Ухвала суду № 57458547, 28.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2016 року м. Київ К/800/11669/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівВербицької О.В. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 27 лютого 2014 року

у справі №825/4495/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Ніжинський хліб»

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Ніжинський хліб» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 24 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 14 серпня 2013 року №0000062200 та №0000052200. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Працівники контролюючого органу провели планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, про що склали акт від 30 липня 2013 року №54/22-00381054, яким встановили порушення позивачем вимог підпунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 1 076 111,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 298.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено позивачем суму податку додану вартість у розмірі 1 026 987,00 грн.

За результатами перевірки, контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 14 серпня 2013 року №0000062200, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 614 166,50 грн., з яких основний платіж - 1 076 111,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 538 055,50 грн. та №0000052200, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 540 480,50 грн., з яких основний платіж - 1 026 987,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 513 493,50 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість вартість товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «С.Т.С.-СІЧ» та ТОВ «Хіларіс», які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у зазначених контрагентів.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 являється виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, про що свідчить довідка з ЄДРПОУ від 30 січня 2013 року.

На підставі договору від 27 квітня 2012 року №1/12 ТОВ «С.Т.С.-СІЧ» поставило позивачу товар (олія соняшникова, поліпшувач «Флаш»).

Фактичне виконання вказаних господарських відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних та податкових накладних.

Крім того, на підставі договору від 06 січня 2012 року №4 ТОВ «Хіларіс» постановило позивачу товар (олія соняшникова, поліпшувач «Флаш»), за результатами виконання якого виписані видаткові накладні та податкові накладні.

Оплата за придбаний товар здійснена у безготівкові формі, шляхом перерахування позивачем коштів на банківські рахунки контрагентів, про що свідчать платіжні доручення.

Отриманий товар від ТОВ «С.Т.С.-СІЧ» та ТОВ «Хіларіс» був оприбуткований позивачем, про що свідчить вибірка прибуткування за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Крім того, транспортування придбаного товару здійснювалось позивачем у період доставки споживачам хлібобулочної продукції, про що свідчать довідки про надання відряджень водіям для розвезення хлібобулочної продукції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, необхідність придбання позивачем олії соняшникової та поліпшувача «Флаш» для здійснення своєї господарської діяльності підтверджується Висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженим наказом Міністерством охорони здоров'я України від 18 травня 2009 року, із зазначенням вимоги використання поліпшувача «Флаш» у виробництві хлібобулочної продукції, а також наказом голови правління ПАТ «Ніжинський хліб» від 27 листопада 2011 року №19-В про необхідність використання поліпшувача якості борошна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач виробляє продукцію відповідно до ТУУ 00389676.003-98, ДСТУ 4583:2006, СОУ 15.8-3700032744-004:2005, СОУ 15.8-37-00389676-559:2007, ГСТУ-158.0038967.009-2000, ГОСТ 28808-90, ДСТУ 4587:2006, ТУУ 15.8-00389676-001:2009), відповідно до загально-технічних вимог яких, допускають можливість використання добавок, поліпшувачів та іншої сировини згідно з чинними нормативними документами та згідно із вказівками щодо взаємозамінності сировини («Рецептури. Технологічні інструкції» Київукрхлібпром 2008-2009 року «Правила з організації ведення технологічного процесу на хлібопекарських підприємствах» Укрхлібпром 2000).

Так, у розділі 4 ТТІУ 00389676.2964:2007 «Типової технологічної інструкції на виробництво хліба із житнього та суміші житнього і пшеничного борошна», вказано, що у разі виробничої необхідності використання борошна зі зниженими хлібопекарськими властивостями технологічні параметри дозволено корегувати згідно з технологічними рекомендаціями ТР-158.00389676.006:2007 (Додаток Б)., які передбачають, що у разі відсутності можливості поліпшення якості борошна з'являється необхідність використовувати відповідні поліпшувачі та інші технологічні заходи, які направлені на забезпечення виробництва хліба, що відповідає діючим нормам якості.

Крім того, Галузевим стандартом України ГСТУ 46.004-99 «Борошно пшеничне. Технічні умови», чинний від 15 серпня1999 року, рекомендовано при переробці борошна з метою поліпшення хлібопекарських властивостей застосовувати технологічні заходи згідно з чинними галузевими рекомендаціями і «Правилами організації та ведення технологічного процесу на хлібопекарських підприємствах», які згідно пункту 5.22 та пункту 6.1.15 регламентують та надають інструкцію щодо використання поліпшувачів для підвищення якості хліба та уповільнення процесів черствіння. Норми дозування установлюються в межах, рекомендованих виробником, в залежності від якості борошна, яке надходить на виробництво та перевіряється виробничою лабораторією.

Відповідно до Вказівок №1 від 09 січня 2012 року, від 06 лютого 2012 року №4, від 05 березня 2012 року №7 «Про зміни до рецептур», затверджено дозування поліпшувача «Флаш» на 100 кг. борошна

Крім того, використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується також протоколами проведення пробних випікань по контролю виходу хліба із застосуванням поліпшувача «Флаш» за 2012 рік, посвідченням про якість товару.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував валові витрати на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від вказаних контрагентів, що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту спірного періоду за результатом виконання господарських взаємовідносин з ТОВ «С.Т.С.-СІЧ» та ТОВ «Хіларіс».

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 193 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні отриманих товарів (робіт, послуг) на підставі податкових накладних, оформлених у відповідності до вимог законодавства, свідчить про правомірність формування податкового кредиту спірного періоду.

Натомість відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям із зазначеними контрагентами.

Крім того, укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми витрат та податкового кредиту, відповідачем до суду не надано, а судами попередніх інстанцій таких обставин не встановлено.

Попередніми судовими інстанціями обґрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки дана обставина не може впливати на правомірність формування платником податку валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями, за наявності інших первинних бухгалтерських документів.

Зважаючи на встановлення судами попередніх інстанцій факту документального підтвердження формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатами здійснення господарської діяльності з ТОВ «С.Т.С.-СІЧ» та ТОВ «Хіларіс», а також використання придбаного товару (робіт, послуг) підприємством у власній господарській діяльності, податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 27 лютого 2014 року у справі №825/4495/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Вербицька О.В. Маринчак Н.Є.