Ухвала суду № 57458512, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2016 р. м. Київ К/800/13570/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Луганській області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі за позовом відділу освіти Сєвєродонецької міської ради до Кремінської об'єднаної Державної фінансової інспекції, Державної фінансової інспекції в Луганській області про скасування пункту 2 вимоги від 26.06.2013,

в с т а н о в и л а:

Відділ освіти Сєвєродонецької міської ради звернувся до суду з позовом до Кремінської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання незаконним та скасування пункту 2 вимоги про усунення порушень від 26.06.2013 № 830-14/1084.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю вимоги в оскаржуваній частині як такої, що прийнято на підставі необґрунтованих висновків акту ревізії щодо порушення позивачем вимог пунктів 1, 3, 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 при здійсненні оплати робіт з реконструкції системи зовнішнього електропостачання ДНЗ №9 за рахунок бюджетних коштів по КФКВ 070101 "Дошкільні заклади освіти" на суму 251257,04 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року скасовано; прийнято нову, якою позов задоволено частково: скасовано пункт 2 вимоги Кремінської об'єднаної державної фінансової інспекції про усунення порушень від 26.06.2013 № 830-14/1084.

У поданій касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Луганській області із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Кремінською об'єднаною Державною фінансовою інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відділу освіти Сєвєродонецької міської ради за період з 01.01.2011 по 01.02.2013, за результатами якої складено акт ревізії від 20.05.2013 № 830-21/007.

Ревізією встановлено факт оплати Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради у травні-грудні 2012 року робіт з реконструкції системи зовнішнього електропостачання ДНЗ № 9 за рахунок бюджетних коштів по КФКВ 070101 «Дошкільні заклади освіти» на суму 251257,04 грн. при тому, що з березня 2011 року мережі зовнішнього електропостачання ДНЗ № 9 на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради від 09.12.2010 № 40 знаходились у власності ТОВ „Луганське енергетичне об'єднання", а з лютого 2012 року будівля ДНЗ № 9 за адресою м. Сєвєродонецьк вул. Федоренко, 29 передана в оренду ТОВ «МарКхім». Тобто, згідно з висновками ревізії вказані кошти витрачено не для забезпечення діяльності дитячого дошкільного закладу, а для забезпечення діяльності сторонньої юридичної особи - ТОВ «ЛЕО», чим порушено вимоги пунктів 1, 3, 20 «Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228.

На підставі акту ревізії від 20.05.2013 № 830-21/007 відповідачем сформовано та на адресу позивача надіслано вимогу від 26.06.2013 № 830-14/10 , пунктом 2 якої позивача зобов'язано відобразити дебіторську заборгованість за юридичною особою щодо якої здійснено безпідставні витрати; провести претензійно-позовну роботу з контрагентом та стягнути матеріальну шкоду (збитки) на загальну суму 245990,04 грн.; в іншому випадку, стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх юридичних та фізичних осіб на суму 245990,04 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст. 130 Кодексу законів про працю України.

Вказуючи на протиправність пункту 2 вимоги від 26.06.2013 №830-14/10, відділ освіти Сєвєродонецької міської ради звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності пункту 2 від 26.06.2013 №830-14/10 як такого, що сформовано на підставі обґрунтованих висновків акту ревізії щодо порушення позивачем вимог пунктів 1, 3, 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 при здійсненні оплати робіт з реконструкції системи зовнішнього електропостачання ДНЗ №9 за рахунок бюджетних коштів по КФКВ 070101 "Дошкільні заклади освіти" на суму 251257,04 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з протиправності оскаржуваного пункту вимоги як такого, що сформовано на підставі хибних висновків акту ревізії щодо порушення позивачем бюджетного законодавства.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції та вказує на помилковість скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ " Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-ХІІ) встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Пункт 7 статті 10 Закону № 2939-XII закріплює право органу державного фінансового контролю пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначає Порядок проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550.

За правилами пункту 2 зазначеного Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

За правилами пунктів 45, 46 Порядку проведення інспектування у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з пунктом 50 цього Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, пунктом 2 вимоги від 26.06.2013 №830-14/10 позивача зобов'язано відобразити дебіторську заборгованість за юридичною особою щодо якої здійснено безпідставні витрати; провести претензійно-позовну роботу з контрагентом та стягнути матеріальну шкоду (збитки) на загальну суму 245990,04 грн.; в іншому випадку, стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх юридичних та фізичних осіб на суму 245990,04 грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст. 130 Кодексу законів про працю України.

Тобто, інспекцією вказано на факт заподіяння збитків позивачеві, зазначено їх розмір та зобов'язано підприємство вчинити дії, спрямовані на повернення зазначених коштів.

У той же час, враховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово у судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, виходячи з того, що правильність обчислення збитків має перевірятися судом, який розглядає позов про їх стягнення, колегія суддів, виходячи із завдань адміністративного судочинства, вказує на передчасність захисту прав позивача у заявлений ним спосіб, у зв'язку з чим вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Зазначена позиція суду відповідає позиції Верховного Суду України, що викладена у постановах від 15 квітня та 13 травня 2013 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно) та у поставної від 20 січня 2015 року у справі №21-603а14.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову та вказує на помилкове скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Луганській області задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року скасувати, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: