Постанова № 57461296, 27.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2016 р. Справа№ 910/22171/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від позивача Гайдай Т.В., дов. від 25.12.2015 №166,

від відповідача не з'явився,

від третьої особи 1 Захарченко К.П., дов. від 21.03.2016 №225-КМР-871,

від третьої особи 2 Захарченко К.П., дов. від 04.01.2016 №062/02/07-25,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грот»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 (підписане 19.10.2015)

у справі №910/22171/15 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грот»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

1. Київська міська рада

2. Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про виселення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (позивач, або КП «Київський метрополітен») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грот» (відповідач, або ТОВ «Грот») про виселення відповідача з нерухомого майна (частини переходу), визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) ТОВ «Грот» згідно з викопіюванням з схем тимчасового розташування МАФ, за адресою: станція метро «Берестейська», загальною площею 15,5 кв.м. та про демонтування тимчасових огороджуючи конструкцій, що належать ТОВ «Грот» та знаходяться за адресою: станція метро «Берестейська», загальною площею 15,5 кв.м.

13.10.2015 до суду від позивача надійшла заява №12/04-929 про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) уточнив пункт 3 позовних вимог, виклавши його в наступній редакції: «Зобов'язати ТОВ «Грот» у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать ТОВ «Грот» та знаходяться в частині переходу за адресою: станція метро «Берестейська», загальною площею 15,5 кв.м.».

Враховуючи, що в судовому засіданні 29.09.2015 розпочато розгляд справи по суті, місцевий господарський суд заяву позивача про зміну предмета позову залишив без розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі №910/22171/15 позов задоволено частково.

Виселено ТОВ «Грот» у строк не пізніше 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили з нерухомого майна (частини переходу), визначеного тимчасовими огороджуючи ми конструкціями (кіосками) ТОВ «Грот» згідно з викопіюванням із схем тимчасового розташування малих архітектурних форм, за адресою: станція метро «Берестейська», загальною площею 15,5 кв.м.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1 218,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з встановленої судом відсутності підстав користування відповідачем об'єктом оренди у зв'язку з припиненням договору оренди від 01.06.2010 №35-пр(Ор)-10 та відмовою позивача від його продовження. Оскільки відповідач втратив статус орендаря і належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим приміщенням не надав, місцевий господарський суд визнав вимогу позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення обґрунтованою.

Стосовно вимоги позивача про демонтування тимчасових огороджуючих конструкцій, що належать ТОВ «Грот» та знаходяться за адресою: станція метро «Берестейська», загальною площею 15,5 кв.м., суд відмовив з тих підстав, що встановлено відсутність зазначення суб'єкта зобов'язання щодо вчинення таких дій, тобто позивачем не визначено яку особу він просить вчинити певну дію.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що договір, в силу положень ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» та ст.764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, тобто до 10.10.2017, а відтак підстави для задоволення позовних вимог, за твердженнями відповідача, відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 09.12.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

03.12.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі №910/22171/15 до вирішення пов'язаної з нею справи №910/29414/15, яка перебуває на розгляді у Господарському суді м. Києва.

07.12.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

08.12.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли: пояснення щодо безпідставності тверджень позивача про наявність невідповідності розміщення конструкції торгівельного кіоску відповідача на орендованому приміщенні п. 2.19 Правил пожежної безпеки в метрополітені, які затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 20.06.2012; додаткові пояснення скаржника щодо відсутності у позивача належних повноважень для повернення на його користь спірного приміщення, переданого відповідачеві згідно договору оренди та вжиття необхідних заходів для примусового виселення відповідача з орендованого майна; заява про прийняття додаткових доказів, поданих скаржником; додаткові пояснення щодо наявності належних повноважень та правоздатності позивача на подання позову про виселення відповідача з об'єкта оренди та здійснення демонтажу конструкцій торгівельного кіоску відповідача; заява про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

У судовому засіданні 09.12.2015 оголошено перерву до 28.12.2015.

23.12.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник відповідача подав додаткові пояснення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 зупинено апеляційне провадження у справі №910/22171/15 до вирішення пов'язаної з нею справи №910/29414/15.

28.03.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку з набранням законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 у справі №910/29414/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2016 поновлено провадження у справі №910/22171/15, розгляд апеляційної скарги призначено на 27.04.2016.

Доказом належного повідомлення сторін про час і місце розгляду апеляційної скарги є повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвали суду від 31.03.2016) - 04.04.2016 позивачу, відповідачу та третім особам, долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.04.2016 представники позивача та третіх осіб заперечили доводи апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та час його проведення повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2010 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грот» (орендар) укладено договір оренди №35-Упр(Ор)-10 (договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київради від 18.12.2008 №860/860 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ «Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря (об'єкт оренди), за адресою: станція метро «Берестейська», для торгівлі непродовольчими товарами.

Пунктом 2.1 договору визначено, що об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 15,5 кв.м., згідно з викопіюванням з схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно з п. 6.7 договору при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

У разі закінчення строку дії договору або його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які не можливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння його шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. (п. 7.5 договору).

Цей договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 18.12.2008 №860/860 діє з 01.06.2010 до 30.05.2013 (два роки 364 дні) (п. 9.1договору).

Визначаючи правову природу договору, суд першої станції дійшов вірного висновку, що укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Частиною 1 ст.283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в орендне платне користування частину переходу станції метро «Берестейська», визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), загальною площею 15,5 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду від 01.06.2010 (а.с. 20).

Твердження відповідача викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

З урахуванням приписів частини п'ятої статті 16, підпункту 1 пункту «а» статті 29 і частини п'ятої статті 60 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», а також абзацу третього статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», вирішуючи питання щодо права орендодавця самостійно, без відповідного рішення ради, передавати в оренду майно, належне до комунальної власності, слід виходити з кола його повноважень, передбачених положеннями про таких орендодавців, затвердженими у встановленому порядку радою. При цьому слід також враховувати, що орендодавець здійснює свої повноваження тільки за наявності рішення ради і не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення про передачу об'єктів комунальної власності в оренду, якщо інше не передбачено положенням про нього (п.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 №12).

Частинами 1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

У ч. 1 ст. 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

Статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендодавцями є, в тому числі, підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

У відповідності до рішення від 22.09.2011 №34/6250 Київської міської ради «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» уповноважено виступати орендодавцями майна територіальної громади міста Києва: Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації); районні в місті Києві державні адміністрації - щодо майна, яке передане їм в управління; комунальні підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління.

Пунктом 5.2 статуту позивача передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

Предметом діяльності КП «Київський метрополітен» у відповідності до п.3.2 статуту позивача, в тому числі, є надання в оренду приміщень, обладнання іншим підприємствам та установам.

На підставі рішення від 18.12.2008 №860/860 Київська міська рада, відповідно до ст.759 ЦК України, ч.5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішення Київської міської ради від 28.09.2006 №34/91 «Про затвердження Порядку передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, Типового договору про оренду майна територіальної громади міста Києва», п.47 рішення Київради від 17.01.2008 № 3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік», пункту 19 розділу V наказу Фонду державного майна України від 13.10.2004 № 2149 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна», а також враховуючи протоколи постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 04.03.2008 № 54, від 16.07.2008 № 3, від 29.09.2008 № 9, від 10.10.2008 № 10, від 22.10.2008 № 11, від 03.11.2008 № 12, від 21.11.2008 № 13, від 28.11.2008 № 14, від 09.12.2008 № 15 дозволила позивачу укласти договір з ТОВ «Грот» щодо передачі в оренду частини переходу за адресою: станція метро «Берестейська» загальною площею 15,5 кв.м.

Рішення Київської міської ради від 18.12.2008 №860/860, станом на дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції, чинне.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що КП «Київський метрополітен» було уповноваженою особою, станом на момент укладення договору, передання шляхом укладення відповідного договору комунального майна територіальної громади міста Києва, яке закріплене за ним на праві господарського відання, в орендне користування іншим особам.

Оскільки зазначений договір було укладено між КП «Київський метрополітен» та ТОВ «Грот», то відповідно вирішення спору з приводу повернення об'єкта оренди повинно відбуватись саме між зазначеними сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 01.06.2013 №11-03/465 позивач повідомив відповідача про припинення та відмову від продовження дії договору у зв'язку з набранням чинності з 27.07.2012 Правил пожежної безпеки в метрополітенах, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 20.06.2012, пунктом 2.19 яких в метрополітені забороняється розміщувати об'єкти комерційного торговельного та соціально-побутового призначення на платформах та балконах станцій і в переходах пересадочних вузлів, у підземних вестибюлях (за винятком автоматів із продажу газет, банкоматів, платіжних терміналів, таксофонів за умови, що вони розміщені поза межами шляхів евакуації), на поверхні землі в межах півкола радіусом 20 м від площини дверей у напрямку евакуації з центром у середині дверної групи, яка включає всі двері з написом «Вхід» та «Вихід» (на виходах із підземних переходів, які не мають дверей, відлік слід виконувати від центра площини краю останньої сходинки; розміщення об'єктів комерційного, торговельного та соціально-побутового призначення у підвуличних підземних переходах, суміщених із входами (виходами) на станції метрополітену, дозволяється за умови їх розміщення за межами евакуаційного проходу). Враховуючи зазначене, при невідповідності об'єкта оренди вимогам Правил, договори оренди по таких об'єктах продовжуватись не будуть.

Зазначеним листом позивач просив відповідача протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення звільнити об'єкт оренди від тимчасової огороджуючої конструкції (кіосків) та передати орендоване майно про акту приймання-передачі.

З наявного в матеріалах справи опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку вбачається, що лист від 01.06.2013 №1-03/465 був надісланий на фактичну адресу відповідача: 02600, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1.

Доводи відповідача з приводу неотримання відповідачем вказаного листа, колегією суддів відхиляються, з огляду на таке.

У розд. 10 договору «Юридичні та банківські реквізити сторін» зазначено дві адреси відповідача: 01014, м. Київ, вул. Струтинського, 4 (юридична) та 02260, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 (фактична).

Тобто, фактична адреса відповідача (02260, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1) визначена сторонами у договорі як додаткова та на яку позивачем надсилалось спірне повідомлення.

З наявного у справі листа від 02.04.2013 №22-04/13 ТОВ «Грот», адресованого начальнику КП «Київський метрополітен» вбачається, що фактичну адресу відповідача, останній також зазначає як поштову (а.с.132).

За таких обставин відповідач знав, або міг дізнатись про відмову позивача від продовження терміну договору.

Водночас, доводи відповідача спростовуються також тим, що про припинення договору оренди будь-якій із сторін достатньо заявити про свої наміри протягом місяця після закінчення терміну дії договору.

У пункті 9.3 договору сторонами погоджено, що після закінчення строку договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

Рішення щодо продовження строку дії договору Київрадою прийнято не було. Протилежного матеріали справи не містять.

У відповідності до ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічний припис міститься в ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Враховуючи те, що умовами договору та положеннями чинного законодавства передбачена умова припинення договору у разі закінчення строку, на який його було укладено та відсутність згоди орендодавця на його продовження, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що укладений між сторонами договір є припиненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 7.5 договору сторони погодили, що у разі закінчення строку дії договору або його розірванні відповідач зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди позивачу у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених відповідачем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння його шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється (п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 №12).

Враховуючи встановлену судом першої інстанції відсутність підстав користування відповідачем об'єктом оренди у зв'язку з припиненням договору та відмовою позивача від його продовження, місцевий господарський суд правомірно задовольнив вимогу позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення.

Стосовно вимоги позивача про демонтування тимчасових огороджуючих конструкцій, що належать ТОВ «Грот» та знаходяться за адресою: станція метро «Берестейська», загальною площею 15,5 кв.м., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вже зазначалось, 13.10.2015 до суду від позивача надійшла заява №12/04-929 про зміну предмета позову, в якій останній уточнив пункт 3 позовних вимог, виклавши його в наступній редакції: «Зобов'язати ТОВ «Грот» у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать ТОВ «Грот» та знаходяться в частині переходу за адресою: станція метро «Берестейська», загальною площею 15,5 кв.м.».

Враховуючи, що в судовому засіданні 29.09.2015 розпочато розгляд справи по суті, місцевий господарський суд заяву позивача про зміну предмета позову залишив без розгляду.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та виходить з наступного.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача (п.3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 18.12.2011 №18).

Проте колегія суддів зазначає, що, не дивлячись на назву заяви від 13.10.2015 №12/04-929 «заява про зміну предмета позову» зміни предмета позову не відбулось, оскільки позивач вимог до відповідача не змінив, а лише конкретизував раніше заявлену ним вимогу.

Відповідно до ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Тобто, кожна з позовних вимог, що заявляється в процесі розгляду справи, заявляється саме до відповідача, найменування якого повинно бути визначено в резолютивній частині судового рішення.

При задоволенні позовних вимог про демонтаж тимчасових огороджуючих конструкцій, за висновками колегії суддів, слід зазначити в резолютивній частині судового рішення про зобов'язання саме відповідача вчинити певні дії та строк виконання відповідних дій.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача про демонтаж тимчасових огороджуючи конструкцій, що належать ТОВ «Грот» та знаходяться за адресою: станція метро «Берестейська», загальною площею 15,5 кв.м. підлягає задоволенню, а рішення в цій частині (про відмову у задоволенні позовної вимоги про демонтаж тимчасових огороджуючих конструкцій, що належать ТОВ «Грот» та знаходяться за адресою: станція метро «Берестейська», загальною площею 15,5 кв.м.) скасуванню.

Решта доводів відповідача колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують висновків суду, наведених вище.

Згідно з ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Частина 2 ст.49 ГПК України визначає, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грот» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі №910/22171/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про демонтаж тимчасових огороджуючих конструкцій, що належать ТОВ «Грот» та знаходяться за адресою: станція метро «Берестейська», загальною площею 15,5 кв.м. - скасувати та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Грот» (01014, м. Київ, вул. Струтинського, 4 (юридична адреса); 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 (фактична адреса); ідентифікаційний код 19246324) у строк не пізніше 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили з нерухомого майна (частини переходу), визначеного тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Товариства з обмеженою відповідальністю «Грот» згідно з викопіюванням із Схем тимчасового розташування малих архітектурних форм, за адресою: станція метро «Берестейська», загальною площею 15,5 кв.м.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Грот» (01014, м. Київ, вул. Струтинського, 4, ідентифікаційний код 19246324) у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Грот» та знаходяться за адресою: станція метро «Берестейська», загальною площею 15,5 кв.м.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грот» (01014, м. Київ, вул. Струтинського, 4, ідентифікаційний код 19246324) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 35, ідентифікаційний код 03328913) судовий збір в сумі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн».

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №910/22171/15 повернути Господарському суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.М. Ропій

Н.Ф. Калатай