Постанова № 57460791, 26.04.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.04.2016р. справа №905/542/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПопков Д.О. Чернота Л.Ф., Татенко В.М.секретар судового засідання Акімова К.К.за участю представників учасників справи: Прокурор: Хряк О.О. (службове посвідчення НОМЕР_1 від 15.08.2014р.);від позивача: не з'явився;від відповідача: Мастепанов О.В. (за довіреністю №209 від 07.04.2016р.)розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м.Маріуполь Донецької областіна рішення господарського суду Донецької області від04.08.2015р. (повний текст підписано 06.08.2015р.)по справі№905/542/15 (судя Величко Н.В.)за позовомПрокурора Приморського району міста Маріуполя в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької областідо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м.Маріуполь Донецької області про стягнення 170 208,71грн.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Приморського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області (Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Маріуполь Донецької області (Відповідач) про стягнення 170 208,71грн. заборгованості за договором про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів № 25 від 20.03.2013р., з яких: сума основного основний борг у розмірі 165 739,05грн. та пеня у розмірі 4469,66грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.08.2015р. у справі №905/542/15 позовні вимоги Прокурора Приморського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Маріупольської міської ради були задоволені в повному обсязі, стягнуто з Відповідача на користь Позивача грошові кошти за договором про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів № 25 від 20.03.2013р. у розмірі 170 208,71грн.

Рішення місцевого суду було вмотивоване доведеністю матеріалами справи факту неналежного виконання Відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів № 25 від 20.03.2013р.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_7, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 04.08.2015р. у справі №905/542/15 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Прокурора Приморського району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Маріупольської міської ради відмовити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає незастосування місцевим судом до виниклих відносин положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», а також неврахування судом факту надання послуг Відповідачем з розміщення соціальної реклами за дорученням Позивача. Крім того, вказує на необізнаність про розглядувану місцевим судом справу та на відсутність в оскаржуваному рішенні обґрунтованого розрахунку.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Зубченко І.В.,Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.03.2016р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 12.04.2016р. о 12.30 год.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.04.2016р., у зв'язку з перебування судді Радіонової О.О. у відпустці, її було замінено у складі судової колегії на суддю Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2016р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 26.04.2016р. о 12.15 год.

Через відпустку судді Зубченко І.В. її у складі судової колегії було автоматизовано замінено на суддю Черноту Л.Ф.

Фіксація судових засідань апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судовому засіданні 26.04.2016р. підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги у повному обсягу.

Представник Позивача у судове засідання 26.04.2016р. не з'явився, надіславши клопотання (а.с.153) про здійснення судового розгляду без участі його представника за наявними матеріалами справи. Крім того, Позивачем був наданий відзив на апеляційну скаргу (а.с.а.с.144-147) та на виконання вимог ухвали суду від 12.04.2016р. представлений акті звіряння розрахунків з доказами надсилання Відповідачеві (а.с.а.с.155 - 158).

Прокурор у судовому засіданні 26.04.2016р. проти апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві (а.с.а.с.183-186). Крім того, від прокурора до матеріалів справи надійшло клопотання про заміну прокурора, який звернувся до суду, вмотивоване реорганізацією органів прокуратури (а.с.а.с.188-199).

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 22.03.2013р. між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (Виконком) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (Розповсюджувач) було укладено договір №25 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів (Договір а.с.а.с.15-17), в п.1.1 якого встановлено, що на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 20.03.2013р. №128 «Про розгляд звернень суб'єктів господарської діяльності щодо розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя» (а.с.а.с.12,13) Виконком надає Розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а Розповсюджувач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує користування зазначеними місцями згідно з умовами цього Договору.

На виконання вимог п.1.2 договору, Додатками №№1-3 (а.с.а.с.18,19) до договору №25 від 22.03.2013р. сторони визначили місця розташування рекламних засобів, які надаються Виконкомом в тимчасове платне користування Розповсюджувачу, період та розмір оплати відносно кожного місця, а саме: перехрестя пр. Леніна та пр. Металургів; перехрестя пр. Леніна та вул. Університетської; пр. Леніна 42; пр. Леніна 45; пр. Леніна (район Драмтеатру, навпроти будинку № 62); пр. Леніна 48 (район Драмтеатру, навпроти ресторану «Аристократ»); пр. Леніна (район Драмтеатру, навпроти будинку №46); перехрестя пр. Леніна та пров. Нахімова; пр. Леніна (район зупинки «Міська лікарня №3»); пр. Леніна (район міської лікарні №3); пр. Леніна (район полового будинку Міської лікарні №3); перехрестя пр. Леніна та вул. Осипенка; пр. Леніна 95-Б (район кафе «Варна»); перехрестя пр. Леніна та вул. Леваневського; перехрестя пр. Леніна та пр. Будівельників; перехрестя пр. Будівельників та вул. Карла Лібкхнехта.

Згідно з п.1.3 договору місця розташування рекламних засобів являють собою площу зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або території на відкритій місцевості у межах м. Маріуполя, перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Маріуполя, управління ними, в тому числі укладання договорів щодо них, здійснюється Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради.

В п.2.3.2 договору було передбачено обов'язок Розповсюджувача отримати у встановленому порядку дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місця розташування рекламних засобів, наданих йому в користування, та не розміщувати рекламні засоби до отримання відповідного дозволу.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем, у відповідності до положень договору, були отримані необхідні дозволи на розміщення зовнішньої реклами. (а.с.а.с.38-64).

Відповідно до п.2.3.15 договору, Відповідач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати платежі , передбачені розділом 2 цього договору.

За умовами п.3.2. договору, розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, наданими в користування Розповсюджувачу, становить 13 872,29грн. в місяць.

18.01.2014р. сторони у додатковій угоді №01 (а.с.а.с.117,118) визначили, що розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів становить 13 436,52грн. в місяць з урахуванням розміщення соціальної реклами протягом 2013р.

20.03.2014р. сторонами була укладена Додаткова угода №02 (а.с.а.с.21-23), відповідно до якої з моменту її підписання розмір щомісячного платежу з урахуванням заборгованості, яка склалась за період з 16.04.2013р. по 10.03.2014р. у загальному розмірі 161238,24грн., та запровадження місячної плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів на рівні 7690,14грн. на період з 10.04.2014р. по 10.03.2018р., починаючи з квітня 2014р. становитиме 11 049,27грн.

Відповідно до п.6.4 договору, за несвоєчасну або неповну сплату платежів за користування місцями розташування рекламних засобів Розповсюджувач сплачує Виконкому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №37 від 22.04.2015р. за вих.№590 (а.с.24) про погашення заборгованості, проте наразі ці вимоги Відповідачем виконані не були.

За таких обставин, Прокурор в інтересах держави в особі Позивача звернувся до Господарського суду Донецької області з позовними вимогами про стягнення з Відповідача заборгованості за період з 10.04.2014р. по 10.06.2015р. в сумі 165739,05грн., розрахунок якої наведений на а.с.25, та нарахованої за період з 11.04.2014р. по 10.10.2014р. пені в сумі 4496,66грн.

Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання Відповідачем своїх зобов'язань, місцевим господарським судом було задоволено позовні вимоги Прокурора Приморського району міста Маріуполя в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь Донецької області у повному обсязі зі стягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення зовнішньої реклами за період з 10.04.2014р. по 10.06.2015р. у розмірі 165 739,05грн. та суми пені у розмірі 4 469,66грн.

Між тим, Відповідачем до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою були надані додаткові угоди, які визначають розмір щомісячної плати з урахуванням розміщення соціальної реклами.

Відтак, 17.07.2015р. сторонами була укладена Додаткова угода №3 (а.с.а.с.119,120), відповідно до якої розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів становить 8194,18грн. в місяць з урахуванням розміщення соціальної реклами протягом 2014р., а Додаткова угода №4 (а.с.а.с.121,122) від 07.12.2015р., визначала, що розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів становить 7393,93грн. в місяць з урахуванням розміщення соціальної реклами протягом 2015р. Між тим, з п.2 означених Додаткових угод вбачається, що останні набирають чинності з моменту їх підписання, а отже Додаткова угода №3 - з 17.07.2015р., та Додаткова угода №4 - з 07.12.2015р.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Як вбачається з правової природи укладеного між сторонами договору №25 від 22.03.2013р., спірні правовідносини регламентуються, насамперед, нормами законодавства про розміщення реклами, у тому числі - Законом України «Про рекламу» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» № 2067 від 29.12.2003р.

Таким чином, укладений між сторонами договір №25 від 22.03.2013р. є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, зокрема, права Позивача на отримання платежів за користування місцями розташування рекламних засобів, що безпосередньо закріплено у п.32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами та узгоджується з п.2.3.15 договору.

Сутність заявленого позову полягає у спонуканні Відповідача до примусового виконання зумовленого вказаним договором обов'язку зі сплати щомісячних платежів за користування місцями розташування рекламних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Посилання Скаржника на приписи ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» як на підставу для звільнення від сплати стягуваних коштів апеляційним судом відхиляється, оскільки скасування грошових зобов'язань щодо користування державним та комунальним майном на період проведення АТО стосується орендних правовідносин, тоді як спірні правовідносини між сторонами регламентуються не ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна», а спеціальними нормами Закону України «Про рекламу» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» № 2067 від 29.12.2003р., у світлі яких стягувана в межах цієї справи плата не є орендною.

Апеляційний суд наголошує, що певна спорідненість правового регулювання розглядуваних правовідносин сторін із орендними правовідносинами не може бути підставою для застосування ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» навіть в порядку ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України, оскільки всупереч умов застосування аналогії закону питання щодо стягнення плати за розміщення місць реклами унормовано спеціальними норами цивільного законодавства і не потребує субсидіарного застування норм про оренду в цій частині, що також узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеної в постанові від 07.04.2016р. у справі №905/3133/15 (а.с.а.с.201-204)

Таким чином, у Відповідача не було правових підстав для ухилення від виконання грошових зобов'язань перед Позивачем зі здійснення визначених договором платежів за розглядуваний період до 10 числа кожного місяця, що передує оплачуваному. Відтак, заявлена до стягнення сума заборгованості у загальній сумі 165739,05грн. визначена Прокурором та Позивачем як така, що сформувалась у період з 10.04.2014р. по 10.06.2015р. і включає в себе:

- щомісячний платіж за тимчасове користування місцями розміщення реклами, який на цей період додатковою угодою №2 встановлений на рівні 7690,14грн., а усього у складі стягуваного боргу 115352,1грн. (7690,14 х 15 платежів за визначений період);

- щомісячний платіж з погашення реструктуризованої додатком №2 (графіком - а.с.22) до додаткової угоди №2 від 20.03.2014р. заборгованості з щомісячної плати, яка до цього моменту становила 13436,52грн. і за період з 16.04.2013р. по 10.03.2014р. включно склала 161238,24грн. Сторони, змінюючи в порядку ст.ст.653, 654 Цивільного кодексу України умови виконання грошових зобов'язань щодо погашення означеної заборгованості передбачили її сплату рівними частинами по 3359,13грн. кожного 10 числа місяця (тобто одночасно із поточними щомісячними платежами) впродовж періоду з квітня 2014р. по березень 2018р. включно. Відтак, складова стягуваної в межах цієї справи сума грошових зобов'язань з погашення реструкторизованої заборгованості за означеним вище Графіком становить 50386,95грн. (3359,13 х 15 періодів).

Як встановлено ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Наразі, будь-яких доказів своєчасної сплати стягуваної заборгованості або припинення відповідних грошових зобов'язань перед Позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, Відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Таким чином, невиконання грошових зобов'язань має кваліфікуватися як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив їх виконання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

Проаналізувавши розрахунки розглядуваних позовних вимог в контексті наявних матеріалів справи, апеляційний суд погоджується з правомірністю стягнення з Відповідача щомісячних платежів за періоду з 10.04.2014р. по 10.06.2015р. за договором про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів № 25 від 20.03.2013р. у розмірі 165 739,05грн.

