Ухвала суду № 57458389, 21.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 року м. Київ К/800/48650/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Головчук С.В.,

Ліпського Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення, Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України про скасування рішення,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року,

встановив:

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення, Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України (далі - Комісія) про визнання неправомірним та скасування рішення Комісії від 25 лютого 2015 року № 83 про визнання безпідставною видачу ОСОБА_4 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що в період проходження військових зборів у складі Військової частини 01377 з 19 травня 1987 року по 28 вересня 1987 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в с. Розсоха, с. Терехів, с. Залісся, с. Ямпіль та інших населених пунктах, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 103 відносяться до 30-кілометрової зони відчуження. За роботу в зоні відчуження відповідно до постанови ради Міністрів України та Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 за основним місцем роботи отримував заробітну плату у підвищеному розмірі. Зазначав, що факт його роботи у зоні відчуження в 1987 році складає більше 14 календарних днів, що підтверджено записами у військовому квитку, довідками про оплату праці в зоні відчуження УС-319/п-16 та КВЦ 130, а довідка Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 28 грудня 2012 року № 90197 не є доказом правомірності оскаржуваного рішення Комісії від 25 лютого 2015 року № 83, оскільки у абзаці 7 вказаної довідки зазначено, що фінансові документи за період з 19 травня 1987 року по 28 вересня 1987 року на зберігання до архіву не надходили, книги обліку опромінення у військовій частині у 1986-1990 роках не велися.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 7 липня 2015 року позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС Міністерства соціальної політики України від 25 лютого 2015 року № 83 про визнання безпідставною видачу ОСОБА_4 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС 2-ї категорії.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що інформація, зазначена у довідці Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 28 грудня 2012 року № 90197, не може бути підставою прийняття рішення Комісії від 25 лютого 2015 року № 83, оскільки із вказаної довідки вбачається, що в період з 19 травня 1987 року по 28 вересня 1987 року ОСОБА_5 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в с. Розсоха, с. Терехів, с. Залісся, с. Ямпіль та інших населених пунктах, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 103 відносяться до 30-кілометрової зони відчуження, а інформація, викладена у довідці щодо перебування позивача у зоні відчуження 1 календарний день спростовується записами у військовому квитку, довідками про оплату праці в зоні відчуження УС-319/п-16 та КВЦ 130.

В запереченні на касаційну скаргу Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення вказує, що під час вирішення питання про видачу ОСОБА_4 дубліката посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлено розбіжності, яких не було на момент видачі (перереєстрації) цього посвідчення. Вважає доводи касаційної скарги безпідставними, просить залишити цю скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 у період проходження військових зборів у складі Військової частини 01377 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС, позивачу видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії Серії НОМЕР_1, яке відповідно до протоколу Комісії Сумської обласної державної адміністрації від 26 червня 1997 року № 36 перереєстровано. В подальшому, ОСОБА_4 звернувся до управління соціального захисту населення Конотопської міської ради Сумської області із заявою про видачу дубліката відповідного посвідчення.

В архівній довідці Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 13 травня 2014 року №179/1/6352 міститься інформація, що ОСОБА_4 приймав участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з 19 травня 1987 року по 28 вересня 1987 року, в тому числі, в зоні відчуження лише 1 день.

З копії архівної довідки Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 28 грудня 2012 року № 90197 вбачається, що згідно з архівними документами Військової частини 01377 ОСОБА_4 у період з 19 травня 1987 року по 28 вересня 1987 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дні виїзду в зони (на об'єкти, населені пункти) - відрядження у с. Терехи, с. Оране (№ військової частини не вказано) на один день для здачі автомашин 02 серпня 1987 року. Місце дислокації військової частини за вказаний період - с. Стещино.

Відповідно до архівної довідки від 8 квітня 2014 року № 09-04/8-36 ОСОБА_4 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 19 травня 1987 року по 28 вересня 1987 року, дні виїзду в зони (на об'єкти, населені пункти): с. Терехи, с. Оране (по населеним пунктам не розписано) 02 серпня - один день. Час робіт та дозу опромінення не вказано, місце дислокації військової частини - н.п. Стещино.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106, с. Стещино не віднесено до зони відчуження або гарантованого добровільного відселення.

Листом від 19 березня 2015 року № 06-04/705 управління соціального захисту населення Конотопської міської ради Сумської області повідомило позивача, що рішенням Комісії від 25 лютого 2015 року № 83 визнано безпідставною видачу ОСОБА_4 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС 2-ї категорії, оскільки позивач виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС у 1987 році менше ніж 14 календарних днів, що відповідно статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є недостатнім для віднесення позивача до 2-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Комісії від 25 лютого 2015 року № 83 є протиправним, оскільки факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС з 19 травня 1987 року по 28 вересня 1987 року безпосередньо в зоні відчуження, зокрема в с. Розсоха, с. Теріхів, с. Залісся та с. Ямпіль підтверджено архівною довідкою № 90197, виданою галузевим Державним архівом Міністерства оборони України 28 грудня 2012 року № 90197, а довідка Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 13 травня 2014 року №179/1/6352 не є належним доказом правомірності спірного рішення, оскільки інформація, викладена у ній, зокрема, щодо перебування позивача в зоні відчуження лише 1 день, спростовується іншими доказами по справі. Крім того, Комісією не прийнято до уваги абзац 7 довідки № 90197, в якому зазначено, що фінансові документи за період з 19 травня 1987 року по 28 вересня 1987 року на зберігання до архіву не надходили, книги обліку доз опромінення у Військовій частині у 1986 - 1990 роках не велися.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_4 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що є підставою для надання позивачу певних пільг, однак підстави для надання позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії відсутні, оскільки наданими позивачем документами не підтверджено виконання ним робіт у зоні відчуження у 1987 році більше ніж 14 календарних днів.

Пунктом 1 Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17 травня 2006 року №187 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2006 року за №626/12500 (далі по тексту - Положення), визначено, що Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Комісія), - це постійно діючий колегіальний орган, що створюється при Міністерстві праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці України) для розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Підпунктом 3.2 пункту 3, підпунктом 4.2 пункту 4, підпунктами 5.1, 5.3 та 5.4 пункту 5 Положення передбачено, що одним із завдань Комісії є перевірка правильності видачі посвідчень постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Комісія зобов'язана при визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС керуватися критеріями, визначеними Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року N 51 (із змінами). Рішення Комісії приймаються колегіально і є обов'язковими для виконання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і видачі відповідного посвідчення або його вилучення як такого, що видане безпідставно. Рішення Комісії оформляється протоколом, що підписується головою та секретарем Комісії. Комісія розглядає спірні питання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Рішення Комісії може бути оскаржено в установленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон № 796-XII) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 - роках - не менше 30 календарних днів, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Статтею 14 Закону № 796-XII встановлено, що до категорії 2 відносяться учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; в 1987 році - не менше 14 календарних днів.

До категорії 3 відносяться учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів; в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів; в 1988-90 роках - не менше 30 календарних днів.

Згідно з частинами 1 і 4 статті 15 вказаного Закону підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 (далі - Порядок № 51).

Пунктом 10 Порядку № 51 передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС видача посвідчень провадиться обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військовий квиток і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Згідно з пунктом 12 Порядку № 51 спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України, Держкомгідромету та Київської обласної державної адміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення цими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії посвідчення на підставі рішення комісії підлягає вилученню.

Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106 с. Стещино, в якому з 19 травня 1987 року по 28 вересня 1987 року було місце дислокації військової частини, не віднесено до зони відчуження або гарантованого добровільного відселення.

Статтями 14, 15 Закону № 796-ХІІ передбачено, що підставою для визначення віднесення особи до певної категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є кількість днів періоду роботи саме у зоні відчуження, а не в принципі участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС певну кількість днів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що документи ОСОБА_4 щодо виплати йому заробітної плати за період участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видані колишнім роботодавцем позивача або правонаступником відповідної установи, суперечать архівним довідкам в частині визначення періоду (кількості днів), коли позивач знаходився безпосередньо у зоні відчуження, а наявна в матеріалах справи копія військового квитка цих розбіжностей не усуває.

Крім того, наданими позивачем документами не підтверджено виконання ним робіт у зоні відчуження у 1987 році саме протягом 14 днів, а тому підстави для надання ойкіну В.Д. посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії відсутні. При цьому, спірним рішенням Комісії № 83 від 25 лютого 2015 року позивачу встановлено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 як такому, що виконував роботи в зоні відчуження у 1987 році від 1 до 14 календарних днів.

З огляду на викладене, скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України від 25 лютого 2015 року № 83 про визнання безпідставною видачу ОСОБА_4 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії є таким, що прийняте підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на те, що ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає наведеним критеріям, його необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Ліпський Д.В.