяться до статутного фонду в якості внесків, оцінюються та затверджуються зборами учасників (п.3.5 установчого договору).

Як передбачено п. 4.2. установчого договору учасники товариства зобов'язані, зокрема, виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами.

Установчий договір починає діяти з моменту його підписання учасниками. Установчий договір є безстроковим (п.7.1. установчого договору).

До чинного договору додається статут товариства як його невід'ємна частина (п.9.2. установчого договору).

Чинний договір вступає до своєї законної сили з моменту його підпису всіма учасниками (п.9.4. установчого договору).

Установчий договір підписаний учасниками та посвідчений секретарем виконавчого комітету Новоставецької сільської ради 06.03.1998 року.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, оформленим протоколом №1 від 01.03.1998 року, затверджено статут товариства з обмеженою відповідальністю „Товариш (далі Статут) (а.с. 16-21).

Пунктом 3.2 Статуту передбачено, що будь-який учасник товариства має право за згодою решти учасників передати свою частку або долю частки одному чи кільком учасникам цього ж товариства, третім особам.

Право переважної купівлі частки (її долі) мають учасники товариства, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або іншому погодженому між ними розмірі (п.3.3. статуту). Передача частки або її частини третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її уступає (п.3.4. статуту). При переході частки (її частини) третій особі до неї одночасно переходять всі права та обов'язки, що належали учаснику, який її уступив (п.3.5 Статуту).

Учасники товариства зобов'язані, зокрема, виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами (п.3.7 Статуту).

Для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників товариства створюється статутний фонд у розмірі 28 125 грн. (п.4.4 Статуту).

Згідно з п.п. 4.5., 4.6. Статуту порядок внесення коштів в статутний фонд та розмір внеску кожного учасника визначається установчим договором. Збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів. Зменшення статутного фонду при наявності заперечень кредиторів товариства не допускається.

Відповідно до п.7.5.14 Статуту до виключної компетенції зборів учасників товариства належить, зокрема, прийняття та виключення учасника з товариства.

Статут 12.03.1998 року зареєстровано Теофіпольською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження №44/г від 12.03.1998 року за реєстраційним №299.

ТОВ „Товариш видано свідоцтво від 12.09.2012 року, яким засвідчено факт внесення частки в статутний фонд учасником товариства ОСОБА_6 в сумі 9 281 грн., що становить 33% від загального статутного фонду, який складає 28 125 грн. Вказане підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера №3 від 12.03.1999 року (а.с. 101).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.12.2012 року, станом на 17.12.2012 року серед засновників юридичної особи ТОВ „Товариш зазначено, в тому числі, ОСОБА_4 із внеском до статутного фонду в розмірі 9 844 грн. (а.с.62).

В матеріалах справи міститься копія заяви від 18.12.2012 р., відповідно до якої ОСОБА_4 звернувся до зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Товариш про вихід зі складу учасників (засновників) та відступлення належної йому частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю „Товариш на користь ОСОБА_3 Полміра Мірабовича, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 22, 40).

Згідно заяви, ОСОБА_4 відступається належна йому частка у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю „Товариш, що становить 35% статутного фонду (капіталу) товариства та у грошовому вираженні складає 9 844 грн. У заяві ОСОБА_4 просить загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю „Товариш у встановленому для того порядку розглянути подану заяву та з врахуванням викладеного у ній затвердити відповідні зміни до статутних документів товариства у порядку та у строки, як те передбачено статутом товариства та встановлено чинним законодавством України.

Означена вище заява від 18.12.2012 року підписана ОСОБА_4 та посвідчена приватним нотаріусом Теофіпольського районного нотаріального округу у Хмельницькій області ОСОБА_8

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення зборів засновників ТОВ „Товариш, оформленого протоколом №1 від 18.12.2012 року, вирішено, зокрема, вивести зі складу засновників ОСОБА_6 та ОСОБА_4, та прийняти у засновники до складу господарства: ОСОБА_1, ОСОБА_3 Полміра Мірабовича та ОСОБА_9, а також прийняти новий статут господарства із внесенням відповідних змін та затвердженням статуту у новій редакції (а.с. 23-24).

Протокол №1 зборів підписано головою зборів та секретарем.

08.04.2013 року проведено реєстрацію статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Товариш у новій редакції, затвердженій зборами засновників ТОВ „Товариш згідно протоколу №1 від 18.12.2012 року (а.с. 67-76).

Зокрема, у п. 5.1 статуту у новій редакції передбачено, що учасниками товариства є: ОСОБА_3 Полміра Мірабович, частка статутного капіталу якого становить 9 844 грн., що складає 35% статутного капіталу; ОСОБА_1, частка статутного капіталу якої становить 9 281 грн., що складає 33% статутного капіталу; ОСОБА_9 із часткою статутного капіталу в розмірі 9 000 грн., що складає 32% статутного капіталу.

Згідно з п.6.1. статуту у новій редакції, для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників створюється статутний капітал товариства. Розмір статутного капіталу складає 28 125 грн. Статутний капітал товариства розподіляється на частки, згідно до кількості учасників

Як стверджується матеріалами справи, 28 січня 2016 року ТОВ „Товариш листом №6 відповіло ОСОБА_1, що згідно даних бухгалтерського обліку товариства станом на 01.01.2016 року до статутного фонду ТОВ „Товариш було внесено кошти наступними засновниками: ОСОБА_7 в сумі 9 000 грн. та ОСОБА_6 9 281 грн. Засновник ТОВ „Товариш ОСОБА_4 станом на 01.01.2016 року кошти до статутного фонду не вніс, надав заяву-доручення для розпорядження його майновим паєм ТОВ „Товариш. В підтвердження до листа долучено квитанції до прибуткового касового ордеру №№2 та 3 від 12.03.1999 року про внесення ОСОБА_10 та ОСОБА_6 кошти в статутний фонд ТОВ „Товариш в розмірах 9 000 грн. та 9 281 грн. відповідно, а також заяву-доручення ОСОБА_4 від 17.04.1998 року, адресовану голові агрофірми „Полква, з проханням належний ОСОБА_4 майновий пай в сумі 11 485,00 грн. у відповідності з розрахунком по нарахуванню майнових паїв передати ТОВ „Товариш, в подальшому ОСОБА_4 доручає розпоряджатись своїм паєм ТОВ „Товариш (а.с. 100-103).

Аналізуючи встановлені обставини у даній справі та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

Даний спір за своєю правовою природою є корпоративним, оскільки повязаний з правами учасника господарського товариства.

В силу дії ст. 167 ГК України, корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України Про господарські товариства встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю є товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Статтею 58 зазначеного Закону передбачено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі.

Відповідно до ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу і рішення загальних зборів учасників товариства мають вищу силу і є обовязковими для виконання його учасниками та органами товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 140 та ч. 1 ст. 143 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ЦК України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Частиною 4 статті 145 ЦК України встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, виключення учасника із товариства. Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань

Як передбачено статтею 59 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - ї" статті 41 цього Закону, належить: встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника з товариства.

Між тим, згідно з п. 7.5.14. Статуту ТОВ "Товариш" до компетенції загальних зборів також віднесено питання прийняття та виключення учасника з товариства.

Позивачем оскаржується законність скликання, проведення даних зборів та прийнятих на них рішень, зокрема, в частині прийняття в засновники товариства ОСОБА_3 Полміра Мірабовича, та щодо внесення відповідних змін до статуту товариства.

Колегія суддів виходить з того, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів. Такої практики дотримується Верховний Суд України, що відображено в абз. 3 п. 17 постанови Пленуму від 24.10.2008р. №13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів.

У п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів розяснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

За приписами статті 53 Закону України Про господарські товариства, яка кореспондується з приписами статті 147 ЦК України, встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

Аналогічні положення закріплено у п.п. 3.2. та 3.4. Статуту ТОВ „Товариш у редакції 1998 року, згідно яких будь-який учасник товариства має право за згодою решти учасників передати свою частку або долю частки одному чи кільком учасникам цього ж товариства, третім особам, при цьому передача частки або її частини третім особам можлива лише після повного внесення вкладу учасником, який її уступає.

Як убачається із п. п. 3.3., 3.4. установчого договору, учасниками погоджено сплату внесків в розмірі 30% до моменту державної реєстрації товариства, та подальшу сплату внесків протягом року після реєстрації товариства.

Таким чином, нормами чинного законодавства, а також окремими положеннями статуту товариства, надано право учаснику товариства відступити належну йому частку у статутному фонді товариства. Проте таке право може бути реалізоване лише після повного внесення протягом року після реєстрації товариства своєї частки учасником, який має намір її відступити.

Як свідчать встановлені обставини у даній справі, державна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю „Товариш проведена 12.03.1998 року.

За правилами, визначеними ч. 1, 2, 3 ст. 52 Закону України „Про господарські товариства (в редакції, чинній на момент реєстрації ТОВ „Товариш), у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства.

Водночас, згідно із Законом України № 780/97-ВР "Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1998 рік" мінімальна заробітна плата станом на березень 1998 року становила 45 грн.

Отже, діючим на момент реєстрації відповідача законодавством визначено мінімальний статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю в розмірі 28 125 грн.

При цьому, статутний фонд товариства у такому розмірі передбачений установчим договором ТОВ „Товариш та Статутом останнього.

Між тим, чинним на дату проведення реєстрації ТОВ „Товариш пунктом 4 Положення „Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №276 від 29.04.1994 року, передбачалося, що для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи власник (власники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник) особисто подають до органу державної реєстрації передбачені в положенні документи, зокрема, документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законодавчими актами.

Як стверджується матеріалами справи, установчим договором від 01.03.1998 року ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 домовились створити товариство з обмеженою відповідальністю „Товариш, та передбачили внески кожного до статутного фонду товариства в наступних розмірах: ОСОБА_4 9 844 грн., що становить 35% статутного фонду; ОСОБА_6 9 281 грн., що становить 33% статутного фонду; ОСОБА_7 9 000 грн., що становить 32% статутного фонду.

В подальшому, ОСОБА_4 згідно заяви від 18.12.2012р., у звязку із своїм виходом зі складу учасників товариства, вирішив відступити належну йому частки у статутному фонді (капіталі) товариства з обмеженою відповідальністю „Товариш на користь ОСОБА_3 Полміра Мірабовича.

При цьому, з огляду на наведені вище положення закону, передумовою для реалізації такого права ОСОБА_4 є внесення у повному розмірі своєї частки до статутного фонду товариства паротягом року з моменту реєстрації товариства.

Натомість, з наявних у матеріалах справи доказів колегія суддів суду апеляційної інстанції встановила факт відсутності належних доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_4 у порядку, встановленому законом, у повному розмірі вніс свою частку до статутного фонду товариства. Адже у матеріалах справи відсутні відповідні чеки, квитанції, платіжні доручення та будь які інші докази на підтвердження внесення ОСОБА_4 своєї частки у повному розмірі готівкою чи у безготівковому порядку.

За таких підстав, в силу закону у учасника товариства ОСОБА_4 відсутнє право в частині відступлення своєї частки у статутному фонді товариства, яка не є внесеною у повному розмірі, іншій особі, зокрема, ОСОБА_3 Полміру Мірабовичу. А, відтак, відсутні і правові підстави для внесення змін до Статуту товариства у новій редакції, зокрема, в частині визначення нових учасників юридичної особи.

Не грунтується на законі висновок місцевого господарського суду, щодо непорушення прав позивача під час відступлення частки від ОСОБА_4 до ОСОБА_11, оскільки дана обставина може впливати на порядок перерозподілу часток між учасниками, а відповідно і на прийняґтя рішень під час голосування на зборах учасників товариства.

З огляду на наведене, колегія суддів констатує, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства та визнання недійсними внесених змін до статуту товариства є обґрунтованими, такими, що стверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та узгоджуються із вимогами закону, а тому підлягають до задоволення.

Твердження представника третьої особи викладені у письмових поясненнях суду першої інстанції та у відзиві на апеляційну скаргу, щодо підтвердження внесення ОСОБА_4 свого внеску самим лише фактом державної реестрації установчих документів та змін до них, нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_4 про уступку своєї частки ОСОБА_3, витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, є лише припущеннями, оскільки у вказаних документах зазначено лише розмір частки учасників, а матеріали справи не містять жодних належних доказів на підтвердження вказаного твердження.

В той же час відсутність реагування з боку товариства на невнесення ОСОБА_4 своєї частки у статутний фонд товариства, ніяким чином не підтверджує факту внесення частки у статутний фонд товариства ОСОБА_4 на що знову ж таки на припущеннях послався суд першої інстанції.

Вказуючи про те, що ні позивач, ні відповідач не надали суду жодного доказу, який би підтверджував факт несплати ОСОБА_4 своєї частки до статутного фонду товариства представник ОСОБА_3 свідомо, безпідставно перекладає обов'язок доказування внесення своєї частки ОСОБА_4 з третіх осіб на ТзОВ "Товариш" та позивача.

В силу дії норм ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, третіми особами не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження обставин викладеноих у письмових поясненнях та відзиві на апеляційну скаргу.

Натомість, в порушення ст. 43 ГПК України суд першої інстанції визнав встановленоми обставини, які не були доведені та не підтверджені належними доказами, що призвело до невідповідності висновків викладених у оскаржуваному рішенні обставинам справи та невірного застосування норм матеріального та процесуального права, а у кінцевому випадку до прийняття неправильного рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що доводи апелянта є цілком обгрунтованими, підтверджуються встановленими обставинами справи та відповідними нормами закону, в зв'язку з чим рішення господарського суду Хмельницької області від 29.02.2016 р. у справі №924/1963/15 належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну ОСОБА_1 задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 29.02.2016 р. у справі №924/1963/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Визнати недійсним рішення зборів засновників ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Товариш", оформлене протоколом №1 від 18.12.2012 року в частині щодо прийняття у засновники товариства ОСОБА_3 Полміра Мірабовича.

Визнати недійсними внесені зміни до Статуту ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Товариш" (абз. 1 п. 5.1. Статуту), пов'язані зі зміною учасників в частині включення у засновники ОСОБА_3 Полміра Мірабовича.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Товариш" (30611, Хмельницька обл.., Теофіпольський район, село Кривовілька, код ЄДРПОУ 23653905) на користь ОСОБА_1 (30611, Хмельницька обл.., Теофіпольський район, село Новоставці, вул.. Котовського, буд. 11, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1218 грн. судового збору за подання позову.

3. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Товариш" (30611, Хмельницька обл.., Теофіпольський район, село Кривовілька, код ЄДРПОУ 23653905) на користь ОСОБА_1 (30611, Хмельницька обл.., Теофіпольський район, село Новоставці, вул.. Котовського, буд. 11, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 2679 грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Хмельницької області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Справу № 924/1963/15 повернути в господарський суд Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.