Рішення № 57460299, 26.04.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2016р. Справа№ 914/749/16

За позовом: Приватного підприємства «Беркут», м. Львів

до відповідача: Львівського управління начальника робіт, м.Львів

про стягнення 77 037,97 грн.

Суддя Горецька З.В.

Секретар Хороз І.Б.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1- представник (довіреність № 5 від 18.03.2016р.)

від відповідача: не з»явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Беркут» до Львівського управління начальника робіт про стягнення 110 976,50 грн.

Ухвалою від 21.03.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.04.2016 року. Ухвалою від 05.04.2016 року розгляд справи відлкадено до 15.04.2016 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 15.04.2016 року розгляд справи відкладено до 26.04.2016 року за клопотанням позивача.

Представник позивача в судове засідання зявився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.03.2016року, про відкладення розгляду справи від 05.04.2016 року, від 15.04.2016 року виконав частково.

01.04.2016 року за вх. № 14298/16 позивачем подано в канцелярію суду заяву, в якій повідомляє, про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей же предмет спору і з тих же підстав. До поданої заяви (вх. № 14298/16) позивачем додано додатки, а саме: копію довідки про включення до ЄДРПОУ позивача станом на 21.03.2016 року, копію довідки про включення до ЄДРПОУ відповідача станом на 21.03.2016 року, акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2016 року.

В канцелярію господарського суду Львівської області 15.04.2016р. за вх. № 16661/16 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з клопотанням відповідача про припинення провадження у справі (вих. № 1376 від 05.07.16р.), написання відзиву на дане клопотання та уточнення позовних вимог.

25.04.2016 року за вх.№17974/16 позивачем подано заперечення на клопотання відповідача про припинення провадження у справі.

25.04.2016 року за вх.№2297/16 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог до суми 77 037,97 грн., згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 41 295,06 грн. основного боргу, 3817,30 грн. 3% річних, 28 947,84 грн. інфляційних втрат, 2 977,77 грн. пені.

Відповідач вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 21.03.2016року, про відкладення розгляду справи від 05.04.2016 року, від 15.04.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення від 01.04.2016 року вх.№14238/16, повернуте на адресу суду, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обовязковою.

07.04.2016 року за вх.№15277/16 відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 26.04.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.03.2013 року за між Приватним підприємством «Беркут» (надалі позивач) та Львівським управлінням начальника робіт (УНР) (надалі відповідач) укладено договір №4/03/13 на поставку матеріалів (надалі договір) (а.с. 10-11), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов»язання поставити та передати товар у власність відповідачу покупцю, а відповідач зобов»ячався прийняти та сплатити за товар, згідно накладної №2 від 20.03.2013 року.

Загальна вартість поставлених матеріалів, відповідно до п.4.1 договору, становить 100 000,00 грн. з ПДВ.

Як стверджує позивач, ПП «Беркут» взяті на себе зобов»язання, передбачені договором, виконав. Поставка товарів відповідачу підтверджується виписаною накладною №2 від 20.03.2013 року на суму 41 295,51 грн. та підписом про прийняття товару ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності серії ЯОТ №803661 від 20.03.2013 року, виданої Львівським УНР (а.с. 13).

Однак, відповідач не оплатив поставлений товар, у зв»язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 41 295,06 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків.

Також, відповідно до ст.625 ЦК України, позивачем нараховано 3% річних в розмірі 3 868,01 грн., 28 534,89 грн. інфляційних втрат та 37 460,54 грн. пені.

25.04.2016 року за вх.№2297/16 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог до суми 77 037,97 грн., згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 41 295,06 грн. основного боргу, 3817,30 грн. 3% річних, 28 947,84 грн. інфляційних втрат, 2 977,77 грн. пені.

За твердженням позивача, всупереч умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства України, відповідач взяті на себе зобов»язання не виконав.

Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 77 037,97 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що станом на день розгляду справи відповідач не сплатив заборгованість перед позивачем, розмір боргу не змінився.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Згідно ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір №4/03/13 на поставку матеріалів від 04.03.2013 року (а.с. 10-11), у звязку з чим набули взаємних прав і обовязків.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України (надалі ГК України) за договором поставки одна сторона постачальник зобов»язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов»язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.1 договору продавець зобов»язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов»язується прийняти та сплатити за товар згідно накладної.

Факт виконання позивачем своїх зобовязань по договору підтверджується накладною №2 про поставку товару на суму 41 295,06 грн. в тч.ч ПДВ.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-яких зауважень зі сторони відповідача у накладній не зазначено. Відтак, представник за довіреністю від відповідача ОСОБА_2, підписуючи накладну, погодився із обємом та вартістю поставленого товару.

Згідно п.3.2. договору, розрахунки за товари здійснюються покупцем по безготівковому розрахунку на розрахунковий рахунок продавця на протязі п»яти банківських днів від дати поставки.

Станом на момент розгляду справи розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 41 295,06 грн.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи оригінал ОСОБА_1 звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2016 року на суму 41 295,06 грн., підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений мокрими печатками. (а.с.28).

За твердженням позивача, суму основного боргу відповідач визнав перед позивачем у розмірі 41 295 грн. 06 коп. шляхом підписанням зазначеного ОСОБА_1 звірки.

У відповідності до п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 року за № 10, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобовязання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобовязань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п.3.10. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи норми чинного законодавства та умови договору, 25.04.2016 року за позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог до суми 77 037,97 грн., згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 41 295,06 грн. основного боргу, 3817,30 грн. 3% річних, 28 947,84 грн. інфляційних втрат, 2 977,77 грн. пені (а.с.42).

Відповідно до ч.6ст.22 ГПК України, господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Судом встановлено, що подана заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Також, суд зазначає, 07.04.2016 року за вх.№15277/16 відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі, оскільки на даний час є рішення господарського суду, яке вступило в закону силу, між тими ж сторонами по справі №914/633/16, предметом розгляду якої був саме договір №4/03/13.

Однак, позивач подав заперечення на заявлене клопотання відповідача про припинення провадження у справі (а.с. 40), в якому пояснив, що поставка товарів згідно вищевказаного договору відбувалася у два етапи: 06.03.2013 року по видатковій накладній №1 на суму 42 704,89 грн. та 20.03.2013 року по видатковій накладній №2 на суму 41 295,06 грн. Предметом спору по справі №914/633/16 була заборгованість по поставці матеріалів згідно видаткової накладної №1 на суму 42 704,89 грн. А предметом спору у даній справі є заборгованість в розмірі 41 295,06 грн. по накладній №2 від 20.03.2016 року. Позивач пояснив (а.с.46), що при оформленні позовної заяви допустив описку, зазначивши про стягнення забогованості в розмірі 41 295,06 грн. згідно накладної №1 від 06.03.2013 року, і просить суд вважати правильним формулювання «згідно накладної №2 від 20.03.2013 року».

Тому суд вважає клопотання відповідача про припинення провадження у справі безпідставним.

Отже, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача загальна сума заборгованості (ціна позову) 77 037,97 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Беркут» до Львівського управління начальника робіт про стягнення 77 037,97 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Львівського управління начальника робіт (79034, м.Львів, вул.Луганська,3; МФО 325268, р/р НОМЕР_1 в ПАТ АКБ «Львів» м.Львова; код ЄДРПОУ 22995851) на користь Приватного підприємства «Беркут» (79049, м. Львів, вул.Драгана,30/42; код ЄДРПОУ 23267591) заборгованість в розмірі 41 295,06 грн., інфляційні нарахування в розмірі 28 947,84 грн., 3% річних в розмірі 3 817,30 грн., пеню в розмірі 2 977,77 грн., 1 155,28 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2016 р.

Суддя Горецька З. В.