Ухвала суду № 57458115, 14.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року м. Київ К/800/21562/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайло О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року

у справі № 820/237/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

до Приватного підприємства «Східноукраїнська фармацевтична компанія»

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Східноукраїнська фармацевтична компанія» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 16 квітня 2008 року, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та перебуває на податковому обліку у позивача.

Згідно облікової картки платників податків станом на 05 лютого 2013 року у відповідача наявна заборгованість перед бюджетом України у розмірі 1 995,56 грн., що виникла внаслідок несплати суми, нарахованої податковим повідомленням - рішенням форми «Ш» від 12 липня 2010 року № 0002541502/0, прийнятого позивачем на підставі висновків акту про порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання від 23 червня 2010 року № 7225/15-210/35856287.

Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом слугувала наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 1 995,56 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим органом не було прийнято всіх можливих заходів для вирішення питання погашення податкового боргу платника, зважаючи на вимоги пункту 95.1, пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було сформовано першу податкову вимогу від 05 жовтня 2010 року № 1/829 та другу податкову вимогу від 04 листопада 2010 року № 2/960 року, згідно яких загальна сума узгодженого податкового боргу платника податків становить 1 995,56 грн. з урахуванням переплати у розмірі 9,33 грн.

Обидві податкові вимоги не були вручені відповідачеві у зв'язку з відсутністю посадових осіб підприємства за місцем реєстрації, про що складено відповідні акти від 05 жовтня 2010 року № 8000/24-043 та від 04 листопада 2010 року № 8677/24-043.

Також, начальником ДПІ у Московському районі м. Харкова від 06 грудня 2010 року №1162/24-058 прийнято рішення про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів, яке внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 06 жовтня 2015 року.

Враховуючи, що при розгляді справи ні позивачем ні відповідачем не надано доказів оскарження прийнятих податковою інспекцією рішень, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про їх узгодженість.

У відповідності до підпункту 20.1.18, підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 ПК України зазначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини та застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

У той же час, пунктом 95.1 цієї статті ПК України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Для цього орган державної податкової служби звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 ПК України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

За правилами пункту 95.7 статті 95 ПК України, продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем звертаючись до суду 14 січня 2013 року не надано доказів щодо вжиття заходів по погашенню вказаного податкового боргу відповідача, зважаючи на норми Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що законодавець з 01 січня 2011 року встановив особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і визначив перелік заходів, які повинен здійснити орган стягнення на виконання власних повноважень, і до цих заходів не віднесено звернення до суду з позовом про стягнення боргу.

Оскільки позивачем не виконано всіх приписів Податкового кодексу України щодо дотримання процедури погашення податкового боргу в примусовому порядку, то з урахуванням положень частини другої статті 19 Конституції України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги податкової інспекції про стягнення податкового боргу, заявлені у спосіб, не передбачений чинним законодавством, задоволенню не підлягають.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі № 820/237/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.