Рішення № 57460840, 26.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2016 р.Справа № 922/751/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюков Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз", м. Харків до Підприємство об'єднання громадян "Харківське учбово-виробниче підприємство №1 Українського Товариства сліпих", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 21 705,44 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за дов. № 03/3669 від 30.12.2015 року

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Підприємства об'єднання громадян "Харківського учбово-виробничого підприємства № 1 Українського Товариства сліпих", про стягнення 14 352,07 грн. основної заборгованості, 4 177,44 грн. пені, 391,63 грн. 3 річних, 2 784,30 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати у розмірі 1 378,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором № 2013/ТП-ПР-20452 на постачання природного газу за регульованими тарифами від 20 грудня 2012 року

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 березня 2016 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/751/16 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 13 квітня 2016 року.

13 квітня 2016 року ухвалою господарського суду Харківської області відкладено розгляд даної справи до 26 квітня 2016 року.

В призначене судове засідання 26 квітня 2016 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, витребувані судом документи не надав, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується в матеріалах поштовим повідомленням з відміткою поштової установи "за закінченим терміном зберігання" (арк. спр. 19-22, 39-43).

Судом перевірено адресу відповідача: згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача - 61145, Харківська область, місто Харків, вулиця Клочківська, будинок 174, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - позовна заява із додатками. Відповідно до вимог частини 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не зявилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не зявився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обовязку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 26 квітня 2016 року представник позивача не виявив наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20 грудня 2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір № 2013/ТП-ПР-20452 на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Відповідно до п.1.1, 1.2 договору, постачальник протягом 2013 року здійснює споживачу постачання природного газу (далі - газ) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення).

Розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Ціна за 1000,00 куб.м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, становить 3 509,00 грн., крім того ПДВ 20% - 701,80 грн., крім того: збір у вигляді цільової надбавки у розмірі 2%, відповідно до статей 314-317 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VI нараховується на ціну газу за 1000,00 куб.м. природного газу і становить 70,18 грн., крім того ПДВ 20% - 14,04 грн.; тариф на постачання природного газу за 1000,00 куб.м. природного газу становить 53,30 грн., крім того ПДВ 20% - 10,66 грн.; тариф на транспотування природного газу розподільними газовими мережами за 1000,00 куб.м. становить 100,80 грн., крім того ПДВ 20% - 20,16 грн.; тариф на трансопртування природного газу магістральними газовими мережами за 1000,00 куб.м. природного газу становить 204,80 грн., крім того ПДВ 20% - 40,96 грн. Усього за 1000,00 куб.м. природного газу, з урахуванням збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання - 3 938,08 грн., крім того ПДВ 20% - 787,62 грн., разом за 1000 куб.м. - 4 725,70 грн. Розрахунковий період за договором становить один місяць - з контрактної години першого дня місяця до контрактної години першого дня наступного місяця включно. Загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачу. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансованими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2. Авансовані платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за п'ять календарних днів до початку місяця поставки газу. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим (п.п. 4.1, 4.2, 4.5, 4.5.2, 4.6, 4.6.1, 4.6.3 договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України. У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від уми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.п. 6.1, 6.2.2 договору).

Відповідно до п.п. 10.1, 10.1.1 договору, цей договір набуває чинності з дати підписання та, відповідно до ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2013 року та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору ним поставлено, а відповідачем отримано природний газ на загальну суму 15 530,08 грн. за період березень 2015 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи ОСОБА_1 № ХРГ00006617 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 20 грудня 2012 року від 26 березня 2015 року на суму 15 530,08 грн. Однак, відповідач лише частково сплатив вартість отриманого природного газу на загальну суму 1 178,01 грн., що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, дослідивши умови договору № 2013/ТП-ПР-20452 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 20 грудня 2012 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору № 2013/ТП-ПР-20452 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 20 грудня 2012 року в частині сплатити вартість отриманого природного газу своєчасно та в повному обсязі, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за отриманий природний газ відповідно до умов спірного договору (АКТ № ХРГ00006617 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 20.12.2012 року № 2013/ТП-ПР-20452 від 26 березня 2015 року на суму 15 530,08 грн.) та з урахуванням часткової оплати у розмірі 14 352,07 грн. З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором № 2013/ТП-ПР-20452 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 20 грудня 2012 року у розмірі 14 352,07 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 2 784,30 грн. інфляційних втрат (за період з квітеня 2015 року по січень 2016 року) та 391,63 грн. 3% річних (за період з 05 квітня 2015 року по 29 лютого 2016 року), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В пунктах 3.1, 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що: інфляційні нарахування на суму бору, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так cамо як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахування 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що період нарахування позивачем 3% річних за розрахунком визначено не вірно (позивачем не вірно визначено початок перебігу строку виникнення у відповідача заборгованості за неналежне виконання умов спірного договору (прострочення), оскільки позивачем при визначенні кінцевої дати оплати вартості природного газу не враховано вимоги ст. 253 ЦК України, з огляду на це й не вірно встановлено початок перебігу нарахування 3% річних); водночас, невірне визначення початку періоду нарахування 3% річних не вплинуло на їх розмір; отже сума 3% річних у розмірі 391,63 грн. (за період з 06 квітня 2015 року по 29 лютого 2016 року) та інфляційних втрат у розмірі 2 784,30 грн. (за період з 06 квітня 2015 року по 31 січня 2016 року) є обґрунтованою, правомірно нарахованою та задовольняється судом.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 177,44 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд зазначає, що право нарахування пені виникає у кредитора з наступного дня після спливу кінцевого терміну виконання зобов'язань. Разом з тим, позивачем не вірно визначено початок перебігу строку виникнення у відповідача прострочення по оплаті наданих послуг - невірно визначено початок строку з настанням якого є підстави для застосування п. 6.2.2 договору (при визначенні кінцевої дати оплати вартості отриманого природного газу не враховано вимоги ст. 253 ЦК України), з огляду на це й не вірно встановлено початок перебігу строку нарахування пені, водночас дана обставина не вплинула на розмір пені, яка пред'явлена до стягнення.

Враховуючи наведене, беручи до уваги п. 6.2.2 договору № 2013/ТП-ПР-20452 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 20 грудня 2012 року та прострочення виконання відповідачем основного зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 4 177,44 грн. (за період з 06 квітня 2015 року по 02 жовтня 2015 року) підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 173, 174, 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 546-551, 610, 611, 625, 626,627, 655, 694, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Підприємства об'єднання громадян "Харківське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського Товариства сліпих" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 174, в тому числі з п/р 26002000075472 в ПАТ "Укрсоцбанк" м. Київ, МФО 300023, п/р 35233001000486 в ГУДКСУ у Харківській області, код ЄДРПОУ 05518836) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) 14 352,07 грн. основної заборгованості, 4 177,44 грн. пені, 391,63 грн. 3% річних, 2 784,30 грн. інфляційних втрат та 1 378,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 28.04.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/751/16