Постанова № 57460964, 26.04.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.04.2016 справа №908/6326/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого : Геза Т.Д.,

cуддів Склярук О.І., Ушенко Л.В.

при секретарі: Шемякіній Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши Запорізької міської ради м.Запоріжжя

апеляційну скаргу

на рішення господарського суду Запорізької області

від 25.02.16 року

у справі № 908/6326/15

за позовом Запорізької міської ради м.Запоріжжя

до Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1

м. Запоріжжя

про стягнення 3200,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.02.2016 року по справі № 908/6326/15 в задоволені позову відмовлено.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що з аналізу Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що не передбачено прямого обов'язку щодо сплати відповідачем паю, а передбачено укладення договору на підставі якого відповідач зобов'язаний сплатити пай, або, у разі невиконання, сплатити збитки. Договір з цього предмету між сторонами не укладався

Оскільки обов'язок щодо сплати не витікає ні з договору, ні з закону, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків.

Не погодившись з прийнятим рішенням Запорізька міська рада звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2016 року по справі № 908/6326/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Запорізької міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у повному обсязі.

Апелянт вважає, що викладені в рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апелянт посилається на те, що п.2 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту здійснюється на договірних засадах.

Договір, всупереч вимогам ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовником - відповідачем не укладено, внаслідок чого відповідач завдав Запорізькій міській раді збитки в розмірі несплаченої суми коштів пайової участі.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідач не проінформував виконавчий комітет Запорізької міської ради про початок будівельних робіт та не звертався до Запорізького міського голови щодо укладання договору.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надала.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2016 року порушено провадження за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2016 року по справі № 908/6326/15. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.04.2016 року.

У судове засідання представники сторін не з'явились, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалась, про наявність поважних причин неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлені належним чином.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою, справа апеляційною інстанцією, відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні апеляційної інстанції складено протокол.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними в ній доказами та не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши докази матеріалів справи, правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Запорізька міська рада звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Запорізької міської ради суму збитків в розмірі 3 200,00 грн., на підставі ст.ст.181,218,224,225 Господарського кодексу України, ст.ст. 15,16,22,611,612,638,640-642,646,649 Цивільного кодексу України, ст.ст.36,40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Позивач посилається на те, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає в перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Ч.1 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що порядок залучення, розрахунок розміру використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону.

24.12.2012 року Запорізькою міською радою прийнято рішення №77 «Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя».

Пунктом 3.3. вказаного порядку передбачено, що замовник, який має намір укласти Договір , зобов'язаний звернутися до міського голови.

Договір про участь замовників у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м.Запоріжжя укладається не пізніше 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладання, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідач не звертався у встановленому законом порядку до міського голови щодо укладання Договору.

Позивач вважає, що відповідачем порушено норми ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 24.12.2012 р. № 77, за наслідком чого територіальній громаді м.Запоріжжя завдано збитки.

Позивач посилається на те, що збитками є зокрема, доходи, які позивач міг би реально одержати, якби його право не було порушено.

У відзиві на позовну заяву Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 вважає, що пайова участь замовника у розвитку інфраструктури можлива лише до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідач посилається на те, що єдиною підставою перерахування коштів (пайової участі у розвитку інфраструктури) є договір, укладений з органом місцевого самоврядування.

Оскільки відповідач здійснював лише реконструкцію існуючої будівлі без забудови земельної ділянки, він не був замовником будівництва в розумінні імперативних норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно, у нього відсутній обов'язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески.

Частиною 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" закріплено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону.

Частиною 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

24.12.2012р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 77 "Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя" (Рішення № 77).

Пунктом 3.3 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженому рішенням № 77 (Порядок), передбачено, що замовник, який має намір укласти Договір, зобов'язаний звернутися з заявою до міського голови.

Договір про участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя (Договір про пайову участь) укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не зверталось у встановленому законом порядку до міського голови щодо укладення Договору про пайову участь.

26.09.2014р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ЗП 142142660146.

Відповідно до вказаної декларації, ФОП ОСОБА_1 було здійснено реконструкцію кіоску.

Частинами 2 та 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно з абзацом сьомим частини дев'ятої статті 40 вказаного Закону визначено, що кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Приписи ч.9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", які визначають граничний термін для укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (не пізніше дати прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію), є імперативними, тобто підлягають обов'язковому виконанню всіма учасниками спірних правовідносин, а не лише відповідачем як замовником будівництва.

Таким чином, якщо замовник не звернувся про укладення договору та не підписав договір у встановлений термін, позивач вправі звернутися з позовом про укладення договору в судовому порядку, проте, необхідною підставою для укладення договору про пайову участь за рішенням суду є виникнення між сторонами переддоговірного спору в межах строків укладання договору, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

26.09.2014р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ЗП 142142660146 (том 1 а.с.13).

На момент звернення позивача до відповідача з вимогою № 01/02-19/02451 від 29.07.2015 р. про сплату суми збитків та на момент звернення з даним позовом до господарського суду, замовником вже були оформлені відповідні документи та об'єкт будівництва прийнятий в експлуатацію (том 1 а.с.23).

З матеріалів справи вбачається, що об'єкт будівництва, замовником якого був відповідач, введено в експлуатацію 26.09.2014 р, однак договір пайової участі до вказаної дати сторонами укладено не було, а відтак у відповідача не виникло зобов'язання щодо сплати коштів пайової участі.

Вищенаведеними правовими нормами встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись із замовником будівництва до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Договір є підставою для сплати замовниками будівництва коштів пайової участі у розвитку інфраструктури на території м. Запоріжжя.

Таким чином, враховуючи відсутність між сторонами договору про пайову участь, відсутня й підстава для сплати відповідачем пайових внесків, а у поведінці відповідача відсутні ознаки протиправності.

З наведеного вбачається, що у даній справі сплив передбачений законом граничний термін для укладення такого виду договору, і чинне законодавство у сфері містобудування не передбачає можливість продовження чи відновлення цього терміну.

Відповідно до частини другої ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Припис аналогічного змісту міститься у ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Згідно з ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов'язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Так, на думку Запорізької міської ради, ФОП ОСОБА_1 порушила вимоги статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку, затвердженого Рішенням № 77.

Однак, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно із ч. 1-2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

З аналізу Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що не передбачено прямого обов'язку щодо сплати відповідачем паю, а передбачено укладення договору на підставі якого відповідач зобов'язаний сплатити пай. Або, у разі невиконання, сплатити збитки.

Оскільки обов'язок щодо сплати не витікає ні з договору, ні з закону, тому, підстав для стягнення з відповідача збитків не вбачається.

Таким чином, враховуючи відсутність договірних зобов'язань між сторонами, недоведеності протиправності у діях відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та неотриманням позивачем коштів (враховуючи, що позивач не був позбавлений права вживати заходів спонукання відповідача укласти відповідний договір), то склад цивільного правопорушення є недоведеним.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постановах по справі № 909/947/15 від 29.03.2016 р., по справі № 911/4538/15 від 22.03.2016 р., по справі № 908/4580/15 від 09.03.2016 року.

Крім того, згідно з преамбулою Закону України "Про планування містобудівної діяльності", цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до п.п. 4, 13 ст.1 Закону замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема будівництво об'єктів, реконструкцію існуючої забудови та території.

Згідно із ч.ч.2, 3, 9 ст. 40 Закону, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював лише реконструкцію існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже така особа не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм Закону і у неї відсутній обов'язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові по справі № 908/4000/15 від 27.01.2016 року.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному процесуальному документі висновки відповідають фактичним обставинам справи та прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2016 року по справі № 908/6326/15 не вбачається.

Апеляційна скарга Запорізької міської ради на рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2016 року по справі № 908/6326/15 не підлягає задоволенню.

Рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2016 року по справі № 908/6326/15 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Враховуючи наведене, керуючись ст.49, 99, 101, 102, п.1 ч.1 ст.103,105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2016 року по справі № 908/6326/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2016 року по справі № 908/6326/15 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий: Т.Д.Геза

Судді О.І.Склярук

Л.В.Ушенко

зНадруковано 5 прим.:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - у справу;

1 - ДАГС.

1- ГСЗО