Окрім цього, Позивачем в порядку п.6.4 договору була заявлена до стягнення сума пені у розмірі 4 469,66грн., після здійснення арифметичного підрахунку якої, апеляційний суд погодився з правомірністю стягнення останньої з Відповідача за період з 11.04.2014р. по 10.10.2014р., адже її розмір не перевищує межі, що зумовлені приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відсутність в оскаржуваному рішенні означеного детального розрахунку вказаних складових належних до стягнення сум дійсно не узгоджується із приписами ст.84 Господарського процесуального кодексу України в контексті вимог до обґрунтованості судового рішення як за усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) з застосування ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., наведеної Скаржником (справи «Проніна проти України», «Хаджинастасиу проти Греції»), так і вимог, що випливають з п.п.1, 2 Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012р.

Разом із тим, означені порушення процесуального законодавства при оформлені рішення за своїми наслідками не призвели до неправильного вирішення спору по суті, а отже - не можуть бути підставою для задоволення апеляційних вимог згідно із ч.2 ст.104 Господарського процесуального кодексу України. Наразі, оскільки означений недолік було виправлено на стадії апеляційного перегляду, колегія суддів не вбачає ознак порушення ст.6 вказаної вище Конвенції у згаданому Скаржником аспекті при прийнятті рішення, яке набуває законної сили (даної постанови).

Доводи апелянта відносно неврахування судом при прийнятті рішення Додаткової угоди №3 від 17.07.2015р. та Додаткової угоди №4 від 07.12.2015р. (які залучені апеляційний судом до матеріалів справи з метою створення Відповідачеві належних умов для обґрунтування своєї позиції), відповідно до яких Відповідач звільняється від частини плати у зв'язку з розміщенням соціальної реклами протягом 2014р та 2015р., відхиляється апеляційним господарським судом з огляду на нерозповсюдження дії означених угод, відповідно до п.2 останніх, на період формування розглядуваної заборгованості, а саме з 10.04.2014р. по 10.06.2015р.

В свою чергу, досліджені апеляційний судом матеріали (а.с.а.с.129-136), вказують на вжиття місцевим судом достатніх заходів з забезпечення належного повідомлення Відповідача про розглядувану справу, ефективність яких наразі не може бути перевірена за наявними матеріалами справи, проте і не отримання Відповідачем ухвал місцевого суду в перебігу розгляду останнім цієх справи Скаржником не доведено.

З огляду на викладене та за відсутністю будь-яких інших підстав, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційним господарським судом, апеляційна скарга Відповідача залишається без задоволення, а переглядуване рішення - без змін, що за змістом ст.49 вказаного Кодексу має наслідком віднесення на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Клопотання Прокурора про здійснення його заміни в порядку ст.25 Господарського процесуального кодексу України через правонаступництво Маріупольської місцевої прокуратури №1 за Приморську районну прокуратуру м. Маріуполя судом відхиляється, оскільки за змістом ч.1 ст.18 та ст.29 Господарського процесуального кодексу України учасником розглядуваної справи є прокурор як посадова особа (безвідносно від поточної назви органу прокуратури, в якій він працює), а не прокуратура як орган. В свою чергу, прокурор не віднесений до кола осіб, приведених в ст.25 цього Кодексу України, щодо яких здійснюється процесуальне правонаступництво.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м.Маріуполь Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 04.08.2015р. (повний текст підписано 06.08.2015р.) у справі №905/542/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 04.08.2015р. (повний текст підписано 06.08.2015р.) у справі №905/542/15 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Д.О.Попков

Судді: Л.Ф. Чернота

В.М. Татенко

Надруковано 5 прим.: 1,2 - сторонам, 3-прокурору, 4-у справу, 5 - ДАГС, 6 - ГСДО