Ухвала суду № 57458626, 27.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року м. Київ К/800/17764/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Баюши В.Я., Влази Р.А., Чорного Ю.М.,

відповідача не з'явився,

третя особа не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуМогилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій областіна постановуВінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 рокута ухвалуВінницького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 рокуу справі№802/3653/14за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівчанка-Агро» до третя особаМогилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівчанка-Агро» (далі по тексту - позивач, СТОВ «Чернівчанка-Агро») звернулось до суду з адміністративним позовом до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, правонаступником якої є Могилів-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі по тексту - відповідач, Могилів-Подільська ОДПІ), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18 серпня 2014 року №0001622200 та №0001582200.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду до участі у справі як третю особу залучено Головне управління Міндоходів у Вінницькій області, правонаступником якого є Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі по тексту - ГУ ДФС у Вінницькій області).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просить у її задоволенні відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками податкового органу у період з 24 квітня 2014 року по 19 травня 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку СТОВ «Чернівчанка-Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки 25 травня 2014 року складено акт №428/2201/34145135, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пункту 187.1 статті 187, пунктів 209.2, 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість по загальній декларації (за якою здійснюють розрахунки з бюджетом) за період з 01січня 2011 року по 31 грудня 2013 року на суму 8448870,00 грн.;

- пунктів 209.2, 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податок на додану вартість по спеціальний декларації за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року на суму 8448870,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки 05 червня 2014 року відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0001302200, яким СТОВ «Чернівчанка-Агро» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 8448870,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 5347166,00 грн.

За результатами оскарження зазначеного податкового повідомлення - рішення в адміністративному порядку, рішенням ГУ Міндоходів у Вінницькій області № 12715/10/02-32-10-02-11 від 15 серпня 2014 року податкове повідомлення - рішення №0001302200 від 05 червня 2014 року скасовано в частині застосування до СТОВ «Чернівчанка-Агро» штрафних (фінансових) санкцій на суму 2465564,00 грн., а також збільшено суму основного платежу з ПДВ, визначену цим податковим повідомленням - рішенням, на 5599607,00 грн. Могилів-Подільську ОДПІ зобов'язано скласти і направити платнику податків окреме податкове повідомлення - рішення на вказану суму.

18 серпня 2014 року, з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Вінницькій області, відповідачем було прийнято два податкових повідомлення - рішення:

№0001622200, яким СТОВ «Чернівчанка-Агро» збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 8448870,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2881602 грн.;

№0001582200, яким СТОВ «Чернівчанка-Агро» збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 5599607,00 грн. за основним платежем.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про помилковість позиції податкового органу щодо виникнення у платника податків права на декларування зобов'язання з податку на додану вартість у спеціальній декларації тільки по факту здійснення відвантаження сільськогосподарської продукції покупцеві, а не по факту отримання попередньої оплати.

Переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 209.2 статті 209 ПК України закріплено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до пункту 209.3 названої статті, якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За результатами аналізу наведених правових норм, суді першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що статтею 209 ПК України не встановлено окремих умов визначення дати виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для платників, які обрали спрощений режим оподаткування.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, які зумовили задоволення позову, а також не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі №802/3653/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна