Рішення № 57459346, 21.04.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.04.2016р. Справа №905/855/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод», м.Макіївка Донецької області, ЄДРПОУ 00191035,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства «СЛОВВАЖМАШ», м.Слов’янськ Донецької області, ЄДРПОУ 00210594,

про стягнення 15896,05 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Ясинівський коксохімічний завод», м.Макіївка Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №456/14 від 17.02.2016р. до Публічного акціонерного товариства «СЛОВВАЖМАШ», м.Слов’янськ Донецької області, про стягнення заборгованості в сумі 15896,05 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/855/16 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 26.02.2016р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/855/16.

В подальшому розгляд справи відкладався відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу №783/01 від 12.12.2013р. та специфікації №1 від 12.12.2013р. до нього в частині відшкодування залізничного тарифу та послуг експедитора, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для її стягнення.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав у копіях: договір купівлі-продажу №783/01 від 12.12.2013р. разом із специфікацією №1 від 12.12.2013р. до нього, рахунки №295П від 31.12.2013р. та №3688 від 26.12.2013р., залізничні накладні №52568631 від 26.12.2013р. та №52568607 від 26.12.2013р., платіжні доручення №281 від 27.12.2013р., №5852 від 30.12.2013р., №290 від 30.12.2013р., №5854 від 30.12.2013р. та правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.1, 2, 12, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.20, 193, 198, 199 Господарського кодексу України, ст.ст.15, 16, 509, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

16.03.2016р. від позивача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано лист №643/14 від 11.03.2016р., за змістом якого останній повідомляє, що позовні вимоги стосовно стягнення спірної суми залізничного тарифу та послуг експедитора з відповідача в розмірі 15896,05 грн. пов’язані з визначеними у рахунках №295П від 31.12.2013р. та №3688 від 26.12.2013р. витратами із організації перевезення товару згідно залізничних накладних №52568631 від 26.12.2013р. та №52568607 від 26.12.2013р.; зазначено, що виконання транспортно-експедиторських послуг відповідно до договору №832/24-09/12/09 від 10.12.2009р. здійснювалось в 2013р. ТОВ «Транспортно-експедиційною компанією «Енерготранс»; пояснено виникнення суми у розмірі 693,65 грн. з ПДВ (рахунок №295П від 31.12.2013р.) як винагорода експедитора та суми 15202,80 грн. з ПДВ (рахунок №3688 від 26.12.2013р.) як провізна плата та приведено підстави їх визначення; окрім того, звернено увагу, що 10.01.2014р. позивачем надіслано відповідачу 2 екз. договору №783/01 від 12.12.2013р. з додатком, рахунки №295П від 31.12.2013р. та №3688 від 26.12.2013р., податкова накладна №1255 від 26.12.2013р. поштовим відправленням №8611000716047 та повернуто на адресу позивача один примірник договору №783/01 від 12.12.2013р. із належним його оформленням; у якості підтвердження оплати позивачем спірної суми залізничного тарифу та послуг експедитора наведено платіжне доручення №660 від 24.01.2014р.

До листа додано копії: договору транспортного експедирування №Э-832/24-09/12/09 від 10.12.2009р., рахунку – накладної №119 від 31.12.2013р., звіту експедитора №119 за грудень від 31.12.2013р., рахунку – накладної №97 від 31.12.2013р., звіту експедитора №97 за 3 – ю декаду грудня від 31.12.2013р., відомості вагонів до залізничних накладних №52568631 від 26.12.2013р. та №52568607 від 26.12.2013р., податкової накладної №1255 від 26.12.2013р., із квитанцією №1 б/д до неї, платіжного доручення №660 від 24.01.2014р., зворотно – сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 24.01.2014р.

16.03.2016р. представником позивача також представлено суду супровідний лист №627/14 від 11.03.2016р., до якого додано у копіях: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань № 21739635 від 01.03.2016р., витяг з журналу реєстрації вихідної документації №01 – 06, фіскальний чек №1767 від 10.01.2014р., список №5 згрупованих поштових відправлень, реєстр відправки рекомендованої пошти від ПАТ «ЯКХЗ» від 10.01.2014р., фіскальний чек №4797 від 22.02.2016р. із описом вкладення у цінний лист датованим 22.02.2016р., супровідний лист №447/15.1 від 17.02.2016р., довіреність на представника, а також письмове підтвердження №628/14 від 11.03.2016р. про відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог.

17.03.2016р. представник позивача представив суду клопотання №б/н від 17.03.2016р., до якого додано виписку по особовим рахункам за 24.01.2014р.

Документи долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання 21.04.2016р. не з’явився.

Представник відповідача у судове засідання 21.04.2016р. не з’явився, причин неявки не повідомив, витребуваних документів не надав.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об’єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв’язку) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами статей 4 – 2, 4 – 3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

12.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Ясинівський коксохімічний завод» (Продавець) та Публічним акціонерним товариством «СЛОВВАЖМАШ» (Покупець) укладено договір №783/01, строком дії відповідно до п.8.3 даної угоди до 31.12.2014р., разом із специфікацією №1 від 12.12.2013р. до нього.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору Продавець зобов’язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, далі - товар.

Окрім того, п.1.1, п.3.1, п.4.1 договору встановлено, що найменування, кількість, ціна товару за одиницю та загальна його вартість, строки та умови поставки узгоджуються сторонами в додатках (специфікаціях), які є його невід’ємною частиною даного договору.

За змістом п.3.3 договору оплата за кожну партію поставленого товару здійснюється Покупцем в гривнях, шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок Продавця на умовах, вказаних в додатках (Специфікаціях) до цього договору.

Пунктом 4.3 договору встановлено, зокрема, що у випадку оплати Продавцем залізничного тарифу та додаткових витрат, що пов’язані з організацією перевезення до станції призначення, Покупець відшкодовує Продавцю усі зазначені витрати відповідно до виставлених рахунків.

За фактом відвантаження товару Продавець надає Покупцю наступні документи: рахунок – 1 екз.; копії екземплярів електронних перевізних документів (накладних), завірених печаткою вантажовідправника, з наявністю двох відміток: електронного цифрового підпису відправника та електронного цифрового підпису залізниці про прийняття вантажу до перевезення (у випадку поставки товару залізничним транспортом); сертифікат якості – 1 екз. (п.4.6 договору).

При поставці товару допускається відхилення від узгодженої кількості в додатках (Специфікаціях) до цього договору, у межах +/-10% (п.4.8 договору).

Специфікацією №1 від 12.12.2013р. до договору №783/01 від 12.12.2013р. сторони обумовили поставку коксу ливарного відповідної марки у кількості 190 т. (+/-10%) загальною вартістю 646000,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Умови поставки: залізничним транспортом – FCA – станція Кринична Донецької залізниці; автомобільним транспортом – EXW – склад Продавця, м.Макіївка, (Інкотермс -2000) період поставки: грудень 2013р., оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом 100% передоплати його вартості.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив відповідачу поставку коксу ливарного згідно залізничних накладних №52568631 від 26.12.2013р. та №52568607 від 26.12.2013р. у кількості 201,800т. залізничним транспортом зі станції Кринична Донецької залізниці.

На виконання умов договору позивачем виставлено рахунки №3688 від 26.12.2013р. на оплату вартості поставленого товару в сумі 673899,60 грн. з урахуванням податку на додану вартість та залізничного тарифу у сумі 15202,80 грн. з урахуванням податку на додану вартість, рахунок №295П від 31.12.2013р. на відшкодування послуг експедитора у сумі 693,65 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Відправлення даних рахунків відповідачу вбачається з журналу реєстрації вихідної кореспонденції №01-06, списку №5 згрупованих поштових відправлень, реєстру відправки заказаної пошти, датований 10.01.2014р., фіскального чеку №1767 від 10.01.2014р., супровідного листа №447/15.1 від 17.02.2016р., фіскального чеку №4797 від 22.02.2016р. із описом вкладення у цінний лист датованим 22.02.2016р

Доказів, що спростовують дане сторонами не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Одночасно, беручи до уваги платіжні доручення №281 від 27.12.2013р., №5852 від 30.12.2013р., №290 від 30.12.2013р. та №5854 від 30.12.2013р., відповідачем у повному обсязі проведено оплату поставленої продукції на загальну суму 673900,00 грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як було встановлено вище, пунктом 4.3 договору, зокрема, визначено обов'язок Покупеця відшкодовати Продавцю витрати, які пов’язані з організацією перевезення до станції призначення, відповідно до виставлених рахунків, у випадку оплати Продавцем залізничного тарифу та інших таких додаткових витрат.

Як свідчать залізничні накладні №52568631 від 26.12.2013р. та №52568607 від 26.12.2013р. відправником понесено витрати зі сплати залізничного тарифу (провізна плата) у розмірі 12669,00 грн.

У податковій накладній №1255 від 26.12.2013р. відображена господарська операці з відшкодування ж/д тарифу у сумі12669,00 грн., а також податок на додану вартість з цієї суми у розмірі 2 503,80 грн., що разом дорівнює 15 202,80 грн.

Разом з цим, матеріали справи містять копії договору №832/24-09/12/09 від 10.12.2009р., рахунків-накладних №97 від 31.12.2013р., №119 від 31.12.2013р., звітів експедитора №119 за грудень від 31.12.2013р., №97 за 3–ю декаду грудня від 31.12.2013р., платіжного доручення №660 від 24.01.2014р. та зворотно–сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 24.01.2014р., з яких вбачається фактичне понесення позивачем витрат, пов'язаних з організацією означеного вище перевезення, у вигляді оплати транспортно-експедиторських послуг в сумі 693,65 грн. з урахування податку на додану вартість, а саме 60,00 грн. (50,00 грн. без ПДВ) - сума винагороди експедитора за 3 декаду 2013р. та 633,65 грн. (528,04 грн. без ПДВ) - сума винагороди за грудень 2013р.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги приписи п.4.3 договору, які визначають обов'язок відповідача відшкодувати позивачу витрати згідно виставлених рахунків, направлення останніх на адресу відповідача 10.01.2014р. та повторно 22.02.2016р., грунтуючись на Нормативах і нормативних строках пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013р., та наведених нормах матеріального права, обов'язок відповідача із відшкодування залізничного тарифу та додаткових витрат, пов’язаних з організацією перевезення, є таким, що настав.

Доказів, що свідчать про сплату означеної суми в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

Таким чином, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем у сумі відшкодування залізничного тарифу (провізна плата) у розмірі 15 202,80грн. та відшкодування послуг експедитора у сумі 693,65 грн. не виконано.

Відтак, з огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод», м.Макіївка Донецької області, до Публічного акціонерного товариства «СЛОВВАЖМАШ», м.Слов’янськ Донецької області, про стягнення заборгованості в сумі 15896,05 грн., задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «СЛОВВАЖМАШ» (84102, Донецька область, м.Слов’янськ, вул.Заводська, б.2, ЄДРПОУ 00210594, р/р2600537378701 в ПАТ «Енергобанк» м.Київ, МФО 300272) на користь Публічного акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод» (86110, Донецька область, м.Макіївка, Кіровський район, вул.50 років утворення СРСР, б.5, ЄДРПОУ 00191035, р/р26000010034078 в ПАТ «СБЕРБАНК», МФО 320627) 15896,05 грн. суми заборгованості, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1378,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У судовому засіданні 21.04.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

6. Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2016р.

Суддя О.В. Кротінова