Ухвала суду № 57458679, 27.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м. Київ К/800/21123/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Приходько І.В., Юрченко В.П.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 року

у частково відновленому втраченому провадженні в адміністративній справі № 812/9279/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» (далі - позивач, ТОВ «Східна вугільна компанія»)

до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Свердловську)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Східна вугільна компанія» звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Свердловську, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 року № 0000391530.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 року позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Свердловську від 27.09.2013 року № 0000391530. В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним цього податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 року скасовано, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а саме: ст. 55, п. 56.8 ст. 56, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України); ст. ст. 7, 9, 11, 69, 71, 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Державна податкова інспекція у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області підлягає заміні її правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Свердловську Головного управління ДФС у Луганській області.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість від 20.08.2013 року № 9051993017 правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за липень 2013 року позивача, результати якої оформлені актом від 19.09.2013 року № 76/15-30-32727602.

Висновками цього акту встановлено, що на порушення вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України ТОВ «Східна вугільна компанія» при відсутності залишку від'ємного значення за період липень 2010 року завищило суму бюджетного відшкодування у липні 2013 року у розмірі 85 403,00 гривні, при цьому, при проведенні камеральної перевірки відповідачем використані висновки акта документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Східна вугільна компанія» від 19.04.2013 року № 168/15-30-32727602.

На підставі акту перевірки від 19.09.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 року № 0000391530, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 85 403,00 гривні та нараховано штрафні санкції в сумі 42 701,50 гривня.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач в порушення вимог пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України при проведенні камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 20.08.2013 року № 9051993017 крім даних, зазначених у податковій декларації платника податків, безпідставно використовував акт документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за січень 2013 року від 19.04.2013 року № 168/15-30-32727602, в той час, як пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено вичерпний перелік документів та даних, які можуть бути використані при проведенні контролюючим органом камеральної перевірки.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення правомірним у зв'язку з наявністю права контролюючого органу проводити перевірки платників податків, суд першої інстанції в той же час, дійшов висновку про те, що відповідач діяв не в спосіб, визначений податковим законодавством, оскільки в порушення пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України застосував висновки акта документальної перевірки, які безпосередньо вплинули на висновки при проведенні камеральної перевірки щодо наявності можливих порушень з боку позивача, тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з наступного.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, правильність визначення від'ємного значення різниці між податковим кредитом та податковим зобов'язанням, а також його наявність впливають на можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування з ПДВ за звітний (податковий) період.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що зі змісту акту перевірки № 76/15-30-32727602 від 19.09.2013 року (помилково зазначено 19.08.2013 року) вбачається, що під час проведення перевірки податковим органом було досліджено дані, зазначені у податковій декларації за липень 2013 року, з урахуванням декларації з ПДВ за липень 2010 року, січень та червень 2013 року, а також були використані висновки акту перевірки від 19.04.2013 року № 168/15-30-32727602 «Про результати документальні позапланової виїзної перевірки ТОВ «Східно-вугільна компанія» з правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період з 01.04.2012 року по 31.01.2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів у сумі 117 286,00 гривень, відображених у податковій декларації з ПДВ за січень 2013 року.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційного суду, що висновки вказаного акту перевірки безпосередньо вплинули на висновки акту від 19.09.2013 року № 76/15-30-32727602 щодо встановлених порушень за результатами проведення камеральної перевірки, при цьому, використання під час проведення камеральної перевірки висновків інших актів перевірок не є підставою для визнання протиправними рішень податкового органу за умови достовірного встановлення факту вчинення з боку суб'єкта підприємницької діяльності певних порушень.

Так, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що висновки податкового органу щодо встановлених під час камеральної перевірки порушень п. 200.4 ст. 200 ПК України, а саме відсутність права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності від'ємного значення, безпосередньо пов'язані з висновками акту від 19.04.2013 року № 168/15-30-32727602, оскільки позивач надав до ДПІ у м. Свердловську декларацію з ПДВ за липень 2013 року, в якій було заявлено до відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів (рядок 23.2) 85 403,00 гривні. Вказана сума утворилася в липні 2010 року за рядком 22.2 декларації з ПДВ, як сума від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом поточного податкового кредиту, яка підлягає включенню до складу податкового кредиту наступних періодів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що правильність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів, у тому числі за липень 2010 року, було перевірено податковим органом під час проведення документальної позапланової виїзної документальної перевірки позивача, результати якої оформлені актом від 19.04.2013 року № 168/15-30- 7602, який, в свою чергу, був предметом дослідження під час судового розгляду у справі № 812/4800/13-а, при цьому, податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення на 6 771 935, 00 гривень, яке було винесено на підставі вказаного акта, визнано правомірним. Судове рішення набрало чинності 04.09.2013 року, тобто, як на час складення акта перевірки від 19.09.2013 року, так і на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 27.09.2013 року, встановлені актом перевірки № 168/15-30- 7602 порушення вже були підтвердженими.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Замінити первісного відповідача Державну податкову інспекцію у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області на її правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Свердловську Головного управління ДФС у Луганській області.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Східна вугільна компанія» - залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 року у частково відновленому втраченому провадженні в адміністративній справі № 812/9279/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. БухтіяроваСудді: (підпис) І.В. Приходько (підпис) В.П. Юрченко