Ухвала суду № 57458691, 27.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м. Київ К/800/2817/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О.,розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_4 як представника ОСОБА_5 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до відділу Держземагенства у Золочівському районі Львівської області, третя особа: ОСОБА_5, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -в с т а н о в и л а:ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до відділу Держземагенства у Золочівському районі Львівської області, третя особа: ОСОБА_5, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 як представник ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що відповідно до акту на право приватної власності на землю серії

НОМЕР_1, виданого Золочівською міською радою Львівської області 02 грудня 1997 року, ОСОБА_7 належало на праві приватної власності дві земельні ділянки, а саме: земельна ділянка №1, розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0, 0633 га; земельна ділянка №2, розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0, 0692 га.

Земельна ділянка №2, розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею

0,0692 га, подарована ОСОБА_8 відповідно до договору дарування

від 02 вересня 2005 року, про що вчинено напис на акті на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1.

Також відповідно до договору дарування від 01 грудня 2003 року ОСОБА_7 подарувала частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, площею 0, 633 га, ОСОБА_5 в розмірі 0, 009 га.

23 жовтня 2008 року ОСОБА_7 складено заповіт, відповідно до якого належні їй на праві власності житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями і дворовими спорудами та земельну ділянку для обслуговування цього житлового будинку і господарських будівель, що розташовані у АДРЕСА_2

ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_6.

Після смерті ОСОБА_7 (свідоцтво про смерть від 13 червня 2013 року) позивач з метою оформлення права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0, 0543 га (згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 площа вказаної земельної ділянки становила 0, 0633 га, а після обмірів та обрахунків - 0, 0543 га, оскільки 0, 009 га зазначеної земельної ділянки відповідно до договору дарування від 01 грудня 2003 року подаровані ОСОБА_5.) та звернулась до відділу Держземагентства з Золочівському районі Львівської області із заявою про надання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку для оформлення спадщини.

Листом від 26 січня 2015 року №31-1311-0.2-295/2-15 відділ Держземагентства у Золочівському районі Львівської області відмовив ОСОБА_6 у видачі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_6 звернулась до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача при відмові у видачі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є правомірними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції послався на ті обставини, що відмова відповідача у видачі витягу з Державного земельного кадастру є протиправною, оскільки позивачем подано всі необхідні документи для отримання витягу, а також відсутні передбачені законом підстави для відмови у наданні такого витягу.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор, зокрема, перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Статтею 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено порядок державної реєстрації земельної ділянки.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

- особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

- власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

- органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

- заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

- оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

- документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

У разі надання відмови з підстави, визначеної абзацом другим частини шостої цієї статті, заявнику повідомляється найменування та адреса органу, до повноважень якого належить здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Таким чином, законодавчо визначений вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки.

Отже, суд, встановивши, що позивачем з метою отримання витягу з Державного земельного кадастру подано всі передбачені законом документи, а підстави для відмови у наданні витягу, визначені положеннями статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», відсутні, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду апеляційної інстанції.

Постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 як представника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до відділу Держземагенства у Золочівському районі Львівської області, третя особа: ОСОБА_5, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: