Рішення № 57460922, 28.04.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2016 р. Справа № 925/252/16

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача - представник не з'явився,

від відповідача - Медведєва Я.С. - представник за довіреністю,

від прокуратури Черкаської області - Архипенко В.О. - прокурор відділу прокуратури Черкаської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Промелектробуд-2000", м. Черкаси

до Головного управління Державної казначейської служби України

у Черкаської області, м. Черкаси

про стягнення 405 679 грн. 77 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося приватне підприємство "Промелектробуд-2000" до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаської області про стягнення з відповідача 405 679 грн. 77 коп., а саме: 376 568 грн. 42 коп. інфляційних втрат та 29 111 грн. 35 коп. 3% річних, у зв'язку з несплатою останнім боргу стягнутого рішенням господарського суду Черкаської області від 25 березня 2014 року зі справи №925/334/14.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 березня 2016 року порушено провадження у справі та було призначено розгляд справи на 05 квітня 2016 року.

Від прокуратури Черкаської області надійшла заява про вступ прокурора в справу №925/252/16 в інтересах держави.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

В судовому засіданні, яке відбулося 19 квітня 2016 року на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву на 28 квітня 2016 року.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача був належним чином повідомлений про час та місце розгляду судового засідання під розписку.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 18 квітня 2016 року та зазначав, що строк сплати за виконані роботи за договором підряду №212/68 від 07 грудня 2012 року не настав, оскільки пунктами 3.3. та 4.3. договору встановлено відстрочку платежу в разі відсутності бюджетних асигнувань. В зв'язку з чим, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним.

Крім того відповідач зазначав, що зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до ч. 6 ст. 48 БК України) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких бюджетних зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву від 28 квітня 2016 року та вказував, що інфляційні втрати нараховані позивачем не вірно.

Також прокурор посилався на вимоги ст. 48 БК України та вказував, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень є недійсними.

В судовому засіданні, яке відбулося 28 квітня 2016 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/252/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, рішенням господарського суду Черкаської області від 25 березня 2014 року зі справи №925/334/14 позов задоволено повністю, стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області на користь приватного підприємства "Промелектробуд-2000" 500 265 грн. 60 коп. боргу та 10 005 грн. 31 коп. судового збору.

Вищевказане рішення суду набрало законної сили у відповідності до вимог ГПК України.

На примусове виконання рішення суду від 25 березня 2014 року господарським судом Черкаської області були видано наказ від 07 квітня 2014 року.

Оскільки кошти стягнуті рішенням суду від 25 березня 2014 року зі справи №925/334/14 не були сплачені відповідачем-боржником, приватне підприємство "Промелектробуд-2000" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача 29 111 грн. 35 коп. 3% річних нарахованих за період з 08 квітня 2014 року по 15 березня 2016 року та 376 568 грн. 42 коп. інфляційних втрат - за період з 08 квітня 2014 року по 01 лютого 2016 року на суму боргу 500 265 грн. 60 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не забороняють звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання.

При цьому судом першої інстанції враховано висновки викладені в постанові Верховного Суду України зі справи №1/384-07 від 30 вересня 2008 року.

Крім того в пункті 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Відсутність у боржника коштів також не є підставою для звільнення боржника від відповідальності та виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного погашення заборгованості стягнутої рішенням суду від 25 березня 2014 року зі справи №925/334/14.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки рішення господарського суду Черкаської області від 25 березня 2014 року зі справи №925/334/14 на день пред'явлення даного позову не було виконано, то суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснений позивачем вірно, а тому позов підлягає задоволенню.

При цьому судом також враховано, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаської області, бул. Шевченка, 185, м. Черкаси, ідентифікаційний код 37930566 на користь приватного підприємства "Промелектробуд-2000", вул. Крилова, буд. 55, м. Черкаси, ідентифікаційний код 35091615, р/р 26007028100608 в АТ "Піреус Банк МКБ", МФО 300658 - 29 111 грн. 35 коп. 3% річних, 376 568 грн. 42 коп. інфляційних втрат та 6 085 грн. 20 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 28 квітня 2016 року.

Суддя А.В.Васянович