Ухвала суду № 57458699, 27.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м. Київ К/800/3083/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О., розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови, -в с т а н о в и л а:Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат

ім. Ф.Е. Дзержинського» звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправнимита скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

від 01 грудня 2014 року №110010000/2014/20112 та рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №110010000/2014/600598/1.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1827 грн. (тисячу вісімсот двадцять сім гривень).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Дніпропетровська митниця ДФС звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що позивачем як покупцем укладено зовнішньоекономічний контракт

від 28 січня 2014 року №14-0157-12 з компанією «INVERELL LIMITED» як продавцем, відповідно до умов якого продавець поставляє товар «шлакоутворюючі брикети» за ціною

257 доларів США, вантажовідправник - компанія «KUMAS MANYEZIT SANAYI A.S» умови поставки - DAP - станція Правда Придніпровської залізниці, умови оплати - 100% вартості товару за фактом поставки протягом 10 банківських днів.

На виконання умов контракту 01 грудня 2014 року позивачем отримано партію товару та пред'явлено до митного оформлення відповідно до ДМВ №110010000/2014/022, вартість визначено за ціною договору на рівні 257 доларів США за тонну.

Разом з митною декларацією для підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано наступні документи: висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142001600-0653

від 09 вересня 2013 року; картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №110/2012/0001471 від 29 квітня 2014 року; залізнична накладна для внутрішнього сполучення №40698995 від 26 листопада 2014 року; коносамент №14/1/300/07290-0021694; довідка про транспортні витрати №062Д/2456 від 26 листопада 2014 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №64714 від 17 листопада 2014 року; рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця №710143 від 11 листопада 2014 року; прайс-лист виробника товару №17315 від 13 листопада 2014 року; прейскурант виробника товару б/н

від 13 листопада 2014 року; калькуляція №1124 від 13 листопада 2014 року; рахунок-фактура (інвойс) №710143 від 11 листопада 2014 року; пакувальний лист б/н від 09 листопада 2014 року; контракт №14-0157-12 від 28 січня 2014 року; доповнення до зовнішньоекономічного контракту Додаток №7 від 06 жовтня 2014 року; дилерський контракт від 11 березня 2010 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2761

від 12 листопада 2014 року; резервна позиція №915 від 26 липня 2001 року; сертифікат про походження товару форми А №В0632210 від 11 листопада 2014 року; лист №1143

від 18 листопада 2014 року; лист б/н від 18 листопада 2014 року; сертифікат якості б/н

від 11 листопада 2014 року; службова записка №11-44/557 від 13 вересня 2013 року; копія митної декларації країни відправлення №14343100ЕХ225648 від 11 листопада 2014 року; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №110010000/2014/022496

від 01 грудня 2014 року.

Відповідно до рахунку-фактури №710143 від 11 листопада 2014 року вартість тонни товару «шлакоутворюючі блоки» складає 257 доларів США за тонну, вартість поставленого товару в кількості 62500 кг склала 16062, 50 доларів США або відповідно до курсу валюти 240443, 88 грн.

За результатами митного контролю відповідачем 01 грудня 2014 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2014/600598/1.

Дане рішення обґрунтоване розбіжностями щодо дилерської винагороди, зниження рівня собівартості продукції, що поставляється, розбіжностями у інвойсах та калькуляції собівартості, а також щодо транспортних витрат.

У зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, за результатами проведеної консультації та співставлення рівня вартості аналогічних товарів, задекларованих раніше (митні декларації від 17 червня 2014 року №110010000/2014/20862, від 17 липня 2014 року №110010000/2014/021125), відповідачем скориговано митну вартість товару за резервним методом до рівня 0, 75 доларів США за кілограм.

Також митним органом складено картку відмови від 01 грудня 2014 року №110010000/2013/20112.

Позивач оформив нову ВМД №110010000/2014/022503 від 01 грудня 2014 року з коригованою ціною товару, у зв'язку з чим збільшились суми ввізного мита та податку на додану вартість на суму 136527, 22 гривень, яку відповідач зарезервував на рахунку позивача.

В подальшому з метою відкликання рішення про коригування митної вартості позивач звертався до митного органу із висновком Дніпропетровської торгівельно-промислової палати №ГО-5429 від 08 грудня 2014 року, яким підтверджено заявлену декларантом митну вартість поставленого товару.

Дніпропетровською митницею 26 січня 2015 року надано відповідь про залишення чинним рішення про коригування митної вартості від 01 грудня 2014 року №110010000/2014/600598/1.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості

від 01 грудня 2014 року №110010000/2014/600598/1 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01 грудня 2014 року №110010000/2014/20112, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення відповідача про коригування митної вартості товару та складена картки відмови в прийнятті митної декларації є неправомірними та суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем надано усі необхідні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості, а заявлені митним органом розбіжності спростовуються наявними документами.

З таким висновком судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових

митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, зокрема, якщо подані до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Крім того, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребуванню підлягають такі документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості .

Ненадання декларантом витребовуваних документів може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли надані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція відповідає висновку, висловленому Верховним Судом України у постанові від 30 червня 2015 року у справі №814/283/14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Разом з тим, судами встановлено, що доводи відповідача щодо розбіжностей у наданих до митного оформлення документах спростовуються наступним.

На підтвердження транспортної складової надано наступні документи: залізнична накладна №40698995, в якій зазначено: «усього сплачено відправником 6148, 00 грн.», відправником - товариство з обмеженою відповідальністю «Оленіч Груп»; коносамент №14/1/300/07290-0021694, де зазначено: «фрахт уплаченый заранее/фрахт оплачивается в порту назначения OLENICH GROUP FORWARDING MARINE COMPANY»; лист від 09 грудня 2014 року та рахунок №64714, де зазначано платника «INVERELL LIMITED», сума до сплати 9412, 50 доларів США.

Отже, позивачем надано всі документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Крім того, відповідно до умов поставки за контрактом витрати на транспортування включені у вартість товару, а тому подання транспортних (перевізних) документів для підтвердження митної вартості товарів не передбачено.

Необхідність підтвердження розміру та сплати комісійної винагороди спростовуються умовами дилерського контракту від 11 березня 2010 року, який надавався разом з пакетом додаткових документів до ДМВ №110010000/2014/022496 від 01 грудня 2014 року, та з умов якого вбачається, що компанія «Kumas Manyezit Sanayi A.S» сплачує компанії «INVERELL LIMITED» комісію на умовах FOB для розчинів та інших вогнетривких виробів у розмірі 3%, тобто виробник самостійно, безпосередньо та без документального оформлення сплачує компанії-продавцю комісійну винагороду згідно з умовами, що закріплені виробником та продавцем.

Надана до митного оформлення калькуляція собівартості «шлакоутворюючих брикетів» №1124 від 13 листопада 2014 року визначає собівартість «шлакоутворюючих брикетів» марки KUMSLAG PL 66 на рівні 120, 00 доларів США за тонну (без врахування звичайного прибутку), а відповідно до прайс-листа компанії-виробника б/н від 13 листопада 2014 року виробник встановлює вартість продажу «шлакоутворюючих брикетів» продавцю на рівні 140,00 доларів США за тонну, зазначена вартість також підтверджується рахунком №710143

від 11 листопада 2014 року, що виставлений виробником продавцю, та декларацією країни експорту №14343100ЕХ225648 від 11 листопада 2014 року. Так, судами обґрунтовано зазначено, що наявність різниці у 20, 00 доларів США за тонну включає в себе як комісійну винагороду, так і звичайний прибуток. При цьому, законодавчо не визначений обов'язок декларанта документально підтверджувати прибуток виробника або продавця, що одержаний ним від імпорту товару.

Різниця між калькуляцією собівартості, що подана відповідно до специфікації №7

від 06 жовтня 2014 року, та калькуляцією собівартості, що подана відповідно до специфікації №2 від 28 січня 2014 року (277, 00 доларів США за тонну та 257, 00 доларів США за тонну відповідно), пояснюється здешевленням виробничих витрат на сировину, газ та електроенергію.

Отже, суди, встановивши, що позивачем при митному оформленні товару були надані всі необхідні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості, а заявлені митним органом розбіжності спростовуються наданими до митного оформлення документами, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність прийнятих відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01 грудня 2014 року №110010000/2014/20112 та рішення про коригування митної вартості товарів від 01 грудня 2014 року №110010000/2014/600598/1.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.

Постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: