Рішення № 57460759, 25.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2016 р.Справа № 922/6554/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанській В.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Сбербанку Росії" в о. відділення "Харківське відділення № 3 "АТ "Сбербанк Росії", м. Харків Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні на стороні відповідача: - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", м. Київ; - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, м. Київ; - Національний банк України, м. Київ; про та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до про визнання недійсним договору Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс", м. Київ 1) Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ; 2) Публічного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", м. Харків; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача: - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк"; - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, м. Київ; - Національний банк України; визнання договору про відкриття кредитної лінії недійснимза участю представників сторін:

позивача (2-го відповідача за позовом третьої особи) - ОСОБА_2 довіреність б/н від 04.01.16 р., ОСОБА_3 довіреність б/н від 26.10.2015 р.;

відповідача (1-го відповідача за позовом третьої особи) - ОСОБА_4 довіреність б/н від 10.12.15 р.;

3-ої особи (ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк") - ОСОБА_5, довіреність №09-32/662 від 19.11.15 р.;

3-ої особи (Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку) - не з'явився;

3-ої особи (Національний банк України) - не з'явився;

3-ої особи (ТОВ "Аромасервіс") - ОСОБА_3 директора;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Сбербанку Росії" в о. відділення "Харківське відділення № 3 "АТ "Сбербанк Росії", в якій позивач просить: визнати недійсним в частині договір про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/Юо від 04.09.2012р. між позивачем та відповідачем щодо надання кредиту в сумі 7150000,00 доларів США; визнати припиненими зобов'язання позивача перед відповідачем з повернення кредиту 15384,22 доларів США та відсотків за користування ним за договором про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. Крім того, позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Під час розгляду справи господарським судом залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі по тексту - третя особа -1), Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку (далі по тексту - третя особа -2), Національний банк України (далі по тексту - третя особа -3).

Також, до прийняття господарським судом рішення у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс", м. Київ (далі по тексту - третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) на підставі ст. 26 ГПК України звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" та Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", в якому просить суд визнати договір про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладений між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" та Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії", недійсним повністю.

У судовому засіданні оголошувались перерви до: 01.02.2016р. о 10:15; 05.02.2016р. о 09:45; 09.02.2016р. о 10:30; 24.02.2016р. о 12:20.

Присутній у судовому засіданні представник Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (позивач) позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору підтримав частково, а саме в частині визнання недійсним кредитного договору-1 в сумі 7 150 000,00 доларів США; в решті позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору просив відмовити.

Присутній у судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" проти позову ПАТ "Харківський коксовий завод" та проти позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору заперечував, просив в задоволенні обох позовів відмовити.

Присутній у судовому засіданні представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору свої позовні вимоги підтримав та просив позов третьої особи задовольнити; позовні вимоги ПАТ "Харківський коксовий завод" підтримав в частині, що не суперечить позовним вимогам третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Присутній у судовому засіданні представник третьої особи -1 проти позовних вимог ПАТ "Харківський коксовий завод" та проти позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору заперечував, просив в задоволенні обох позовів відмовити.

Третя особа-2 та третя особа-3 у судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників для участі у судовому засіданні не направили, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне.

20.09.2005р. між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ПрАТ "Харківський коксовий завод" було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-7671/05 від 20.09.2005р. (далі по тексту кредитний договір-2).

04.09.2012р. між ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії" (нове найменування ПАТ "Сбербанк") та ПрАТ "Харківський коксовий завод" був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. (далі по тексту кредитний договір-1). При цьому пунктом 1.5. кредитного договору-1 передбачено, що кредит надається на рефінансування заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-7671/05, укладеним між позичальником та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 20 вересня 2005 року.

Відповідно до умов кредитного договору-1 ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії" надало ПрАТ "Харківський коксовий завод" кредит на загальну суму 7 165 384,22 доларів США. Вказана обставина сторонами не спростовується та підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень № 30924345 від 05.09.2012р. та № 31129703 від 06.09.2012р.

В подальшому 06.09.2012р. із всієї суми отриманих кредитних коштів ПрАТ "Харківський коксовий завод" переказало платіжним дорученням № V2 від 06.09.2012р. на свій поточний рахунок, відкритий у третьої особи-1, суму 7 163 186,48 доларів США. 06.09.2012р. ПрАТ "Харківський коксовий завод" платіжним дорученням № 28 від 06.09.2012р. погасило третій особі-1 залишок заборгованості за кредитним договором-2 у розмірі 7 150 000,00 доларів США за рахунок тих же кредитних коштів, раніше отриманих ПрАТ "Харківський коксовий завод" від ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії" за кредитним договором-1. Тобто мало місце використання кредитних коштів в сумі 7 150 000,00 доларів США згідно з їх цільовим призначенням, передбаченим пунктом 1.5. кредитного договору-1. Вказана обставина сторонами також не спростовується та підтверджена доказами у вигляді належним чином завірених копій вказаних платіжних доручень.

ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії" в ході розгляду справи заявлене клопотання про направлення справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва. Розглядаючи заявлене клопотання в сукупності з наданими сторонами доказами, судом встановлено, що кредит, наданий за кредитним договором-1, обслуговується Харківським відділенням №5 АТ "АТ Сбербанк Росії". Вказане відділення є відокремленим підрозділом ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії", яке має статус відділення відповідно до п. 1.1. глави 1 розділу IV Положення "Про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів", затвердженого Постановою правління Національного банку України від 08.09.2011р. № 306, здійснює банківську діяльність від імені банку і знаходиться за адресою м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 167. За змістом частини четвертої статті 15 ГПК України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Окрім того, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору 2-им відповідачем є Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод", зареєстроване за адресою м. Харків, набережна Червоношкільна, буд. 24. Відповідно до частини третьої статті 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Таким чином за сукупністю вищенаведених обставин суд не вбачає підстав для направлення справи за підсудністю до господарського суду м. Києва та вважає, що позови подано з дотриманням правил територіальної підсудності.

Також ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії" в ході розгляду справи заявлено про застосування загального строку позовної давності до позовних вимог за первісним позовом. Суд, вважає за необхідне у задоволенні вказаної заяви відмовити з огляду на наступне.

В питанні застосування норм, встановлених статтями 257, 261 ЦК України, суд виходить із розяснень, викладених в пункті 2.8. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 Про деякі питання практики вирішення господарськими судами спорів про визнання недійсними правочинів (господарських договорів). Так, щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України, з урахуванням водночас наведеного в підпунктах 2 і 3 пункту 5 Перехідних та прикінцевих положень від 20.12.2011 № 4176-VI). Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Оцінюючи обєктивну можливість ПрАТ "Харківський коксовий завод" знати про обставини порушення його прав, суд приходить до висновку, що така обєктивна можливість для нього є обмеженою, і її настання визначається моментом офіційного оприлюднення відповідно до закону відомостей про власників істотної участі (як прямих та і всіх опосередкованих) ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Як вбачається із матеріалів справи, інформацію про власників істотної участі за 2012-й рік було складено ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 01.01.2013р., після чого вона була подана до Національного банку України та оприлюднена на його офіційному сайті.

Крім того, рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1078 від 24.07.2015р. та №1087 від 24.07.2015р., які є доказами у справі, і якими встановлене опосередковане володіння державою Російська Федерація істотною участю в ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" були прийняті лише 24.07.2015р. та оприлюднені після цієї дати.

За таких обставин суд вважає, що дата початку перебігу строку позовної давності не може бути визначеною раніше ніж 01.01.2013р., за умови, що її офіційне оприлюднення на офіційному інтернет-сайті Національного банку України відбулося в той же день - 01.01.2013р. Оскільки, позов ПАТ "Харківський коксовий завод" предявлений до настання вказаної дати, а тому строк позовної давності не є таким, що сплив.

Заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, та оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням всебічного і повного зясування всіх обставини справи, суд вважає, що позов ПрАТ "Харківський коксовий завод" підлягає задоволенню, а у задоволенні позову ТОВ "Аромасервіс" (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спор) слід відмовити з наступних підстав.

Частиною 5 ст. 52 Закон України "Про банки і банківську діяльність" в редакції від 19.08.2012р. встановлено заборону банку надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку. Вказана норма є імперативною, за характером диспозиції є забороняючою і не містить виключень. Тобто, порушення вказаної норми при укладенні правочину є неприпустимим і є підставою для визнання такого правочину недійсним згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

В питанні застосування термінів для визначення ознак повязаності осіб суд керується ст. 2 "Про банки і банківську діяльність" в редакції від 19.08.2012р., відповідно до якої:

Контроль - можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином;

Контролер - фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином;

Істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи;

Афілійована особа банку - будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку;

Споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі.

Структура власності - система взаємовідносин юридичних та фізичних осіб, що дає змогу визначити всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь в юридичній особі, у тому числі відносини контролю між ними щодо цієї юридичної особи.

Відповідно до частини 2 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції від 19.08.2012р. повязаними особами є: керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку; особи, які мають істотну участь у банку; керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;керівники та контролери споріднених осіб банку; керівники та контролери афілійованих осіб банку; афілійовані особи банку; споріднені особи банку; асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1-5 цієї частини; юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами.

Станом на дату укладення кредитного договору-1 були чинними Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів (далі по тексту - положення про реєстрацію), та положення про порядок подання відомостей про структуру власності (далі по тексту - положення про структуру), затверджені Постановою Правління Національного банку України від 08.09.2011р. № 306.

Положення про структуру втратило чинність на підставі постанови Національного банку України № 328 від 21.05.2015р. (далі по тексту - постанова № 328), якою було затверджено Положення про порядок подання відомостей про структуру власності банку. Однак, на дату укладення та виконання кредитного договору-1 положення про структуру було чинним і підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Разом з тим Постанова № 328 не містить визначення терміну опосередкована участь. Однак, як зазначено у п. 9 Додатку № 2 до постанови № 328, якщо особа має опосередковану участь у банку, у відомостях про всіх остаточних ключових учасниках зазначаються всі особи, через яких особа має опосередковану участь у банку, - щодо кожної ланки в ланцюгу володіння участю в банку.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами та третіми особами ніяким чином не спростовується наступна структура власності ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на дату укладення кредитного договору-1, яка не зазнала істотних змін до цього часу:

Відкритому акціонерному товариству "Сбербанк Росіі" (зареєстроване за законодавством Російської Федерації) належала частка 100% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії". В той же час Центральному банку Російської Федерації належало 50,000000004% статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Сбербанк Росії".

Державній корпорації "ОСОБА_1 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)" (зареєстроване за законодавством Російської Федерації) належала частка 97,85% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк. В той же час державі Російська Федерація належала частка 100% статутного капіталу Державної корпорації "ОСОБА_1 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)".

При цьому суд погоджується з характеристикою Центрального банку Російської Федерації та Державної корпорації "ОСОБА_1 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)", як юридичних осіб з ознаками, притаманними юридичним особам публічного права, яка наведена у Висновку науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, виконаної на запит Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод у відповідності із Законом України "Про наукову і науково-технічну експертизу" .

Також суд погоджується з правовим обґрунтуванням, викладеному у вказаному висновку, з приводу того, що власником (опосередкованим) та контролером Центрального банку Російської Федерації та Державної корпорації "ОСОБА_1 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)" є держава Російська Федерація.

Вказаний висновок окрім іншого підтверджується також чинними рішеннями третьої особи-2, прийнятими в межах компетенції та відповідно до завдань, покладених на неї чинним законодавством України, а саме:

- Рішенням НКЦПФР "Щодо встановлення факту контролю (вирішального впливу) осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, за діяльністю ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії", ідентифікаційний код юридичної особи 25959784" від 24.07.2015р. N 1078 яким встановлено, що держава Російська Федерація, Центральний банк Російської Федерації, та Публічне акціонерне товариство "Сбербанк Росії" здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії" шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50% у статутному капіталі ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії";

- Рішенням НКЦПФР "Про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, за діяльністю ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (ідентифікаційний код юридичної особи 00039002) від 24.07.2015р. N 1087, яким встановлено, що держава Російська Федерація та Державна корпорація "ОСОБА_1 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)" здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50% у статутному капіталі ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Таким чином, згідно вказаних рішень третьої особи-2 особа держава Російська Федерація опосередкованого володіє частками у розмірі більше 50 відсотків у статутних капіталах ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", тобто є особою, яка одночасно опосередковано має істотну участь у обох вказаних банках.

Відповідна правова позиція позивача знаходить своє підтвердження у висновку науково-правової експертизи виконаної на запит ПАТ "Харківський коксовий завод" у відповідності із Законом України "Про науково - технічну експертизу" при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, який міститься у матеріалах справи.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому суд зазначає, що відсутність окремого рішення третьої особи-3, яке б визначало ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" повязаними особами, сама по собі не може свідчити також і про відсутність ознак їх повязаності. Третьою особою-3 до суду були надані пояснення про те, що рішення щодо повязаності вказаних осіб не приймалося, однак не вказано у звязку з чим таке рішення не приймалося, і не зазначено чи взагалі нею досліджувалося питання повязаності ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" .

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи і належні наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" станом на дату укладення кредитного договору-1 (04.09.2012р.) були повязаними особами за ознакою "споріднені особи банку" (відповідно до ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції від 19.08.2012р.). При цьому спільним опосередкованим власником істотної участі ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" була і є до цього часу держава Російська Федерація.

Пунктом 3 глави 4 Положення про реєстрацію визначено, що опосередковане володіння істотною участю в банку настає, зокрема, якщо: 1) особа володіє участю в банку через інших осіб і розмір участі такої особи в банку, розрахований за формулою, передбаченою цим Положенням, становить 10 і більше відсотків; 2) особа прямо або через інших осіб здійснює контроль одного або декількох акціонерів (учасника) банку, яким належить 10 і більше відсотків акцій (паїв) у статутному капіталі банку; 3) особа має права голосу в розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу банку на загальних зборах учасників банку згідно з довіреністю учасника або учасників банку (крім випадків, коли в довіреності на право участі та голосування визначено, яким саме чином представник має голосувати щодо питань порядку денного); 4) особа має незалежну від формального володіння можливість значного/вирішального впливу на управління або діяльність банку.

Пунктом 13 глави 4 Положення про реєстрацію визначено, що кінцевим власником істотної участі є фізична особа, юридична особа, у структурі власності якої не буде інших власників істотної участі в банку, визначених відповідно до пункту 3 цієї глави, міжнародна фінансова установа, публічна компанія, держава або територіальна громада в особі відповідного державного органу або органу місцевого самоврядування.

В той же час згідно норм п. 1.4 глави 1 Положення про структуру опосередковане володіння участю в банку/юридичній особі настає, якщо особа самостійно або спільно з іншими особами [групою асоційованих осіб або групою інших осіб, пов'язаних угодою або спільними економічними інтересами, відносинами економічної та/або організаційної залежності, у тому числі двом особам, кожна з яких не має контролерів та одночасно є контролерами однієї юридичної особи (групи юридичних осіб)]: здійснює контроль прямого власника участі в банку/юридичній особі, та/або здійснює контроль групи прямих власників банку/юридичної особи, та/або здійснює контроль особи, яка здійснює контроль зазначених вище осіб, та/або набуває права голосу в розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу банку на загальних зборах учасників банку/юридичної особи за дорученням учасника (учасників) банку/юридичної особи, та/або має незалежну від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність банку/юридичної особи чи будь-якої зазначеної вище юридичної особи, та/або здійснює контроль групи осіб, яка здійснює контроль зазначених вище осіб. Разом з тим, вказаний у цьому Положенні перелік опосередкованого володіння не був вичерпним.

За змістом частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу. Договір про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. прямо суперечить частині 5 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції від 19.08.2012р., а тому має бути визнаний судом недійсним в частині надання кредиту в сумі 7 150 000,00 доларів США.

Зобовязання ПрАТ "Харківський коксовий завод" перед ПАТ "Сбербанк" (попереднє найменування ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії") з повернення дійсної частини кредиту в сумі 15 384,22 доларів США та відсотків за користування нею відповідно до умов кредитного договору-1 є припиненими з огляду на наступне.

ПрАТ "Харківський коксовий завод" надало до суду докази у вигляді належним чином завірених копій платіжних доручень щодо сплати частини відсотків за кредитним договором-1 на користь ПАТ "Сбербанк" (попереднє найменування ПАТ "ОСОБА_1 банк Сбербанку Росії") в сумі, що значно перевищує залишок дійсної частини кредиту 15 384,22 доларів США. Вказана обставина ПАТ "Сбербанк" не спростовувалася, сторонами та третіми особами не заперечувалася.

Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Враховуючи вказані обставини, позовна вимога ПрАТ Харківський коксовий завод про визнання припиненими зобов'язань з повернення суми кредиту 15 384,22 доларів США та відсотків за користування ним за кредитним договором-1 також підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору суд зазначає наступне. В обґрунтування свого права на позов третя особа посилався на Рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 (справа про "охоронюваний законом інтерес"), яким визначено, що акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оскарження чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Як випливає із вказаного рішення, порядок судового захисту порушених будь-ким, зокрема третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Згідно з розясненнями, викладеними в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

Окрім того, частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

До них належать: 1) визнання права; 2)визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10)визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту субєктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Зясовуючи характер оспорюваних третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору правовідносин між сторонами договору поруки (предмет та підставу позову), характер порушеного права третьої особи та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд приходить до висновку, що договір поруки не порушує права третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору як акціонера.

Натомість під час розгляду судом справи третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору не надала до суду будь-яких додаткових доказів порушення її прав, як третьої особи (без врахування її статусу мажоритарного акціонера ПрАТ "Харківський коксовий завод"), внаслідок укладення та чинності договору поруки.

Під час розгляду справи ПАТ "Сбербанк" було подано 2 заяви відповідно до статті 1057-1 Цивільного кодексу України про накладення арешту на майно, що було передане ПАТ "Сбербанк" в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором-1, у випадку його визнання судом недійсним. ПрАТ "Харківський коксовий завод" проти задоволення вказаної заяви заперечувало.

Розглянувши вказану заяву судом було задоволено заяви відповідача, про що було винесено відповідну ухвалу.

Стосовно застосування судом наслідків недійсності правочину відповідно до ст.216 ЦК України суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

За таких обставин, з врахуванням вимог ст.216 ЦК України відповідач вправі звернутися з окремим позовом про застосування наслідків недійсності правочину в порядку застосування реституції, зокрема, шляхом звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Аналогічної позиції притримується і Вищий господарський суд України при розгляді аналогічного питання щодо застосування реституції, про що зазначено у постанові: від 23.03.2010р. по справі №62/220-09.

Жодною із сторін не вказані та не обгрунтовані доказами розміри фактично сплачених сум, що мають бути повернені іншою стороною у випадку застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину. Предмет спору не стосувався розрахунків за кредитним договором, тому у справі відсутні документи, які б свідчили про розмір погашених кредиту, відсотків, штрафних санкцій, розмір залишку заборгованості. Заява про застосування наслідків ПАТ "Сбербанк" не містить в собі чітких вимог та розрахунку зобов'язань. Тому у суду немає ані підстав, ані фактичних даних для обєктивного застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 1 ст. 216 ЦК України.

За вимогами пункту 2.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11, у вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину, який є оспорюваним (а не нікчемним), господарському суду слід виходити зі змісту позовних вимог. Якщо спір з приводу таких наслідків між сторонами відсутній, у господарського суду немає правових підстав зобов'язувати їх вчиняти дії, прямо передбачені законом, зокрема частиною першою статті 216 ЦК України, частиною другою статті 208 ГК України.

В пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. № 9 вказано, що у справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшкодованого майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до пункту 10 частини першої статті 80 ЦПК України за загальною сумою всіх вимог.

За вимогами пункту 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", судовий збір, оскільки інше не передбачено Законом України "Про судовий збір", сплачується окремо за подання кожної позовної заяви (заяви, скарги). В пункті 2.4.1 даної постанови зазначається, що "Законом передбачено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (частина друга статті 9)".

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину є майновою, а тому у випадку її предявлення, сторона має сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі. Оскільки жодна із сторін не надала до суду доказів сплати судового збору за розгляд судом майнової вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, у суду відсутні підстави для розгляду і задоволення вказаної вимоги.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі за позовом ПАТ "Харківський коксовий завод" покладаються на відповідача ПАТ "Сбербанк". Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, судові витрати за позовом третьої особи, покладаються на ТОВ "Аромасервіс".

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" - задовольнити.

2. Визнати недійсним в частині договір про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/Юо від 04.09.2012р. між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" та Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (нове найменування Публічне акціонерне товариство Сбербанк") щодо надання кредиту в сумі 7150000,00 доларів США.

3. Визнати припиненими зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" перед Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (нове найменування Публічне акціонерне товариство Сбербанк") з повернення кредиту 15384,22 доларів США та відсотків за користування ним за договором про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46, код 25959784) на Публічного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (61010, м. Харків, набережна Червоношкільна, буд. 24, код 24481702) судовий збір у розмірі 2436,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс" відмовити.

Повне рішення складено 28.04.2016 р.

Суддя ОСОБА_6