Ухвала суду № 57458165, 14.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року м. Київ К/800/39984/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах

на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2013 року

у справі №2а-1870/4549/11

за позовом Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб»

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Сумської області Державної податкової служби

та Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі - відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області (далі - відповідач-2) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 03 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року, позовні вимоги задовольнив, скасував податкові повідомлення-рішення від 16 червня 2011 року №0001572306/048034 та №000156230610/0/48033. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 6 809 100,15 грн. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 1 703,40 грн.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 жовтня 2012 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.

Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 16 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2013 року, залишив заяву відповідача-1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Сумського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2011 року без задоволення.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами задовольнити та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача-1 на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача-1 про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що вказана відповідачем-1 обставина не є істотною для вирішення даного спору та не є такою, що не була і не могла бути відомою заявнику на час розгляду справи, а отже не є підставою перегляду, визначеною частиною 2 статті 245 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, предметом розгляду справи №2а-1870/4549/11 на яку відповідач-1 посилається у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, було підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування суми ПДВ, заявленої за жовтень 2008 року, листопад, грудень 2009 року, лютий-листопад 2010 року.

У ході розгляду вказаної справи було встановлено, що працівники контролюючого органу провели документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 року, листопад, грудень 2009 року, лютий-листопад 2010 року, про що склали акт від 02 червня 2011 року №3829/23-620/30991664, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 10.2 статті 10, підпунктів 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року на 662 972,00 грн., за листопад 2009 року на 2 214 429,45 грн., за грудень 2009 року на 27 792,46 грн., за лютий 2010 року на 210 767,83 грн., за березень 2010 року на 661 051,40 грн., за квітень 2010 року на 907 088,79 грн., за травень 2010 року на 245 853,16 грн., за червень 2010 року на 132 726,69 грн., за липень 2010 року на 490 386,93 грн., за серпень 2010 року на 930 941,05 грн., за вересень 2010 року на 728 508,12 грн., за жовтень 2010 року на 525 139,43 грн., за листопад 2010 року на 1 064 442,84 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення -рішення від 16 червня 2011 року №000157230610/0/48034, яким зменшив позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 809 100,15 грн. та №000156230610/0/48033, яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 6 809 100,15 грн.

Як було встановлено попередніми судовими інстанціями, у заяві про перегляд рішення суду першої інстанції, податковий орган посилається, як на нововиявлену обставину, на той факт, що представниками контролюючого органу 06 лютого 2013 року були отримані пояснення громадянина ОСОБА_4, який є власником транспортного засобу з державними номерами НОМЕР_2, громадянина ОСОБА_5, який є власником автотранспортного засобу марки Камаз, державний номер НОМЕР_1 та ЗІЛ, державний номер НОМЕР_3, громадянина ОСОБА_6 який є власником автотранспортного засобу марки Камаз з напівпричепом з державними номерами НОМЕР_4, за змістом яких вбачається відсутність вантажних перевезень вказаними особами товару, придбаного позивачем у ТОВ «Укрвтормет-Союз», які на думку відповідача-1, підтверджують безтоварність операцій, що відбувалися між позивачем та ТОВ «Укрвтормет-Союз» у 2010 році, за наслідками господарських операцій з яким позивач сформував податковий кредит та заявив суму бюджетного відшкодування.

З наведеного заявник дійшов висновку, що зазначені обставини стали йому відомі після розгляду справи судами попередніх інстанцій, що і стало підставою для звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Передбачений главою 4 розділу ІV КАС України перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією адміністративного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Статтею 246 КАС України передбачено, що особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Істотними обставинами справи вважаються такі обставини, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду у даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Отже, за змістом наведеної норми процесуального права, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Крім того, за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що отримані контролюючим органом пояснення від громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є нововиявленими обставинами, оскільки дані пояснення отримані податковим органом у лютому 2013 року також могли бути встановлені у ході судового розгляду справи та використані лише як додаткові докази у справі, а отже, не спростовують в установленому порядку факти, які було покладено в основу судового рішення.

Зважаючи на вказані законодавчі приписи процесуального права та на обставини, що склалися у даній справі, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що наведені відповідачем-1 обставини для перегляду судового рішення не є нововиявленими у розумінні статті 245 КАС України.

Так, заявником не доведено, що обставини на які він посилається як на нововиявлені обґрунтовують його вимоги або заперечення чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення судового рішення, але про них не знали і не могли знати заявник і суд.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного судова колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах залишити без задоволення.

2. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі №2а-1870/4549/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.