Постанова № 57461298, 26.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2016 р. Справа№ 911/1897/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участі представників:

від позивача: Північук Л.І. - за дов.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Марченко О.В. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАД»

на рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2015

у справі № 911/1897/15 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Димерське спецавтопідприємство-1006»

до 1) Вишгородської районної державної адміністрації Київської області;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАД»

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Димерське спецавтопідприємство-1006» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Скад» (далі, відповідач-2) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.02.2007.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Приватне акціонерне товариство «Димерське спецавтопідприємство-1006» вважає, що Договір оренди від 23.02.2007, укладений між Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАД», підлягає визнанню недійсним, оскільки спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні Відкритого акціонерного товариства «Димерське спецавтопідприємство - 1006», правонаступником якого є позивач, і протиправно була вилучена в останнього та безпідставно надана та перебуває в оренді іншої особи (відповідача-2). Розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 01.02.2007 № 42 «Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «СКАД» під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини», котрим було надано відповідачу-2 у користування спірну земельну ділянку та на підставі якого був укладений оспорюваний договір оренди, постановою Господарського суду Київської області від 21.08.2007 у справі №А8/166-07 (що набрала законної сили 20.06.2012) визнано нечинним. Враховуючи незаконність зазначеного розпорядження райдержадміністрації, позивач вважав недійсним і такий договір.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.07.2015 (суддя Кошик А.Ю.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,9111 га під розміщення виробничої бази з виготовлення пінобетонних блоків та переробки деревини, кадастровий номер земельної ділянки 3221886401:20:024:0101, укладений 23.02.2007 між Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАД». Господарський суд виходив з того, що оспорюваний договір оренди землі був укладений на підставі незаконного і скасованого розпорядження райдержадміністрації та такий договір не відповідає приписам статті 648 Цивільного кодексу України, статті 15 Закону України «Про оренду землі», пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04 №677.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАД» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2015 і прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 посилається на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності щодо заявлених ним позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 (головуючий суддя Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.) рішення господарського суду першої інстанції скасовано. У позові відмовлено. Суд апеляційної інстанції послався на практику Європейського Суду з прав людини та зазначив про неможливість втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном у разі коли порушення були вчинені з боку державного органу. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив і про те, що розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 01.02.07 № 42 «Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «СКАД» під розміщення виробничої бази з виготовлення пінобетонних блоків та переробці деревини» є актом ненормативного характеру, який вичерпав свою дію фактом виконання.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у справі №911/1897/15 скасовано. Справу скеровано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Вищий господарський суд України зазначив, що Київський апеляційний господарський суд, застосовуючи до спірних правовідносин Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (рішення від 24.06.2003 у справі «Стретч проти Об'єднаного Королівства») як джерело права, не дослідив та не з'ясував чи був обізнаний відповідач-2 про порушення місцевим органом виконавчої влади визначених законом умов і порядку передачі в оренду спірної земельної ділянки, а відтак чи є відповідач-2 особою, яка, у розумінні наведених приписів, законно набула майно та мирно володіє ним. Отже, суду апеляційної інстанції необхідно дослідити те чи не були допущені порушення земельного законодавства при отриманні в оренду спірної земельної ділянки з боку самого відповідача-2.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Після передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАД» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М. та Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 (головуючий суддя Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М. та Коротун О.М.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.02.2016.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Суліма В.В. на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 №09-52/188/16 призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАД» передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2016 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 22.03.2016.

Представник відповідача-2 подав у судовому засіданні 22.03.2016 письмові пояснення у справі, у яких наголосив на тому, що саме невиконання відповідачем-1 вимог земельного законодавства стало головним обгрунтуванням для визнання Господарським судом Київської області незаконним Розпорядження відповідача-1 від 01.02.2007, а відповідач-2 під час укладання Договору ніяким чином не був обізнаний про будь-які порушення місцевим органом виконавчої влади визначених законом умов і порядку передачі спірної земельної ділянки, а тим більше не порушував власними діями будь-яких прав позивача. У зв'язку з цим відповідач-2 просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 розгляд справи було відкладено на 12.04.2016 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача-1.

11.04.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2015 у справі №911/1897/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАД» - без задоволення. У вказаному відзиві позивач зазначив, що відповідач-2 в порушення норм земельного законодавства позбавив права користування позивача спірною земельною ділянкою.

12.04.2016 представник позивача надав суду у судовому засіданні довідку від 12.04.2006 №2150, яка видана Вишгородським районним відділом земельних ресурсів, на підтвердження того, що згідно земельно-кадастрової документації (форма 6-зем) станом на 13.03.2006 площа землекористування ВАТ «Димерське АТП» в межах Козаровицької сільської ради становить 3,9000 га, в т.ч. землі, що використовуються для транспорту і зв'язку. Вказану довідку колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача-1 у судове засідання, призначене на 12.04.2016, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 розгляд справи відкладено на 26.04.2016.

25.04.2016 представник відповідача-1 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2015 у справі №911/1897/15 та відмовити у задоволенні позовних вимог. У своєму відзиві відповідач-1 зазначив, що при укладанні договору оренди були дотримані вимоги діючого законодавства України, яке застосовується при укладанні договорів оренди земельної ділянки.

Представник відповідача-1 у судове засідання, призначене на 26.04.2016, не з'явився, у поданому до суду 25.04.2016 відзиві просив суд розгляд справи здійснювати у його відсутності.

Представник позивача у судових засіданнях заперечував проти доводів, викладених у апеляційній скарзі відповідача-2, просив у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача-2 у судових засіданнях підтримував доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга відповідача-2 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час укладення оспорюваного договору) унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з приписами статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (стаття 124 цього ж Кодексу у відповідній редакції).

