Рішення № 57460190, 18.04.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2016 року Справа № 913/380/16

Провадження №16/913/380/16

За позовом Приватного акціонерного товариства Комсомольське рудоуправління, м. Маріуполь Донецької області

до Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 41943554 грн. 74 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

Секретар судового засідання- Богуславська Є.В.,

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 25.03.2016 № 08/105;

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю від 14.12.2015 № 01-026-875.

в с т а н о в и в:

Обставини справи: Приватне акціонерне товариство Комсомольське рудоуправління (далі ПАТ Комсомольське рудоуправління, позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом від 12.02.2016 № 08/51 до Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат (далі ПАТ Алчевський металургійний комбінат, відповідач у справі) про стягнення заборгованості в сумі 41943554 грн. 74 коп. за договором поставки від 25.03.2014 № 08/111-58-АМК-1067-2014-ПСТ (далі - Договір). З них:

-25147657 грн. 27 коп. сума основного боргу за період з травня 2014 по липень 2014;

-15473374 грн. 47 коп. інфляційне збільшення за період з 21.05.2014 по 25.03.2016;

-1322523 грн. 00 коп. 3% річних за період з 21.05.2014 по 25.03.2016.

Позивач надав розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань з поясненням щодо алгоритму обчислення (а.с.17-59,63,т.2), а також докази надіслання вказаної заяви на адресу відповідача, які залучені до матеріалів справи.

Позивач, посилаючись на статтю 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), статті 525, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України ( далі ЦК України), обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами у справі договору щодо своєчасної оплати товару.

Від відповідача у судовому засіданні 18.04.16 надійшов відзив від 14.04.16 №026-16исп/16, яким відповідач заперечив проти стягнення річних та інфляційних втрат, стверджуючи про неотримання від позивача оригіналів рахунків на оплату, як встановлено умовами укладеного сторонами договору. До відзиву відповідач надав контррозрахунок, в якому вказано про існування боргу в сумі 25147657,23грн. (на 4 копійки менше, ніж у позивача в розрахунку), а також розраховано річні у розмірі 1322004,97грн. (на 518,03грн. менше, ніж у позивача в розрахунку) за період з 22.05.14 по 25.03.16.

Представник позивача заявою, зданою в засіданні суду 18.04.16, заперечив доводи, викладені у відзиві і вказав, що позиція відповідача є необґрунтованою і такою, що не відповідає дійсності, оскільки по кожній операції поставки товару сторони підписували акти приймання-передачі, додатками до яких були рахунки-фактури. Заперечень зі сторони відповідача про не отримання товару у спірний період до позивача не надходило.

Відносно розрахунку відповідачем розміру річних представник позивача не заперечив проти задоволення даної вимоги в сумі 1322004,97грн. за період з 22.05.14 по 25.03.16 (за розрахунком відповідача).

Також в судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з заявою від 14.04.16 №026-319, в якій просить суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців зі сплатою боргу рівними частинами.

Представник позивача заявою, зданою в засіданні суду 18.04.16, заперечив проти задоволення клопотання відповідача, мотивуючи свої доводи тими ж самими підставами, що і відповідач мотивує надання розстрочки. Крім того позивач зазначає, що відповідач не вчинив будь-яких дій щодо врегулювання спору в досудовому порядку. Отже, позивач вважає, що сторони спору знаходяться в рівних умовах.

Між сторонами у справі укладено договір постачання товару від 25.03.14 №08/111-58-АМК-1067-2014-ПСТ (далі - договір), на підставі якого постачальник (позивач) зобовязується передати у власність покупця (відповідача) товар в асортименті, якості та строки, передбачені вказаним договором, а покупець (відповідач) зобовязується прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Відповідно до умов п.5.2 договору сторони дійшли згоди, що оплата товару здійснюється покупцем у такій періодичності: протягом строку, встановленого у специфікації; не менш, ніж один раз на місяць; не пізніше останнього дня місяця.

До договору укладено три специфікації від 27.03.14 №1, від 27.06.14№1 і №2. Пунктом 5 специфікації встановлено, що товар покупець зобовязаний оплатити протягом 3 днів після дати предявлення рахунку.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає вимогам правового інституту поставки (ст.ст.265-267 ГК України).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, а відповідач отримав продукцію за вказаним договором, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідач не повністю оплатив товар, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду, вказуючи про порушення відповідачем вимог закону і умов укладеного договору в частині оплати товару і просить стягнути з відповідача борг за поставлений товар в сумі 25147657,27грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем обовязків по договору, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 15473374 грн. 47 коп. за період з 21.05.2014 по 25.03.2016; 3% річних в сумі 1322523 грн. 00 коп. за період з 21.05.2014 по 25.03.2016.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і обєктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст.173, ст..193 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, повинно бути виконано належним чином відповідно до вимог закону, умов договору.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Договором поставки товару від 25.03.14 №08/111-58-АМК-1067-2014-ПСТ, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобовязань по сплаті вартості поставленої продукції. Специфікаціями до договору, укладеними сторонами на поставку кожної партії товару окремо, - від 27.03.14 №1, від 27.06.14 №1 і №2 встановлений 3-х денний термін оплати з дня отримання документів на товар, в тому числі рахунку-фактури на оплату.

Позивач поставив відповідачу товар, що належним чином в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України підтверджено матеріалами справи. Так, згідно актам приймання-передачі, залізничним накладним (а.с.121-268,т.1) позивач поставив, а відповідач отримав товар за вказаним договором і документи, які передбачені договором поставки, в тому числі і рахунки фактури, про що вказано в актах. Акти приймання передачі від 13.06.14 супроводжували товар при поставці залізничним транспортом і залізничні накладні містять відмітку про отримання товару. Згідно розрахунку позивача, не запереченого відповідачем, відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 101879,35грн., у звязку з чим за ним утворився борг в сумі 25147657,27грн.

Тобто, позивач довів суду факт поставки товару відповідачу і у відповідності до умов договору та вимог закону має право на стягнення боргу з відповідача в заявленій сумі 25147657,27грн. Розмір боргу відповідач не заперечив і в своєму розрахунку вказав саме такий розмір заборгованості за спірним договором.

Вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних слід задовольнити частково, виходячи з розрахунку відповідача, на підставі ст.625 ЦК України також повністю, виходячи з умов укладеного сторонами договору і суми боргу у розмірі 25147657,27 грн., який відповідач зобовязаний був оплатити у відповідності до умов специфікації на протязі 3 днів з дня предявлення рахунку.

Рахунки направлені позивачем відповідачеві разом з іншими документами, що супроводжували транспортування товару, про що міститься інформація в актах приймання-передачі вантажу. Акти підписані обома сторонами без доповнень та зауважень. Акти, які не мають підпису відповідача, супроводжували товар при транспортуванні залізничним транспортом, а залізничні накладні мають відмітку про отримання товару.

Таким чином, твердження відповідача про неотримання рахунків на оплату товару суперечать матеріалам справи.

За таких підстав інфляційні нарахування підлягають задоволенню в сумі 15473374 грн. 47 коп. за період з 21.05.2014 по 25.03.2016; 3% річних в сумі 1322004,97грн. 00 коп. за період з за період з 22.05.14 по 25.03.16. (за розрахунком відповідача).

Відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення на 12 місяців, починаючи з травня 2016 року. Представник позивача заперечив проти заявленого клопотання.

Керуючись правилами ст. 83 ГПК України, враховуючи обставини, доводи, викладені відповідачем в клопотанні та надані в підтвердження цього документи, розмір заявлених до стягнення вимог, тривалий строк розстрочення виконання рішення, відсутність наміру у відповідача врегулювати спір миром та відсутність часткової оплати за тривалий строк невиконання зобовязання, позицію та доводи позивача щодо відсутності наміру у відповідача по врегулювання спору в досудовому порядку та знаходження підприємств в однакових умовах і в зоні АТО, суд вирішив залишити клопотання відповідача без задоволення.

Юридичний аналіз наведеної правової норми свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.173, 193 ГК України, ст.ст.265-267, 625, 629, 655, 692 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Вілєсова, 20- А, ід. код 05441447 на користь Приватного акціонерного товариства Комсомольське рудоуправління, м. Маріуполь Донецької області, проспект Нахімова, 116 А, код 00191827 борг в сумі 25147657,27 грн., інфляційні втрати на суму 15473374 грн. 47 коп. за період з 21.05.2014 по 25.03.2016; 3% річних в сумі 1322004,97 грн. 00 коп. за період з за період з 22.05.14 по 25.03.16, витрати на судовий збір в сумі 206697,5 2грн., видати наказ.

3. В решті вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Рішення підписане 25.04.16

Суддя Р. Шеліхіна