Ухвала суду № 57458793, 26.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 квітня 2016 року м. Київ К/800/11646/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської виправної колонії №35 Управління державної пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області, Управління Пенсійного фонду України в м.Біла Церква Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Білоцерківської виправної колонії №35 Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2016 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено частково, визнано неправомірними дії Білоцерківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№35) в частині невидачі належної довідки ОСОБА_1 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження з 05 по 08 травня 1986 року. Зобов'язано Білоцерківську виправну колонію Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№35) здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 за роботу в зоні відчуження з 05 по 08 травня 1986 року та видати відповідну довідку, включивши до неї 10 % доплату до посадового окладу за рівень безпеки (особливі умови праці), надбавку за вислугу років, з урахуванням кратності за роботи в зоні відчуження (відповідно до кількості днів та зони).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив із того, що після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 7 травня 1986 року № 524-156. Вказані види оплати праці є взаємовиключними та не доповнюють один одного.

Отже, вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою від 7 травня 1986 року №524-156.

Відповідно до Положення про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що діяли у 1986 році, розрахункова денна тарифна ставка для оплати праці і, зокрема, для оплати праці за роботу в зоні відчуження, розраховувалася шляхом ділення місячного окладу, а для осіб офіцерського і начальницького складу також і окладів за військове або спеціальне звання на кількість календарних днів за відповідний місяць роботи в зоні відчуження.

Будь-якого іншого способу розрахунку середньоденної тарифної ставки для осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ іншими законодавчими нормативними актами не передбачено.

Крім того, нарахування грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження військовослужбовців рядового і начальницького складу ОВС проводилось відповідно до Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року №1031 та листа Державного комітету УРСР з праці від 23 вересня 1986 року № 136с «Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов'язаних».

Вказаними нормативно-правовими актами також передбачено, що оплата фактично відпрацьованого часу (включаючи вихідні і святкові дні) у відповідних зонах небезпеки повинна проводитись виходячи із розрахункової денної тарифної ставки (посадового окладу), що враховується із тарифної ставки (посадового окладу) за даний місяць, поділеної на календарну кількість днів цього місяця.

Відповідно до маршрутного листа позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС протягом 4 днів без зазначення кількості проведених годин.

Таким чином, перерахунок заробітної плати позивачу повинен проводитись з врахуванням денної тарифної ставки, а не погодинної.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності постановленого судом апеляційної інстанції рішення, а тому, з врахуванням наведених приписів п.5 ч.5 ст.214 КАС України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської виправної колонії №35 Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник