Постанова № 57461212, 27.04.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2016 р. Справа № 903/845/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Грязнов В.В.

суддів Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Вох В.С.

розглянувши апеляційну скаргу стягувача ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Волинської області від 15.03.16 р. про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор -Холдінг" про розстрочення виконання рішення господарського суду Волинської області від 01.09.2015р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 р.

у справі № 903/845/15 (суддя Дем`як Валентина Миколаївна )

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Гербор-Холдінг"

про стягнення 18 805 898, 13 грн. заборгованості із виплати частки у статутному капіталі

за участю представників сторін:

стягувача - представник ОСОБА_3

боржника - не з'явився

Судом роз'яснено представнику стягувача права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 15.03.2016 р. у справі № 903/845/15( суддя Дем"як В.М.) заяву ТзОВ "Гербор-холдінг" про розстрочення виконання рішення господарського суду Волинської області від 01.09.2015р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015р. у справі № 903/845/15 задоволено частково. Виконання рішення господарського суду Волинської області від 01.09.2015р . та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015р. у справі № 903/845/15 розстрочено строком до 31.12.2016 р. відповідно до графіку:

1.квітень 2016 року - 295158,50 грн.;

2.травень 2016 року - 295158,50 грн.;

3.червень 2016 року - 295158,50 грн.;

4.липень 2016 року - 295158,50 грн.;

5.серпень 2016 року - 295158,50 грн.;

6.вересень 2016 року - 295158,50 грн.;

7.жовтень 2016 року - 295158,50 грн.;

8.листопад 2016 року - 295158,50 грн.;

9.грудень 2016 року - 295158,50 грн.

Задовольняючи частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-Холдінг", місцевий господарський суд керувався положеннями ст. 124 Конституції України, ст. 115, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", постановою Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 р. № 14"Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" та прийшов до висновку, що боржник не ухиляється від сплати заборгованості перед стягувачем та враховуючи блокування роботи боржника через накладення арешту на рахунки та майно боржника та реальної загрози доведення його банкрутства, з огляду на винятковість випадку, розстрочка виконання рішення суду від 01.09.2015 р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 р. на 9 місяців до 31.12.2016р. не порушує права інших осіб.

Не погодившись із зазначеною ухвалою стягувач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржувана ухвала прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у ухвалі місцевого господарського суду.

Апелянт вказує, що місцевий суд взяв до уваги те, що боржник проводив добровільний розрахунок із стягувачем, в цілому на суму 20 421 328,00 грн. та 915 618, 91 грн. при примусовому виконанні наказу, таким чином, боржник не ухиляється від сплати заборгованості.

Разом з тим, скаржник наголошує, що відсутнє добровільне відшкодування заборгованості перед позивачем, оскільки кошти в розмірі 20 421328,00 грн. були сплачені із простроченням, в якості частки учасника в статутному капіталі товариства та не мають жодного відношення до даного спору. З огляду на те, що дана сума була значно нижчою ніж дійсна частка ОСОБА_1 у ТОВ "Гербор-Холдінг", і був ініційований цей спір. Щодо суми, що вже є стягнутою при здійсненні виконавчих дій, то дана сума також не є добровільно стягнутою, оскільки її було стягнуто в примусовому порядку виконавчою службою, шляхом надіслання відповідних запитів на установи банків, блокування рахунків. На думку апеллянта, відсутнє добровільне стягнення коштів також з огляду на те, що не ТОВ "Гербор-Холдінг" перераховував кошти на депозитарний рахунок виконавчої служби, а дані кошти автоматично списуються з рахунків боржника, тільки з огляду на наявність накладеного арешту на рахунки боржника. Зауважив, що відповідач не погасив боргу до передачі судового наказу на виконання.

У скарзі апелянт наголошує, що при набранні законної сили даної ухвали, будуть зняті арешти з рахунків боржника у банках, що надасть можливість боржнику не сплачувати кошти на користь стягувача. Про це зокрема свідчить те, що боржник протиправно відкривав нові рахунки у банках (це при тому ,що щодо цього існує пряма законодавча заборона), де відбувся рух коштів їх списання на інші цілі боржника - в розмірі понад 6000000, 00 грн.

А тому вважає, що відсутні підстави вважати добровільню сплату коштів в розмірі 915 618,91 грн.

Крім того, апелянт вказує, що до поданої заяви про розстрочення боргу було додано тільки один кредитний договір та договір іпотеки, відповідно до котрого було передано в іпотеку 9 об'єктів нерухомості. При цьому, жодного доказу того, що ТОВ "Гербор-Холдінг" знаходиться на межі банкрутства не було додано, як і не було додано, що інше майно товариства, а це більше 30 об'єктів нерухомості та 78 транспортних засобів, знаходяться в заставі перед будь-якими банківськими установами, немає доказів того, що не виплачується заробітня плата працівникам товариства, чи обов'язкові платежі. Апелянт зазначає, що по усій державі здійснюється торгівля меблевою продукцією, мають місце роздрібні магазини, у вказаних магазинах є касові апарати ,через які проходить готівка, готова продукція, тобто підприємство понад 4 місяці після усіх примусових заходів вжитих державним виконавцем, продовжує існувати у звичному режимі.

Суд першої інстанції у своїй ухвалі витребував у відповідача документи, які б вказували на винятковість обставин, проте останній суду їх не надав.

З огляду на усе викладене вище, вважає, що не доведено винятковість випадку при котрому повинно бути надано розстрочку виконання рішення суду. Вважає, що метою поданої заяви є зняття арешту з майна, накладеного виконавчою службою та реалізація майна, що не є у дійсній заставі чи іпотеці, затягування проведення розрахунку та створення для скаржника вкрай невигідних умов та обставин.

Просить задовольнити вимоги апеляційної скарги та скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 15.03.2016 р. у справі № 903/845/15.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 року (головуючий суддя Мельник О.В., суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. ) у справі № 903/845/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду апеляційну скаргу стягувача ОСОБА_1.

11.04.2016 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-Холдінг" надійшла заява про відвід суддів Мельника О.В., Розізнаної І.В., Грязнова В.В.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 р. у відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-Холдінг" про відвід колегії суддів та задоволено заяву судді Мельника О.В. про самовідвід.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2016 р. визначено склад колегії суддів: 1. Олексюк Г.Є. - головуючий суддя, судді Грязнов В.В., Розізнана І.В.

14.04.2016 р. ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. ) у справі №903/845/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду апеляційну скаргу стягувача ОСОБА_1.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. Крім того, вказав, що на даний час боржником сплачено борг, що підтверджується платіжними дорученнями № 86 від 28.03.2016 р. на суму 6744,45 грн. та № 78 від 22.03.2016 р. на суму 2608550,09 грн. Разом з тим, зауважив, що на час винесення оскаржуваної ухвали борг сплачений не був, а зазначений процесуальний документ винесений з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 15.03.2016 р. у справі № 903/845/15.

Боржник в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи попереджався в установленому законом порядку, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с. 92).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки боржник належним чином повідомлявся про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка боржника обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у його відсутність.

Згідно ч.2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України , апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п"ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення стягувача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваної ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга стягувача ОСОБА_1 підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Волинської області від 01.09.2015 року постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-Холдінг" (м. Володимир-Волинський, вул.Луцька,211А, код ЄДРПОУ 30088756) 30 855,53 грн. - 3 % річних, 42570 грн. - індексу інфляції, а всього 456 025,53 грн. заборгованості та 6 840,38 грн. в повернення витрат по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1). В решті позову відмовлено.

24.11.2015р. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції:

"1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-Холдінг" (44700, Волинська область, м.Володимир-Волинський, вул.Луцька, 211А, код ЄДРПОУ 30088756) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2166241грн. 49коп. частини прибутку, з урахуванням утриманого податку з доходів фізичних осіб, одержаного відповідачем у 2013 році, 1287799грн. 99коп. інфляційних втрат, 63203грн. 90коп. 3% річних, всього - 3517245грн. 38коп., 13668грн. 07коп. судових витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити."

