Постанова № 57460777, 27.04.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.04.2016 справа №905/972/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

При секретарі Поляковій А.О.за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:не зявився не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби, м. Маріуполь Донецької області на ухвалу господарського суду Донецької області від04.03.2016р.у справі№ 905/972/16 /суддя Шилова О.М./за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби, м. Маріуполь Донецької областідо проУправління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області зобовязання визнати та включити до реєстру вимог кредиторів кредиторські вимоги в сумі 8 768 042,81 грн.

В С Т А Н О В И В:

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби, м.Маріуполь Донецької області (далі-податкова інспекція) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області про зобовязання відповідача визнати та включити до реєстру вимог кредиторів кредиторські вимоги в сумі 8 768 042,81 грн.

Ухвалою від 04.03.2016р. господарський суд Донецької області (суддя Шилова О.М.) відмовив Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у місті Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби, м. Маріуполь Донецької області у прийнятті позовної заяви.

Ухвала суду обґрунтована тим, що на думку позивача, позовні вимоги про зобовязання ліквідаційної комісії відповідача визнати кредиторські вимоги, які виникають з узгодженості податкових та інших зобовязань з урахуванням штрафних санкцій, не підлягають розгляду у господарських судах на підставі вимог абзацу 5 п. 1, п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України та мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу по справі скасувати та справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду по суті. Заявник посилається на порушення судом норм процесуального права. Також позивач вважає предметом розгляду справи є саме невизнання його кредиторських вимог ліквідаційною комісією відповідача, який ліквідуються у відповідності до вимог ст.ст. 105, 111 ЦК України, та на підставі ст. 112 ЦК України, а тому він звернувся саме до господарського суду за захистом порушеного права.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.04.2016р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до розгляду. Також цією ухвалою апеляційний суд зобовязав заявника апеляційної скарги надати оригінал позовної заяви з усіма додатками до неї.

26.04.2016р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшов від позивача оригінал позовної заяви з усіма додатками до неї.

Також позивачем виконано вимоги ухвали суду від 14.04.2016р., а саме: сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги згідно платіжного доручення № 118 від 25.04.2016р. Сплачений судовий збір зараховано до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується відповідною випискою.

В судове засідання, призначене на 27.04.2016р., представники сторін не зявилися. Про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження, явка сторін не була визнана обовязковою. Враховуючи скорочений термін розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, судова колегія вважає за можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі документами та за відсутності представників сторін.

Відповідно до приписів ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно переглядає справу. Додаткові докази приймаються судом , якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, судова колегія зазначає наступне.

Підставою для винесення оскаржуваної ухвали стало посилання суду на приписи п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, де зазначено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК). Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК).

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 4 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Пунктом першим частини 1 статті 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

У пунктах 3.1. та 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» розяснено:

«Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зокрема, з утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись з позовом до господарського суду, послався на наступні обставини. Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015р. прийнято рішення про припинення Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та 17.11.2015р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був внесений запис про припинення відповідача на підставі рішення власника та встановлений строк заявлення кредиторських вимог до 19.01.2016р.

Відповідно до ч. 6 ст. 105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Як зазначено у позовній заяві, податкова інспекція листом № 6572/8/28-013-25 від 21.12.2015р. звернулась до голови ліквідаційної комісії відповідача ОСОБА_4 про визнання кредиторських вимог у сумі 9 088 292,09 грн. Рішенням за результатами розгляду вимог кредитора від 01.02.2016р. № 12л/к вимоги податкової інспекції визнано лише у сумі 320 249,28 грн., які включені до третьої черги задоволення, в решті вимог відмовлено.

Частиною 3 статті 112 ЦК України визначено, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

У звязку з невизнанням відповідачем заявлених кредиторських вимог на суму 8 768 042,81 грн. на підставі ст. 112 ЦК України податкова інспекція звернулась з відповідним позовом до господарського суду Донецької області.

Колегія суддів вважає безпідставними висновки господарського суду про віднесення даного спору до компетенції адміністративного суду, оскільки, по-перше, позивач в даному випадку не виконує владних управлінських функцій, по-друге, предметом позову є не стягнення з відповідача заборгованості з податків та зборів (узгодження податкових повідомлень-рішень), а визнання та включення його кредиторських вимог до реєстру вимог кредиторів боржника (відповідача).

Отже, даний спір виник у звязку з припинення юридичної особи (Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області) з урахуванням вимог статтей 104-111 ЦК України на підставі рішення власника (Міністерства внутрішніх справ України). Тобто процедура самоліквідації юридичної особи, яка передбачає самостійний порядок врегулювання правовідносин, що склалися між боржником та його кредиторами. Зокрема, у такій процедурі встановлений усічений строк звернення кредитора до боржника зі своїми вимогами; порядок (строк) їх розгляду боржником; у разі непогодження з рішенням боржника за результатами розгляду такої заяви встановлена можливість заявника оскарження цього рішення у судовому порядку.

Таким чином, з метою захисту порушеного права податкова інспекція обґрунтовано звернулась до господарського суду з позовом до Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії, який підвідомчій господарським судам та підлягає розгляду саме в цих судах.

Судова колегія також бере до уваги, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2016р. по справі № 805/990/16-а було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби, м. Маріуполь Донецької області до Ліквідаційної комісії Управління державної охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобовязання вчинити певні дії та розяснено позивачеві, що розгляд зазначеної справи відноситься до юрисдикції господарського суду.

З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Донецької області від 04.03.2016р. у справі № 905/972/16 підлягає скасуванню, а позовна заява направленню до місцевого господарського суду для вирішення питання щодо її прийняття.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 91, 98, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби, м. Маріуполь Донецької області на ухвалу господарського суду Донецької області від 04.03.2016р. у справі № 905/972/16 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 04.03.2016р. у справі № 905/972/16 - скасувати.

Справу № 905/972/16 повернути до місцевого господарського суду для вирішення питання щодо її прийняття.

Постанова може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили на адресу Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий О.І. Склярук

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

1. відповідачу

1. у справу

1. ГСДО

1. ДАГС