Постанова № 57457921, 26.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 р. Справа № 643/167/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Коршунова Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.03.2016р. по справі № 643/167/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Поліцейського роти № 7, батальйону № 1, Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Харкові, рядового поліції Спіцина Євгена Ігоровича

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до суду з позовом до Поліцейського роти № 7, батальйону № 1, Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Харкові, рядового поліції Спіцина Євгена Ігоровича (далі - Спіцин Є.І., відповідач), в якому просив суд скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення Серія ПСЗ № 091094 від 10 грудня 2015 року, складену відповідачем у відношенні ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) грн.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 11.03.2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Відповідач заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення Серія ПСЗ № 091094 за вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з позовом, в якому в обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідачем протиправно, необґрунтовано та безпідставно, порушуючи його права та охоронювані законом інтереси, ігноруючи доводи та пояснення, за відсутності жодних доказів провини, було складено вищезазначену постанову Серії ПСЗ № 091094 від 10 грудня 2015 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова містить достовірні відомості, підстав для визнання її незаконною та скасування немає, стягнення за адміністративне правопорушення накладене у межах, встановлених КУпАП.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п.8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення Серії ПСЗ № 091094 від 10 грудня 2015 року, поліцейським 7 роти 1 батальйону УПП у м. Харкові рядовим поліції Спіциним Є.І. було встановлено, що позивач 10 грудня 2015 року о 12-00 год., керуючи транспортним засобом «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Халтуріна в м. Харкові, на перехресті з проспектом Льва Ландау, проїхав перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КпАП України.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України про адміністративні правопорушення, настає в разі порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до п. 8.1 Правил дорожнього руху України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

У п. 8.7.3 Правил дорожнього руху України визначені значення сигналів світлофору, зокрема, відповідно до підпункту «А» - зелений дозволяє рух; відповідно до підпункту «В» - зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; відповідно до підпункту «Г» - жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; відповідно до підпункту «Е» - червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Пунктом 16.2 Правил дорожнього руху України передбачено, що на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.

При цьому, відповідно до п. 16.8. Правил дорожнього руху України, водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп - лінія) або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.

В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 року було зобов'язано відповідача надати усі матеріали щодо адміністративного правопорушення і відеозапис адміністративного правопорушення.

Проте, відповідачем не було надано до суду жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також не було надано до суду відеозапису з відеореєстратора, який було встановлено на автомобілі поліції, на якому, начебто, було зафіксовано як позивач, керуючи автомобілем, порушуючи Правила дорожнього руху України, рухався по смузі зустрічного руху, проїжджаючи перехрестя вулиці Халтуріна та проспекту Льва Ландау на заборонений червоний сигнал світлофора.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 122 КУпАП, обов'язково складається протокол про адміністративне правопорушення.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 254 КпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з ст.256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

В свою чергу, в порушення наведених норм законодавства, відповідачем не було складено протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, що ним самим не було спростовано в ході розгляду справи.

З огляду на викладене, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення Серії ПСЗ № 091094 за вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КпАП України, прийнята з порушеннями вимог КпАП України, є безпідставною та необґрунтованою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вищезазначену норму законодавства, підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 1094,41 грн., підтверджений квитанціями від 28.12.2015 року (а.с. 1) та від 21.03.2016 року (а.с. 36).

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.03.2016р. по справі № 643/167/16-а скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення Серія ПСЗ № 091094 від 10 грудня 2015 року про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) грн.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Харкові (вул. Шевченко, 315-А, м. Харків, 61033) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1094, 41 грн. (одна тисяча дев'яносто чотири грн. сорок одна коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст постанови виготовлений 28.04.2016 р.