Ухвала суду № 57457894, 27.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 р. Справа № 667/6753/15-а

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Майдан С.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.,

при секретарі - Діденко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Комсомольської районної у м. Херсоні ради, третя особа - ОСОБА_3 про визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень та скасування їх,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулась до суду із адміністративним позовом до виконавчого комітету Комсомольської районної у м. Херсоні ради, третя особа - ОСОБА_3, про визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету Комсомольської районної ради у м. Херсоні від 09 січня 1987 року №16/1, від 27 серпня 1982 року №524/16, від 14 січня 1977 року №11/1, №373 від 10 березня 1977 року. Одночасно з адміністративним позовом, позивачкою було подано клопотоння про поновлення пропущенного строку для звернення до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 лютого 2016 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволеннні клопотання про поновлення строку для звернення до суду та позов залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку та залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що обставини зазначені позивачкою не доводять, що вона була позбавлена протягом тривалого часу звернутися до суду за захистом своїх інтересів, оскільки медичні документи, кредитні зобов'язання, а також обставини щодо матеріально стану позивача носили тимчасовий характер.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Поважність причин пропуску строку звернення суд оцінює у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків. Так, поважними причинами можуть бути визнані: захворювання, що перешкоджає звернутись до суду, відрядження, несвоєчасне отримання оскаржуваної відповіді, тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в п.п. 13-14 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 05 липня 2002 року.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до матеріалів цивільної справи №2-13/2011 у травні 2003 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою : АДРЕСА_1. У жовтні 2005 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на прибудову, літню кухню, сараї, гараж, якими користується третя особа. У лютому 2009 року ОСОБА_2 доповнила свої зустрічні вимоги вимогами про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Комсомольської районної у м. Херсоні ради від 09 січня 1987 року №16/1 та №524/16 від 27 серпня 1982 року.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 15 березня 2011 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні господарськими будівлями шляхом виселення з них задоволений частково.

Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 15 березня 2011 року було закрито провадження за цивільною справою №2-13/2011 в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання незаконними зазначених рішень виконавчого комітету Комсомольської районної ради м. Херсона, так як справа в цій частині позовних вимог не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 14 липня 2011 року рішення та ухвала суду першої інстанції залишені без змін та набрали законної сили.

Крім цього, одночасно з розглядом зазначеної цивільної справи ОСОБА_4 у серпні 2006 року зверталася до суду з адміністративним позовом щодо визнання оскаржуваних рішень незаконними та їх скасування, але розгляд зазначеної справи було закінчено ухвалою суду від 25 грудня 2009 року, якою залишено адміністративний позов без розгляду за заявою ОСОБА_2

Також, з матеріалів адміністративної справи №2114/4500/12 вбачається, що у травні 2012 року ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом про визнання незаконними рішень виконавчого комітету Комсомольської районної ради м. Херсона від 09 січня 1987 року №16/1, від 27 серпня 1982 року №524/16, від 14 січня 1977 року №11/1 та скасування їх, але ухвалою суду від 22 травня 2012 року вказана позовна заява була повернута позивачці.

22 серпня 2012 року згідно матеріалів адміністративної справи №2114/1312/12, ОСОБА_2 звернулась повторно з адміністративним позовом до виконавчого комітету Комсомольської районної у м. Херсоні ради , третя особа - ОСОБА_3 про визнання незаконними рішень до виконавчого комітету Комсомольської районної ради м. Херсона від 09 січня 1987 року №16/1, від 27 серпня 1982 року №524/16, від 14 січня 1977 року №11/1 та скасування їх, але на підставі її заяви адміністративний позов був залишений без розгляду відповідно до ухвали суду від 09 грудня 2013 року.

Тобто, виходячи з зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що про наявність спірних рішень виконавчого комітету, які є предметом оскарження в даній справі, позивачці було відомо ще у 2003 році.

Проте, тільки 01 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом щодо визнання рішень виконавчого комітету Комсомольської районної ради м. Херсона від 09 січня 1987 року №16/1, від 27 серпня 1982 року №524/16, від 14 січня 1977 року №11/1 незаконними, що є порушенням встановленого ч.2 ст. 99 КАС України строку звернення до суду.

Разом з цим, колегія суддів акцентує увагу на тому, що у період з грудня 2013 року, тобто з моменту прийняття вищевказаної ухвали суду від 09 грудня 2013 року, якою залишено її адміністративний позов без розгляду та по серпень 2015 року ОСОБА_2 не зверталася до суду з відповідним адміністративним позовом.

Посилання апелянта на поважність причини пропуску встановленого ч.2 ст. 99 КАС України строку звернення до суду, у зв'язку з тяжким матеріальним становищем, хворобою матері та кредитними зобов'язаннями колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені підстави не є такими, які б перешкоджали їй реалізувати своє право на судовий захист вчасно та носили тимчасовий характер.

Тобто, в даному випадку, апелянтом не доведено існування будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду, у розумінні ч.1 ст. 100 КАС України, що обумовлює відсутність жодних правових підстав для його поновлення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду, та приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко