Ухвала суду № 57458436, 26.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року м. Київ К/800/45232/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Маслія В.І.

Суддів: Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.

При секретарі Зубенко Д.В.

За участю представника третьої особи - Куцького Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Приватного підприємства "Проектно-конструкторське бюро" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року у адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "Проектно-конструкторське бюро" до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни, треті особи: ПАТ "ОТП Банк", ТОВ "Компанія з управління активами "ОТП Капітал", про визнання протиправними дій та скасування запису,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ПП «Проектно-конструкторське бюро» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати незаконними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. та скасувати у Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис 8715940 про право власності на нежиле приміщення № 61 (літ. А), загальною площею 223,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2015 року позов задоволено: визнано протиправними дії Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 8715940 про право власності на нежиле приміщення № 61 (в літ. А), загальною площею 223,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2015 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ПП "Проектно-конструкторське бюро" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, присутнього в судовому засіданні представника третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № СМ-SМЕ003/138/2006 від 28.12.2006 року, умовами якого передбачено надання фізичній особі коштів у розмірі 395000 доларів США. Також між вказаними сторонами був укладений кредитний договір № СМ-SМЕ003/223/2007 від 09.08.2007 року на суму 230000 доларів США.

Виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань щодо повернення кредиту було забезпечене шляхом укладення договору іпотеки № РМ- SМЕ003/125/2007 від 10.04.2007 року. Згідно вказаного договору ПП «Проектно-конструкторське бюро» передало в іпотеку ПАТ «ОТП Банк» нежиле приміщення № 61 (літ. А), загальною площею 223,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 виконання зобов'язання, ПАТ «ОТП Банк», керуючись ст.ст. 36, 38 Закону України «Про іпотеку» уклало із ТОВ «Компанія з управління активами «ОТП Капітал» договір купівлі-продажу від 13.02.2015 року, предметом якого було вищевказане нежитлове приміщення.

Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. Одночасно із вчиненням нотаріальної дії відповідач також здійснила реєстрацію права власності на нежиле приміщення № 61 (літ. А), загальною площею 223,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Компанія з управління активами «ОТП Капітал», як це передбачено ч. 9 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

ПП «Проектно-конструкторське бюро» вважжаючи неправомірними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В. звернулося до суду з вказаним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у разі порушення виконання умов кредитних договорів, право власності на предмет іпотеки може бути зареєстроване за іпотекодержателем. Поряд з цим суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що відповідач мала право здійснити реєстрацію права власності на нежиле приміщення № 61 (літ. А), загальною площею 223,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Компанія з управління активами «ОТП Капітал» лише після здійснення державної реєстрації права власності на вказаний предмет іпотеки за ПАТ «ОТП Банк». Також суд першої інстанції погодився із доводами позивача про те, що відповідач порушила порядок перенесення записів про право власності з Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В свою чергу, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про відмову в позові, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки посвідчуючи договір купівлі-продажу нерухомого майна та вчиняючи відповідні реєстраційні дії приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В. не порушила вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто діяла в межах чинного законодавства.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Приписами статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Згідно із статтею 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у випадку, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Як вбачається з матеріалів справи, договір іпотеки № РМ-SМЕ003/125/2007 від 10.04.2007 року містить відповідне застереження.

Згідно пунктом 6.4. статті 6 "Задоволення вимог Іпотекодержателя із вартості Предмета Іпотеки" зазначеного договору іпотеки сторони досягли згоди, що Іпотекодержатель має право самостійно обрати один із передбачених договором шляхів позасудового врегулювання, зокрема, відповідно до п. 6.4.1 статті 6 Договору, Іпотекодержателю належить право від свого імені продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Той факт, що сторони домовилися про застосування позасудового порядку звернення стягнення на предметом іпотеки свідчить про те, що сторони дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя в один чи іншій спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений Законом України "Про іпотеку".

Згідно із статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться зокрема на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ПАТ «ОТП Банк», не будучи власником вищевказаного майна, правомірно здійснило його продаж від власного імені. Укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Компанія з управління активами «ОТП Капітал» договір купівлі-продажу від 13 лютого 2015 року, згідно частиною 10 статті 38 Закону України «Про іпотеку» та п. 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Проектно-конструкторське бюро" - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: