Ухвала суду № 57458666, 21.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 року м. Київ К/800/41691/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі № 748/3616/13-а за позовом ОСОБА_4 до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_5, в якому з урахуванням уточнень та збільшення позовних вимог, просив:

- визнати дії Іванівської сільської ради Чернігівського району та області протиправними щодо винесення оскаржуваних рішень;

- визнати незаконним та скасувати рішення двадцять другої сесії шостого скликання Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 27 лютого 2013 року «Про надання дозволу ОСОБА_5 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства»;

- визнати незаконним та скасувати рішення двадцять четвертої сесії шостого скликання Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 13 вересня 2013 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», яким відмовлено ОСОБА_4 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,06 га за адресою АДРЕСА_1

- зобов'язати Іванівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 від 29 серпня 2013 року про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Іванівської сільської ради орієнтовною площею 0,06 га за адресою АДРЕСА_1

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 травня 1976 року на зборах колгоспників колгоспу «Авангард» було вирішено виділити ОСОБА_5 присадибну ділянку в розмірі 0,18 га. На засіданні виконкому 24 лютого 1977 року на даній земельній ділянці йому було дозволено будівництво житлового будинку. 13 квітня 1977 року на засіданні правління колгоспу вирішено про наділення ОСОБА_5 земельною ділянкою - площею 0,20 га. Відповідно до протоколу засідання правління колгоспу «Авангард» № 11 від 15 квітня 1980 року було вирішено збільшити ОСОБА_5 розмір присадибної земельної ділянки до 0,25 га, і 20 травня 1980 року йому було виділено - 0,05 га.

Вказані обставини підтверджуються витягами з погосподарських книг, земельно-шнурової книги сільської ради за 1972-1975 рр., з 1986 р., копіями протоколів зборів колгоспників колгоспу «Авангард».

Рішенням 22-ї сесії 6-го скликання Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 27 лютого 2013 року «Про надання дозволу ОСОБА_5 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства», ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,20 га в АДРЕСА_2

Рішенням 24-ї сесії 6-го скликання Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 13 вересня 2013 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» відмовлено ОСОБА_4 в розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,06 га за рахунок земель комунальної власності, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку із тим, що рішенням 22-ї сесії 6-го скликання надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на дану земельну ділянку.

Позивач вважає зазначені вище рішення протиправними та такими, що порушують його права, оскільки передана у власність ОСОБА_5 частина земельної ділянки - 0,06 га, була виділена йому у 1979 році для будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а рішення про вилучення у нього даної земельної ділянки не приймалось.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли висновку, що спірна частина присадибної земельної ділянки площею 0,06 га з 1979 року перебуває у користуванні сім'ї відповідача ОСОБА_5, який тривалий час разом з дружиною, працював і був членом колгоспу «Авангард». Натомість, відсутні докази того, що земельна ділянка знаходиться на законних підставах у користуванні ОСОБА_4

Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, враховуючи наступне.

Як вірно встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, 19 червня 1979 року на загальних зборах членів колгоспу «Авангард» ОСОБА_4 виділено земельну ділянку площею 0,18 га для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідно до затвердженого проекту планування та будівництва.

07 серпня 1979 року на засіданні правління колгоспу «Авангард» прийнято рішення про занесення присадибної ділянки ОСОБА_4 до земельно-шнурової книги, що підтверджується, наданими позивачем копіями документів, а саме, дозволом на виконання будівельних робіт, виданим виконкомом Чернігівської районної Ради депутатів трудящих, планом земельної ділянки під будівництво, рішенням виконавчого комітету Іванівської сільської Ради народних депутатів від 20 червня 1979 року, постановою загальних зборів членів колгоспу с. Іванівка від 19 червня 1979 року, протоколом засідання правління колгоспу «Авангард» від 07 серпня 1979 року, протоколом засідання виконкому Чернігівської районної Ради народних депутатів №14 від 12 липня 1979 року.

16 жовтня 1979 року на засіданні правління колгоспу вирішено виключити ОСОБА_4 із членів колгоспу, а земельну ділянку в розмірі 0,15 га вилучити, залишити в його користуванні - 0,03 га, що підтверджується протоколом засідання правління колгоспу № 32.

Таким чином, 16 жовтня 1979 року присадибна земельна ділянка позивача ОСОБА_4, рішенням правління колгоспу була зменшена з 0,18 га до 0,03 га.

В силу положень ч.3 ст.72 КАС України, встановленим є той факт, що позивач ОСОБА_4 пропрацював декілька місяців в колгоспі «Авангард», після чого був звільнений та більше в колгоспі не працював.

Відповідно до ч.2 ст.25 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 року, припинення права користування земельною ділянкою або зменшення її розмірів може мати місце лише у випадках, прямо передбачених законом.

Статтею 66 Земельного кодексу УРСР передбачено, що при вибутті або виключенні з колгоспу всіх членів колгоспного двору присадибна земельна ділянка зменшується до розмірів, передбачених статтею 78 цього Кодексу для не членів колгоспу.

Згідно з ч.5 ст.20 Земельного кодексу УРСР, право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад депутатів трудящих.

Судами встановлено, що з 16.10.1979 року по 1989 рік позивач ОСОБА_4 мав у користуванні земельну ділянку площею 0,03 га, а з 1989 року по 1992 рік - 0,09 га., що підтверджується земельно-шнуровою книгою сільської ради за 1972-1975 рр. та погосподарською книгою, в яких здійснено записи орієнтовних площ земельних ділянок, які значаться за ОСОБА_4 по АДРЕСА_1

Як вбачається з копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 18 березня 2009 року, позивач ОСОБА_4 приватизував земельну ділянку, площею 0,1240 га, цільове призначення якої для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1

При цьому, за ОСОБА_4 значиться земельна ділянка орієнтовною площею 0,02 га для ведення особистого селянського господарства, запис про яку з'явився 2001-2003 рр., що підтверджується записами в погосподарських книгах.

Водночас, згідно з приписами ст.116 Земельного кодексу України, в редакції яка діяла на момент внесення запису в погосподарську книгу про земельну ділянку 0,02 га, громадяни набувають право власності чи право користування земельними ділянками на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Проте, таке рішення матеріали справи не містять, а про існування такого рішення судам не відомо.

За таких обставин, рішення Іванівської сільської ради 22-ї сесії 6-го скликання від 27.02.2013 року та 24-ї сесії 6-го скликання від 13.09.2013 року прийняті відповідачем у межах наданих повноважень та у відповідності до норм чинного законодавства. З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для їх скасування.

Одночасно з викладеним, погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для розгляду зазначеного спору у порядку адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з предмету спірних правовідносин, зважаючи на наявність у відповідача у спірних правовідносинах визначальних ознак суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції.

Зазначена правова позиція колегії суддів Вищого адміністративного суду України відповідає висновкам, викладеним у рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 №10-рп/2010, яке згідно з вимогами частини другої статті 150 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: