Постанова № 57461284, 26.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2016 р. Справа№ 5002-24/3076-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від заявника: Кудрановський Ю.В. - посв. КИ№512;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Варданян А.А. - представник за дов. №1 від 31.12.2015 року,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.01.2016 року

у справі №5002-24/3076-2012 (головуючий суддя Мальована Л.Я.)

по розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

про стягнення 17 595 800,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Автономної республіки Крим з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 17 595 800,00 грн.

Рішенням Господарського суду Автономної республіки Крим від 12.11.2012 року позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" як оператора спільної діяльності за договором про спільну діяльність №1 (код 106995222) від 24.10.2000 року на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» частку прибутку у розмірі 17 595 800,00 грн та судовий збір у розмірі 64 380,00 грн.

19.10.2015 року Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» було подано заяву №948 від 12.10.2015 року про відстрочку виконання рішення у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2015 року заяву ПАТ «Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз» про відстрочку виконання рішення господарського суду Автономної Республяки Крим задоволено.

24.12.2015 року до Господарського суду Київської області від ПАТ «Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз» надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 10.12.2015 року ВП № 37499732 та визнання вищевказаної постанови недійсною.

Скарга мотивована тим, що незважаючи на те, що в матеріалах справи виконавчого провадження знаходиться заява про відстрочку виконання рішення від 12.10.2015 року державний виконавець, всупереч п. 1 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про арешт коштів боржника, що на думку відповідача є упередженим ставленням до останнього.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2016 року у справі №5002-24/3076-2012 скаргу Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" задоволено повністю. Визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 10.12.2015 року ВП № 37499732. Скасовано постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходиться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах від 10.12.2015 року ВП № 37499732 винесену Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Не погодившись із вказаною ухвалою Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права.

Так, скаржник вказав, що боржником рішення суду у строки надані для самостійного виконання не виконано. Належним чином завірена копія ухвали Господарського суду Київської області про відстрочку у строк до 01.01.2017 року виконання рішення Господарського суду Автономної республіки Крим у справі №5002-24/3076/2012 від 12.11.2012 року у відділі відсутня, тому підстав для винесення постанови про зупинення виконавчого провадження та скасування постанови про арешт коштів боржника у державного виконавця відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 року колегією суддів у складі головуючий суддя Зеленін В.О., судді Ткаченко Б.О., Синиці О.Ф., було прийнято до провадження апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.01.2016 року.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду Овчаренко А.В. від 04.04.2016 року, з огляду на перебування головуючого судді Зеленіна В.О. на лікарняному, було призначено повторний автоматизований розподіл справи №5002-24/3076-2012.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2016 року апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року прийнято апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.01.2016 року, у справі №5002-24/3076-2012 до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

26.04.2016 року в судовому засіданні представник органу ДВС (апелянта) підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, вказав, що державного виконавця не було повідомлено про відстрочення виконання рішення суду, а тому його дії щодо накладення арешту на кошти боржника є правомірними.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, оскільки судом було відстрочено виконання рішення суду до 01.01.2017 року, про що повідомлено державного виконавця, накладення арешту на грошові кошти перешкоджає господарській діяльності відповідача, який був перереєстрований на території материкової України та вчиняє дії щодо відновлення газовидобування.

Представник позивача у судове засідання 26.04.2016 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 04.04.2016 року на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позивач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 26.04.2016 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 27.01.2016 року підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває наказ № 5002-24/3076-2012, виданий 12.11.2012 року Господарським судом Автономної республіки Крим про стягнення з ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», як оператора спільної діяльності за договором про спільну діяльність № 1 (код 106995222) від 24.10.2000 року на користь ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» частку прибутку у розмірі 17 595 800,00 грн та судовий збір у розмірі 64 380,00 грн.

10.12.2015 року постановою державного виконавця Нідченко Д.Є. про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходиться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах від 10.12.2015 року накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках ПАТ "Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", проте скаржник вважає, що такі дії державного виконавця вчинені з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Вказана норма кореспондується з положеннями п. 4.1.9. Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" де зазначено, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 7 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Так, боржником рішення суду у строки надані для самостійного виконання не виконано.

Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти боржника. За приписом ч. 2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті.

Інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Отже, накладення арешту на банківські рахунки боржника є складовим елементом процесу виконавчого провадження, який застосовується органами державної виконавчої служби для збереження та звернення стягнення на грошові кошти боржника за рішенням суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Так, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням скаржника, що відповідач не повідомив державного виконавця про обставини, що зумовлюють не накладення арешту на відповідний рахунок боржника, що передбачено статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в матеріалах виконавчого провадження № 37499732 знаходиться лише заява боржника про відстрочку виконання рішення від 12.10.2015 року.

Тобто, станом на дату винесення державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністертсва юстиції України постанови про арешт коштів боржника від 10.12.2015, належним чином завірена копія ухвали Господарського суду Київської області про відстрочку виконання рішення Господарського суду Автономної республіки Крим у справі № 5002-24/3076/2012 від 12.11.2012 року до 01.01.2017 року у матеріалах виконавчого провадження відсутня. Доказів надсилання відповідної ухвали суду у відповідності до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» до відділу ДВС до суду у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу не надано.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає що законодавство не покладає на державного виконавця обов'язку щодо встановлення факту, зокрема про задоволення чи відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1-17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а з підстави, передбаченої пунктом 18 частини першої статті 37 цього Закону - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері Казначейського обслуговування бюджетних коштів. Копія постанови надсилається сторонам виконавчого провадження у триденний строк.

Ураховуючи викладене, з метою забезпечення виконання рішення суду, у відповідності до вимог статтями 59, 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та статтями 11, 25, 52, 57, 65 Закону України «Про виконавче провадження» 10.12.2015 року на підставі рішення суду, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про арешт коштів боржника з дотриманням в тому числі ст. 19 Конституції України.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 10.12.2015 року ВП № 37499732.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині скасування постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходиться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах від 10.12.2015 року ВП № 37499732 винесену Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2015 року було відстрочено виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 5002-24/3076/2012 від 12.11.2012 року до 01.01.2017 року.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, зокрема у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України позбавлений відповідно до спеціального Закону України «Про виконавче провадження» права самостійно винести постанову (ухвалу) про зняття відповідного арешту, а неврахування даних обставин при вирішенні даної справи може призвести до порушення балансу матеріальних інтересів учасників спірних правовідносин та невиконання рішення, що вступило в законну силу.

За таких обставин, постанова про накладення арешту, яка була винесена після ухвали про відстрочку виконання рішення має бути скасована, як така, що суперечить рішенню суду.

З огляду на викладене, ухвала Господарського суду Київської області від 27.01.2016 року у справі №5002-24/3076-2012 підлягає частковому скасуванню, з підстав неправильно застосування норм матеріального права, зокрема ст.ст. 11, 25, 52, 57, 65 Закону України «Про виконавче провадження», а апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задоволенню частково.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 27.01.2016 року у справі №5002-24/3076-2012 - скасувати в частині визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 10.12.2015 року ВП № 37499732, прийняти в цій частині нове рішення, яким:

Відмовити в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 10.12.2015 року ВП № 37499732.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 26, офіс. 505, код ЄДРПОУ 00153117), або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, в дохід Державного Бюджету України 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривен 00 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи №5002-24/3076-2012 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк