Ухвала суду № 57458362, 14.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 року м. Київ К/800/19570/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Борисенко І.В.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2015

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015

у справі № 820/620/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сахалінське»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сахалінське» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Сахалінське») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області) про скасування податкового повідомлення - рішення від 14.01.2015 №0000302203.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2015, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сахалінське» з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.01.2014, з 01.04.2014 по 30.04.2014 та з 01.05.2014 по 31.05.2014, за результатами якої складено акт від 15.12.2014 №7520/20-31-22-03-07/32337278, яким встановлено порушення ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальному суму 842873,00 грн., у т.ч. за період січень 2014 року в розмірі 289693,00 грн., квітень 2014 року у розмірі 223758,00 грн., травень 2014 року в розмірі 329422,00 грн.

Підставою для висновку податковим органом щодо завищення податкового кредиту на суму 50237,00 грн. з посиланням на нереальність господарських операцій з ТОВ «Сібол», ТОВ «Софія» ЛТД», стали акти контрагентів позивача, господарські операції з яким мали безпосередній вплив на вищевказані порушення, а саме: акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Софія» ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень, квітень та травень 2014 року від 06.08.2014 №1108/04-62-22-3/19321287; акт ДПІ у Печерському районі м. Києві ГУ Міндоходів у Київській області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сібол» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за січень - лютий 2014 року від 03.04.2014 №1011/26-55-22-07/37265968.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000302203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1053591,25 грн., в тому числі 842873,00 грн. за основним платежем та 210718,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно зі пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У пункті 198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операці, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судами встановлено, що між ТОВ «Сахалінське» (замовник) та ТОВ «Сібол» (підрядник) укладено договір про виконання робіт від 02.01.2014 №1/01-1, у відповідності з умовами договору - замовник доручає, а підрядник приймає обов'язок виконати роботи з відновлення обваловки сторін амбару аварійного спалювання газу на УПГ - 2 Сахалінського НГКМ з використанням власних матеріалів.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані первинні документи: акт приймання робіт, вільний кошторис вартості будівництва, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, підсумкові відомості ресурсів (витрати по факту), локальна схема на будівельні роботи, платіжне доручення, податковою накладною.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Софія» ЛТД» (підрядник) укладено договір про виконання робіт від 01.04.2014 №1/4, у відповідності з умовами договору - замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язок виконати відновлення системи подачі теплоносія другої та третьої технологічної лінії підготовки газу майданчика НТС та А УПГ-2 Сахалінського НГКМ з використанням власних матеріалів.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані первинні документи: акт приймання виконаних будівельних робіт, вільний кошторис вартості будівництва, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, договірна ціна, локальна схема на будівельні роботи, підсумкова відомість (витрати - по факту), платіжні доручення, податковою накладною.

Також, судами встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Софія» ЛТД» (підрядник) укладено договір про виконання робіт від 05.05.2014 №1/5, у відповідності з умовами договору - замовник доручає, а підрядник приймає на себе обов'язок виконати роботи з збільшення обсягу амбару аварійного спалювання газу на УПГ - 2 Сахалінського НГКМ з використанням власних матеріалів.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані первинні документи: акт приймання виконаних будівельних робіт, вільний кошторис вартості будівництва, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, договірна ціна, локальна схема на будівельні роботи, підсумкова відомість (витрати - по факту), платіжні доручення, податковою накладною.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу особами, які були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Софія» ЛТД» має ліцензію від 12.06.2012 №040357, яка видана Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Донецькій області, строк дії якої з 12.06.2012 по 10.11.2014, що надає право товариству здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.

Також ТОВ «Сібол» має ліцензію від 23.12.2011 №601821, яка видана Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві, строк дії якої з 23.12.2012 по 23.12.2014, що надає право товариству здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.

Крім того, факт наявності у позивача - ТОВ «Сахалінське» матеріально - технічних ресурсів, персоналу, свідчить про наявність умов необхідних для здійснення основаного виду діяльності - виконання робіт підвищеної небезпеки при добуванні природного газу, а також експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що не заперечується відповідачем.

Здійснені роботи ТОВ «Софія» ЛТД» та ТОВ «Сібол» були використанні для забезпечення господарської діяльності, зокрема, шляхом збільшення обсягу амбара аварійного спалювання газу на УПГ - 2 Сахалинського НГКМ, відновлення системи подачі теплоносія другої та третьої технологічної лінії підготовки газу майданчика НТС та А УПГ-2 Сахалинського НГКМ, а також виконання роботи з відновлення обваловки сторін амбару аварійного спалювання газу на УПГ - 2 Сахалинского НГКМ, що підтверджується відомостями обсягів робіт на зазначених об'єктах.

Таким чином, включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, відображених у отриманих від ТОВ «Софія» ЛТД» та ТОВ «Сібол» податкових накладних, було здійснено ним на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, а суми ПДВ підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що позивачем було доведено реальність здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «Софія» ЛТД» та ТОВ «Сібол», що в подальшому були використані позивачем у своїй господарській діяльності, та рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Крім того, судами вірно зазначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Разом з тим, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Софія» ЛТД» та ТОВ «Сібол» правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)С.Е. Острович