Ухвала суду № 57458552, 28.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2016 року м. Київ К/800/23759/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівВербицької О.В. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 грудня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року

у справі №826/9403/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макспроф»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Макспроф» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 18 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2013 року №0004201640. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 2 294,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Працівники контролюючого органу провели позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «Голден Україна» за період з 01 листопада 2012 року по 01 лютого 2013 року, про що склали акт 04 березня 2013 року №17/16-40/34613694, яким встановили порушення позивачем вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України; пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку; пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у результаті чого позивачем завищено податковий кредит у грудні 2012 року на 381 170,58 грн. та занижено податок на додану вартість у грудні 2012 року на 381 170,58 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2013 року №0004201640, яким збільшив позивачу розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 476 464,00 грн., з яких основний платіж - 381 171,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 95 293,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту вартості товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «Голден Україна» за правочинами, виконання яких не спричиняє реального настання правових наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагента позивача, за змістом яких не встановлено реальності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Голден Україна» з контрагентами у перевіряємий період.

Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності у діях позивача порушень вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у зазначеного контрагента.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Голден Україна» укладено договір від 01 листопада 2012 року №8-11/12, за умовами якого підрядник (ТОВ «Голден Україна») зобов'язувався виконати генпідряднику (позивачу) роботи з ремонту окремих елементів будівель (капітальний ремонт адмінбудівлі) адміністративного будинку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28, а генпідрядник - прийняти і оплатити роботи у строки та за цінами згідно цього Договору.

На підставі вказаного договору ТОВ «Голден Україна» виконало роботи з ремонту окремих елементів на загальну суму 2 287 023,48 грн., у т.ч. ПДВ 381 170,58 грн.

Фактичне виконання вказаних договірних відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями довідок за формою КБ-3 за грудень 2012 року, акту за формою КБ-2в №1212-4 за грудень 2012 року, акту за формою КБ-2в №1212-5 за грудень 2012 року, акту за формою КБ-2в №1212-6 за грудень 2012 року, акту за формою КБ-2в №1212-10 за грудень 2012 року, акту за формою КБ-2в №1212-11 за грудень 2012 року, акту за формою КБ-2в №1212-26 за грудень 2012 року, акту №1212-26-1 вартості змонтованого устаткування, що придбавається виконавцем робіт додатково до акту №1212-26 устаткування, копіями податкових накладних від 05 грудня 2012 року №46 на суму 74 961,04 грн., від 17 грудня 2012 року №201 на суму 44 375,45 грн., від 17 грудня 2012 pоку №208 на суму 33 062,00 грн., від 29 грудня 2012 pоку №536 від на суму 228 772,09 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання пункту 6.3.11. договору від 01 листопада 2012 року №8-11/12, підрядник ТОВ «Голден Україна» сплатив генпідряднику (позивачу) кошти у розмірі 3% від вартості виконаних робіт за надані генпідрядником послуги, що підтверджується актом від 05 грудня 2012 рокунадання послуг генпідряду за грудень 2012 року на суму 6 618,44 грн., актом від 05 грудня 2012 року надання послуг генпідряду за грудень 2012 року на суму 5 801,16 грн., актом від 05 грудня 2012 року надання послуг генпідряду за грудень 2012 року на суму 1 073,39 грн., актом від 17 грудня 2012 року надання послуг генпідряду за грудень 2012 року від на суму 7 987,58 грн., актом від 17 грудня 2012 року надання послуг генпідряду за грудень 2012 року на суму 5 951,16 грн., актом від 29 грудня 2012 року надання послуг генпідряду за грудень 2012 року на суму 39 865,95 грн.

З матеріалів справи вбачається, що частина робіт була виконана з матеріалів позивача, що підтверджується актом від 17 грудня 2012 року передачі матеріалів на суму 1 264 176,36 грн., актом від 28 грудня 2012 року передачі матеріалів на суму 128 656,82 грн., які були придбані позивачем на підставі договору від 01 листопада №1-11-12 у ТОВ «Промислово-фінансова група «Добробут-Сервіс» на загальну суму 1 683 383,65 грн., на виконання якого виписані видаткові накладні від 30 листопада 2012 року №192 від 05 грудня 2012 року, №то-0000112, від 15 грудня 2012 року, №то-0000111, від 16 грудня 2012 року, від 17 грудня 2012 року №то-0000109, від 21 грудня 2012 року №то-0000114, від 28 грудня 2012 року №то-0000115, а також за договором від 01 листопада 2012 року №4-11/12 та додатковою угодою від 05 листопада 2012 року №1 з ТОВ «Ктімена Інвест», яка також виконувала для позивача субпідрядні роботи на загальну суму 1 523 175,84 грн., про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та поставила матеріали на суму 1 109 706,64 грн., що підтверджується видатковими накладними, журналом реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ.

Розрахунки за отриманий товар та надані послуги проведені у безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок від 13 грудня 2012 року на суму 436 273,24 грн., від 17 грудня 2012 року на суму 266 252,70 грн., від 27 грудня 2012 року на суму 192 420,84 грн., від 14 січня 2013 року на суму 604 187,41 грн., від 14 січня 2013 року на суму 652 040,95 грн., від 14 січня 2013 року на суму 24 733,07 грн., від 14 січня 2013 року на суму 43 767,59 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що роботи виконані ТОВ «Голден Україна» за договором №8-11/12, прийняті позивачем як субпідрядні на виконання зобов'язань позивача за генпідрядним договором від 26 жовтня 2012 року №99 про закупівлю робіт з ремонту окремих елементів будівлі за державні кошти, укладеному згідно проведеного тендеру та листа-акцепту Мінекономрозвитку України від 11 жовтня 2012 року про визнання позивача переможцем тендеру і передання замовнику робіт - Мінекономрозвитку України.

Факт виконання договору від 26 жовтня 2012 року №99 підтверджується актами приймання виконаних будівельних робі за формою КБ-2в за листопад - грудень 2012 року на загальну суму 5 945 402,13 грн. та актом вартості змонтованого устаткування, що придбавався виконавцем робіт на суму 45 485,99 грн.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 193 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», також встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні отриманих товарів (робіт, послуг) на підставі податкових накладних, оформлених у відповідності до вимог законодавства, свідчить про правомірність формування податкового кредиту спірного періоду.

Натомість відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям із ТОВ «Голден Україна».

Крім того, укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми витрат та податкового кредиту, відповідачем до суду не надано, а судами попередніх інстанцій таких обставин не встановлено.

Зважаючи на встановлення судами попередніх інстанцій факту документального підтвердження формування позивачем податкового кредиту за результатами здійснення господарської діяльності з ТОВ «Голден Україна», а також використання придбаного товару (робіт, послуг) підприємством у власній господарській діяльності, податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

При цьому, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, відносно того, що доводи податкового органу про порушення вимог податкового законодавства з боку контрагента, як підстави неправомірності формування податкового кредиту позивача, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі №826/9403/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Вербицька О.В. Маринчак Н.Є.