Рішення № 57459040, 27.04.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.04.16р. Справа № 904/1714/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплобуд-Профі", м. Дніпропетровськ

до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

про стягнення 122 062, 92 грн.

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 договір про надання адвокатських послуг № 03/16-ЮО

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 1228 від 12.06.2015р.

вільні слухачі: ОСОБА_3, НОМЕР_1 від 14.03.2012р.;

ОСОБА_4, студентський квиток НР№10735179 від 05.07.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплобуд-Профі" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" про стягнення 122 062,92 грн., з яких: 38 297,28 грн. - основний борг, 24154,81 грн. - пеня, 1 492,02 грн. - 3% річних, 58 118,81 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № 095-14-Р від 03.07.2014р., в частині оплати за виконану роботу.

Ухвалою суду від 17.03.2016р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 11.04.2016р.

07.04.2016р. відповідач подав до суду відзив, в якому зазначає, що позивачем не вірно розраховано розмір пені, а саме розрахунок здійснено за подвійною ставкою НБУ, а не в розмірі 0,1 % від ціни договору відповідно до п. 14.9. договору підряду; просить застосувати позовну давність до вимог про стягнення неустойки. Відповідач надав власний контррозрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат.

11.04.2016р. в засіданні оголошено перерву до 25.04.2016р.

У судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплобуд-Профі" (підрядник) та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (замовник) було укладено договір підряду № 095-14-Р (далі - договір).

Предметом договору є виконання підрядником робіт з Теплової ізоляції магістральних трубопроводів від СК-18 до ТК-20 в районі ж/б Метробудівників № 8. Ленінський тепловий район (п. 1.1. договору).

Кількісні характеристики предмета підряду: згідно видам робіт та об'ємам, вказаним в кошторисній документації (додаток №2) (п. 1.2. договору).

Підрядник виконує власними і залученими силами і засобами всі роботи відповідно до вимог кошторисної документації (п. 1.3. договору).

Підрядник зобов'язаний виконати роботи згідно календарного графіка виконання етапів робіт, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 3) (п. 2.1. договору).

Договірна ціна (додаток №1) визначається на підставі кошторисної документації, є динамічною і складає 54 748,80 грн. (ПДВ в т.ч. - 9124,80 грн.) (п. 3.1. договору).

Підрядник забезпечує виконання робіт відповідно до графіка виконання етапів монтажних та пусконалагоджувальних робіт (п. 8.2. договору).

Фінансування робіт здійснюється за рахунок власних коштів підприємства. Обов'язки сторін по фінансуванню визначаються умовами цього договору (п. 10.1. договору).

Підрядник визначає об'єм і вартість виконаних робіт, які підлягають оплаті, надає відповідні документи для підпису замовнику протягом двох днів після виконання робіт. Замовник зобов'язаний підписати подані підрядчиком документи, які підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом п'яти днів з дня отримання. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 14 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування робіт на свій рахунок (п. 11.2. договору).

Прийом-передача виконаних робіт здійснюється на умовах цього договору (п. 12.1. договору).

Прийом результатів робіт здійснюється замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання ним повідомлення підрядника про готовність виконаних робіт до здачі (п. 12.2. договору).

Здача результатів робіт підрядником і прийом їх замовником оформляються актом виконаних робіт за формою КБ-2В, виконаним в програмі АВК-2116, який підписується уповноваженими представниками сторонами. Підрядник повинен здавати акти виконаних робіт не пізніше 28 числа звітного місяця до виробничо-технічного відділу замовника та не пізніш як 6 числа місяця наступного за звітним до бухгалтерії замовника. За наявності претензій замовника за якістю і об'єму виконаних робіт, він має право відмовитись від підписання акту і направити підряднику письмові зауваження з вказівкою термінів усунення недоліків. Якщо недоліки не будуть усунені підрядником у встановлені терміни, замовник має право доручити їх усунення третім особам з подальшим відшкодуванням підрядником вартості таких робіт, виконаних третіми особами, або відповідно зменшити розмір винагороди підрядника (п. 12.3. договору).

Внесення змін в цей договір або його розірвання допускається тільки за погодженням сторін, якщо інше не встановлене цим договором. Додаткові угоди до цього договору є його невід'ємною частиною, якщо вони викладені у письмовій формі і підписані уповноваженими на те представниками сторін (п. 15.1. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013р. з повним виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 16.1. договору).

Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії договору (п. 16.2. договору).

Сторони підписали додаток № 3 до договору Календарний графік виконання етапів робіт (а.с. 15), яким визначено найменування робіт: ізоляція магістральних трубопроводів та термін виконання робіт: початок 01.07.2014р., закінчення 31.07.2014р.

Розрахунки між сторонами здійснюються в наступному порядку розрахунки: здійснюється на підставі актів фактично виконаних робіт в 10-ти денний за формою КБ-2В підписаних уповноваженими представниками сторін. Замовник має право затримати кінцеві розрахунки до усунення всіх недоробок і дефектів, виявлених під час приймання виконаних робіт (п. 11.1. договору).

Позивач стверджує, що свої зобовязання за договором виконав належним чином, виконав роботи: ізоляція магістральних трубопроводів на загальну суму 54 710,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт:

- від 03.11.2014р. за листопад 2014р. на суму 26 380,80 грн. (а.с.16-17);

- від 03.11.2014р. за листопад 2014р. на суму 28 329,60 грн. (а.с.18-19).

Як зазначає позивач, в порушення умов договору відповідач свої зобовязання за договором не виконав, за виконані роботи не сплатив.

17.12.2014р. сторони підписали та скріпили печатками додаткову угоду до договору (а.с. 11) про наступне: станом на 17.12.2014р. проведено розрахунок зміни вартості заборгованості за виконані роботи у зв'язку з урахуванням рекомендацій щодо вартості виконання робіт, для замовника врахована знижка на виконані роботи у розмірі 30% від заборгованості станом на 17.12.2014 р., а саме: 16413,12 грн. в тому числі ПДВ 20% 2 735,52 грн. Сума заборгованості зі знижкою складає 38 297,28 грн., в т.ч. ПДВ 20% 6382,88 грн. Сума договору зі знижкою складає 38 335,68 грн., з урахуванням ПДВ. Інші пункти договору, що діє, залишаються без змін.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 Цивільного кодексу України

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати за виконану роботу в сумі 38 297,28 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 38 297,28 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 24 154,81 грн.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі невиконання або неналежного виконання замовником договірних зобовязань протягом термінів, визначених цим договором, замовник оплачує підряднику пеню у розмірі 0,1 % від ціни договору кожен день прострочення, але на більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені (п. 14.9. договору).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

07.04.2016р. відповідач подав до суду відзив, в якому просив застосувати позовну давність до вимог про нарахування штрафних санкцій у вигляді пені.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абз.1,2 п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду) (абз. 2 п. 4.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. за № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Позивач звернувся до суду із даним позовом 16.03.2016р., про що свідчить відбиток штемпеля канцелярії господарського суду в правому нижньому куті першої сторінки позовної заяви (а.с. 3).

Позивач просить стягнути пеню за період з 14.11.2014р. по 29.02.2016р.

По-перше, позивачем при розрахунку не враховано вимоги ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України, якою унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Подруге, позивачем при розрахунку пені не враховано положення п. 14.9. договору. Так, сторони узгодили, що у разі невиконання або неналежного виконання замовником договірних зобовязань протягом термінів, визначених цим договором, замовник оплачує підряднику пеню у розмірі 0,1 % від ціни договору кожен день прострочення, але на більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені.

Тобто, розмір пені, наразі, має визначатись з урахуванням 0,1 % від ціни договору кожен день прострочення.

По-третє, відповідачем було подано до суду відзив, в якому він просив застосувати позовну давність до вимог про нарахування штрафних санкцій у вигляді пені.

З урахуванням усього вищенаведеного, до стягнення належить пеня у розмірі 2259,54грн. (із ставки 0,1%, 6-тимісячного періоду нарахування та застосуванням позовної давності).

Також, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 492,02 грн. та інфляційні втрати у розмірі 58 118,81 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р.).

З урахуванням наведеного до стягнення належать інфляційні втрати за період з грудня 2014 року (а не листопада, як вказує позивач) по січень 2016 року у розмірі 18 743,03грн.

3% річних позивач розрахував з 14.11.2014р. по 01.03.2016р. у розмірі 1 492,02 грн.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобовязання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 60 791,87 грн., з яких: 38 297,28 грн. - основний борг, 2259,54 грн. - пеня, 1 492,02 грн. - 3% річних, 18743,03 грн. - інфляційні втрати.

У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з позивача витрати на послуги адвоката за надану правову допомогу у розмірі 1 653,60 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. (п.6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

У разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, а при відмові у позові - на позивача. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. (п.6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у межах цієї справи, позивач надав: договір про надання адвокатських послуг № 03/16-ЮО від 01.03.2016р. укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 (а.с. 21), платіжне доручення № 97 від 02.03.2016р. про сплату 1 653,60 грн., призначення платежу: оплата за послуги із ознайомлення з матеріалами справи та підготовка позовної заяви до МКП ДМТМ за дог. 095-14-Р від 03.07.2014р. зг. рах. № 4 від 02.03.2016р. (а.с. 22), акт надання послуг № 5 від 09.03.2016р., за яким позивачу надано послуги: послуги із ознайомлення з матеріалами справи та підготовка позовної заяви до МКП ДМТМ за дог. 095-14-Р від 03.07.2014р. у кількості 3 х год. На загальну суму 1 653,60 грн. (а.с. 20).

Згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає, що витрати позивача на оплату послуг адвоката, підлягають стягненню з відповідача у розмірі 823,49грн (49,80 %).

Позовна заява подана позивачем до суду 16.03.2016р., про що свідчить відбиток штемпеля канцелярії господарського суду в правому нижньому куті першої сторінки позовної заяви (а.с. 3). За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня 2016 року становить 1 378 грн. При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 1830,95 грн. згідно з платіжним дорученням № 99 від 02.03.2016р., замість 1830,94 грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 0,01 грн. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне розяснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 0,01 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача 919,13 грн. (50,20%), на відповідача 911,81 грн. (49,80 %).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 37, ідентифікаційний код 32082770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплобуд-Профі" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. 152-ї Дивізії, буд. 3, ідентифікаційний код 38599789) 60 791,87 грн., з яких: 38 297,28 грн. - основний борг, 2259,54 грн. - пеня, 1 492,02 грн. - 3% річних, 18743,03 грн. - інфляційні втрати, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 37, ідентифікаційний код 32082770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплобуд-Профі" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. 152-ї Дивізії, буд. 3, ідентифікаційний код 38599789) витрати по сплаті судового збору у розмірі 911,81 грн. та витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у розмірі 823,49грн, про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2016р.

Суддя ОСОБА_5