Як підтверджується матеріалами справи, 01.02.2007 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області було прийнято Розпорядження №42 «Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «СКАД» під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини» (далі, Розпорядження).

Вказаним Розпорядженням було вилучено земельну ділянку площею 0,9111 га із землекористування Приватного акціонерного товариства «Димерське спецавтопідприємство - 1006» та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «СКАД» в оренду термін терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,9111 га під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини на території Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту.

На підставі зазначеного Розпорядження 23.02.2007 між Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАД» було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 0,9111 га під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини, кадастровий номер земельної ділянки 3221886401:20:024:0101, яка розташована на території Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області (далі, Договір).

ПрАТ «Димерське спецавтопідприємство-1006» вважає, що Договір оренди від 23.02.2007, укладений між Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАД», підлягає визнанню недійсним, оскільки спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні Відкритого акціонерного товариства «Димерське спецавтопідприємство - 1006», правонаступником якого є позивач, і протиправно була вилучена в останнього та безпідставно надана та перебуває в оренді іншої особи (відповідача-2).

З матеріалів справи вбачається, що Відкрите акціонерне товариство «Димерське епецавтопідприєметво-1006» зверталось до Господарського суду Київської області з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАД» про визнання незаконним Розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 01.02.2007 №42 «Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «СКАД» під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини, та зобов'язання Вишгородської районної державної адміністрації Київської області скасувати Розпорядження від 01.02.2007 №42 «Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «СКАД» під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини.

Постановою Господарського суду Київської області від 21.08.2007 у справі № А8/166-07 було визнано Розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 01.02.2007 №42 «Про передачу в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «СКАД» під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини» нечинним.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 у справі №А8/166-07 постанову Господарського суду Київської області від 21.08.2007 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2013 №К/800/50121/13 відмовлено у відкритті касаційною провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАД» на постанову Господарського суду Київської області від 21.08.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Димерське спецавтопідприєметво-1006» до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАД» про визнання незаконним Розпорядження.

Отже, вищезазначеними судовими рішеннями Розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 01.02.2007 №42 «Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «СКАД» під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини» визнано нечинним. Вказаний факт вважається встановленим з моменту набрання судовим рішенням законної сили, що відбулось за наслідками його перегляду в апеляційному порядку, тобто з 20.06.2012.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки підприємствам, установам організаціям є індивідуальним актом органу місцевого самоврядування, та відповідно до пункту 5 рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 це рішення є індивідуальним актом одноразового використання і вичерпує свою дію фактом його виконання.

Скасоване в судовому порядку рішення органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію фактом підписання договору оренди земельної ділянки не є підставою визнання недійсним даного договору.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини» 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішенням Європейського суду з права людини «Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» від 24.06.2003 №44277/98 встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції», тому визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Отже, правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Як уже зазначалося вище, постановою Господарського суду Київської області від 21.08.2007 у справі №А8/166-07, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012, визнано нечинним Розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 01.02.2007 №42 «Про передачу в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «СКАД» під розміщення виробничої бази по виготовленню пінобетонних блоків та переробці деревини».

У вказаних судових рішеннях суд посилається на те, що підставами прийняття оскаржуваного розпорядження стали подання Вишгородського районного відділу земельних ресурсів, технічна документація щодо складання договору оренди земельної ділянки ТОВ «СКАД» та позитивний висновок державної землевпорядної експертизи №8-1836 від 21.07.2006. Разом з тим, Вишгородська РДА посилалась на добровільну відмову позивача від земельної ділянки та припинення права користування земельною ділянкою. Судами встановлено, що матеріали справи №А8/166-07 не містять доказів, що позивачем надавалась добровільна відмова позивача у встановленому статтею 142 Земельного кодексу України порядку. Доказів виконання вимог частини 4 статті 142 Земельного кодексу України Вишгородською РДА до суду не надано. Зазначене стало підставою для визнання нечинним Розпорядження.

Таким чином, саме дії відповідача-1 стали підставою для визнання нечинним Розпорядження.

Водночас, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні, а позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, що відповідач-2 був обізнаний про порушення місцевим органом виконавчої влади визначених законом умов і порядку передачі в оренду спірної земельної ділянки, а відтак, відповідач-2 є особою, яка, у розумінні наведених приписів, законно набула майно та мирно володіє ним.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Розпорядження від 01.02.07 № 42 «Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «СКАД» під розміщення виробничої бази з виготовлення пінобетонних блоків та переробці деревини» є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка в даному випадку має бути застосована судом з огляду на те, що порушення, допущені органами місцевого самоврядування, не повинні впливати на правомірні очікування особи, і покладати на останню негативні наслідки таких порушень, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів щодо наявності у діях ТОВ «СКАД» умислу на незаконне одержання земельної ділянки у користування, колегія суддів не вбачає підстав для визнання недійсним оспорюваного Договору.

З приводу заявлено відповідачем-2 клопотання про застосування строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України слив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судова колегія зазначає, що оскільки у задоволенні позову слід відмовити з підстав його необґрунтованості, про що зазначалося вище, позовна давність не може бути застосована до даних правовідносин.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «СКАД» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розподіл господарських витрат здійснено у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАД» на рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2015 у справі №911/1897/15 задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2015 у справі №911/1897/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Димерське спецавтопідприємство-1006» (07332, Київська область, Вишгородський район, с. Козаровичі, вул., Приморська, 20, код ЄДРПОУ 00902808) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАД» (07332, Київська область, Вишгородський район, с. Козаровичі, вул., Приморська, 20, код ЄДРПОУ 30684286) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп., судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №911/1897/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх