Ухвала суду № 57457956, 27.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 р.Справа № 816/116/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача Пилипенка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2016р. по справі № 816/116/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі за текстом - ДПІ у м. Полтаві, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2015 року № 0049631701.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 27 лютого 2015 року №0049631701.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п. 44.1, п. 44.6, п. 138.1 ст. 138, пп 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п 177.2, 177.4 ст. 174 Податкового кодексу України, ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість (а.с. 8, 8 зворотній бік, 13 зворотній бік).

Працівниками ДПІ у м. Полтаві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.1 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у м. Полтаві від 04.12.2014 № 2632 та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання за грудень 2014, проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання вимог законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 17.01.2015 №88/16-01-17-01-11/НОМЕР_2, відповідно до якого встановлено порушення позивачем:

- пункту 2 частини 1 статті 7 та частини 11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі за текстом - Закон про ЄСВ), наслідком чого стало заниження єдиної соціального внеску за 2011-2013 роки на 10 958,93 грн.

- пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44, підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 пункту 177.10 статті 177 Податкового кодекс України, пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України № 436- IV від 16.01.2003, а саме не падання книги обліку доходів за 2011 рік та IV квартал 2012 року та книги обліку доходів та витрат за період І-ІІІ квартал 2012 року та за 2013 рік;

- пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податковою кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік к загальну суму 2 498,23 грн.

На підставі акта перевірки від 17.01.2015 № 88/16-01-17-01-11/НОМЕР_2 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.02.2015 року:

- № 0049571701 яким до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасно не нарахований єдиний соціальний внесок у розмірі 2 014,89 грн;

- № 00449631701 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 3 122,79 грн (а.с. 7);

- № 0049721701 яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн, за відсутність книги обліку доходів та книги обліку доходів і витрат.

За результатами процедури адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, скарги ФОП ОСОБА_2 залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 27.02.2015 року № 0049571701, № 00449631701 та № 0049721701 - без змін.

Не погодившись з правомірністю прийнятого податкового повідомлення-рішення від 27.02.2015 № 00449631701, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з незаконності та необґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що плановою виїзною перевіркою ФОП ОСОБА_2 встановлено заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік на загальну суму 2 498,23 грн внаслідок завищення витрат безпосередньо пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності перевіреного періоду. Вказане порушення контролюючий орган обґрунтовує безпідставним включенням витрат на придбання тютюнових виробів вартістю 16 654,85 грн, за які не проведено оплату постачальнику - ТОВ «ТК» Мегаполіс - Україна», а по зазначеному контрагенту у бухгалтерському обліку позивача виникла кредиторська заборгованість на цю суму.

Між тим, колегія суддів вважає вказаний висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова необґрунтованим з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

За приписами п.44.1. ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно із приписами абзацу першого підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, до складу витрат належать лише витрати, які прямо передбачені вищевказаним Кодексом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства, та не зазначені в переліку у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу, за умови дотримання правил формування витрат, з урахуванням зв'язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю та належного документального підтвердження факту понесення платником таких витрат.

Крім того, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) ( пп. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999р., витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Згідно з п. 6 вказаного Положення витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п. 7 Положення).

Отже, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов'язань.

Колегією суддів встановлено, що сума витрат, пов'язаних з придбанням тютюнових виробів вартістю 16 654,85 грн у постачальника - ТОВ «ТК» Мегаполіс - Україна», позивачем віднесено до витрат безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу на підставі видаткових накладних та віднесено суму вартості товару до кредиторської заборгованості.

Отже, відповідно до вимог п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, понесені позивачем витрати, сформовані в період отримання доходів від реалізації придбаних товарів та підтверджені наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме, видатковими накладними.

При цьому, наявність кредиторської заборгованості в розмірі 16 654,85 грн за товари станом на 31.12.2013 свідчить про існування у позивача зобов'язань перед постачальником ТОВ «ТК» Мегаполіс - Україна» щодо сплати за товари, що дає підстави для зменшення власного капіталу платника податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що існування у платника податку - фізичної особи підприємця, що здійснює діяльність на загальній системі оподаткування, кредиторської заборгованості перед постачальником, не позбавляє права платника податку на формування витрат звітного періоду, за умови отримання доходу від реалізації таких товарів та документального підтвердження розміру понесених витрат.

Таким чином, витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при придбанні тютюнових виробів вартістю 16 654,85 грн у постачальника ТОВ «ТК» Мегаполіс - Україна», повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на доходи фізичних осіб за перевірений період, оскільки підтверджуються відповідними первинними документами, що були складені під час здійснення господарських операцій.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2015 року № 0049631701.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду першої інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а апеляційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Законом України "Про судовий збір", в редакції після 1 вересня 2015 року податковий орган не звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду до моменту прийняття судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Предметом позову у вказаній адміністративній справі є скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2015 року № 0049631701 на загальну суму 3122,79 грн., а отже звернені до суду вимоги мають майновий характер.

За приписами пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою судовий збір справляється за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позовна заява подана 04.11.2016 року та містить вимоги майнового характеру.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 01.01.2016 року мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1378 гривень.

При поданні апеляційної скарги апелянту необхідно було сплатити 606,32 грн (1378*0,4*110%).

Отже, за подання апеляційної скарги на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 року сплаті підлягає судовий збір у розмірі 606,32 грн.

Відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь особи, що подала апеляційну скаргу суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення судового збору в розмірі 606,32 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2016р. по справі № 816/116/16 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 155, код ЄДРПОУ 39680655) судовий збір у розмірі 606 грн. 32 коп. (шістсот шість гривень 32 копійки) до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 28.04.2016 р.