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-Холдінг" (44700, Волинська область, м.Володимир-Волинський, вул.Луцька, 211А, код ЄДРПОУ 30088756) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 13085грн. 54коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання даного рішення від 01.09.2015р. та постанови від 24.11.2015р. судом було видано наказ № 903/845/15-1 від 07.12.2015р. про його примусове виконання.

З матеріалів виконавчого провадження ВП №49611785 по виконанню наказу №903/845/15-1 від 07.12.2015р. слідує, що в ході його примусового виконання на користь стягувача перераховано 915618,91грн., 91561,89грн. - виконавчого збору та 97,02грн. - витрат на проведення виконавчих дій, а всього стягнуто з боржника 1007277,82грн.

Аналізуючи зазначені обставини справи, судова колегія прийшла до висновку про необхідність застосувати до спірних правовідносин такі положення чинного законодавства України.

В силу статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Підстави для розстрочки або відстрочки виконання рішення передбачені статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою при наявності обставин що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як визначено п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарські суди повинні враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен встановити матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси стягувача, а також може призвести до негативних наслідків для нього.

Обґрунтовуючи підстави звернення із заявою про розстрочку виконання рішення суду, боржник вказував на те, що обставинами, що ускладнюють виконання рішення суду є відсутність коштів та тимчасова збитковість у господарській діяльності підприємства. Крім того, вказував, що у разі відмови у розстрочці виконання рішення суду, може виникнути загроза банкрутства підприємства.

Частково задовольняючи заяву про розстрочку виконання судового рішення, суд першої інстанції зазначив, що наведені боржником обставини підтверджують винятковість випадку та виступають обставинами ,необхідними для розстрочення виконання рішення суду

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства та матеріали справи, апеляційний господарський суд констатує, що боржник не довів винятковості обставин, які б дозволяли йому розстрочити виконання рішення господарського суду Волинської області від 01.09.2015 р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 р., як і жодним чином не обґрунтував термін, протягом якого слід розстрочити виконання судового рішення. Матеріали справи не містять доказів, які підтверджували б його скрутне матеріальне становище, доказів, які б свідчили про відсутність у боржника коштів на банківських рахунках, не обґрунтовано і не подано доказів на підтвердження реальної можливості проведення розрахунків із стягувачем в майбутньому, оскільки розстрочка виконання рішення повинна забезпечити його виконання у межах строку розстрочення, а не ухилення від його виконання на певний час. Наявні в матеріалах справи копії договору про відкриття кредитної лінії, договір іпотеки з додатком не свідчать про неможливість виконання судового рішення.

Як вже зазначалось, відповідно до вимог ст. 121 ГПК України суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а відповідно до ч. 1 ст. 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що розстрочення виконання рішення суду є правом суду, яке реалізується за його внутрішнім переконанням, на підставі поданих заявником доказів.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне вказати, що час апеляційного провадження погашення боргу відбувалось 28 березня 2016 року , про що свідчать платіжне доручення № 86 на суму - 6744,45 грн. та № 78 від 22.03.2016 р. на суму 2608550,09 грн.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що ухвала господарського суду Волинської області від 15.03.2016р. у справі №903/845/15 підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, відповідно, у задоволенні заяви боржника про розстрочку виконання рішення господарського суду від 01.09.2015 р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015р. слід відмовити.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги підлягають стягненню з боржника на користь стягувача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103-105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу стягувача ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Волинської області від 15.03.16р. у справі №903/845/15 скасувати .

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-Холдінг" про розстрочення виконання рішення господарського суду Волинської області від 01.09.2015 р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 р. у справі № 903/845/15 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гербор-Холдінг" (44700, Волинська область, м. Володимир - Волинський , вул. Луцька, 211 А, код ЄДРПОУ 30088756) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1378,00 грн.

На виконання зазначеної постанови господарському суду Волинської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.