Ухвала суду № 57457883, 26.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 р.Справа № 820/179/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Коршунова Ю.А. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2016р. по справі № 820/179/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області , Харківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області

третя особа ОСОБА_2

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд зобов'язати відповідача скасувати незаконну реєстрацію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи громадянку ОСОБА_2, а 10.03.2016 року залучено до участі в якості другого відповідача у справі Харківський районний відділ ГУДМС України в Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - ГУ ДМС України в Харківській області та третя особа - ОСОБА_2 заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги та просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Харківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області просив розглядати справу без його участі.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власницею 1/2 будинку за адресою: АДРЕСА_1, яке набуто за законом в порядку спадкування майна ОСОБА_4, що підтверджено наявними в матеріалах справи свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області.

Інша половина зазначеної будівлі належить на праві власності ОСОБА_5, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області.

Позивачу стало відомо про проведення 23.07.2014 року реєстрації ОСОБА_5 своєї доньки ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, тобто у будинку, який належить на праві власності зокрема і позивачу.

Зазначена реєстрація була проведена Харківським районним відділом ГУДМС України в Харківській області, про що свідчить відбиток штампу у паспорті зазначених осіб.

ОСОБА_1 в особі свого уповноваженого представника звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області зі скаргою 09.10.2015 року стосовно проведення службової перевірки за фактом порушення, а саме скасування незаконної реєстрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки вони були проведені без згоди співвласника нерухомого майна (а.с. 13-14).

Листом від 12.11.2015 року №03/1-Ж-291 позивача повідомлено, що проведеною перевіркою встановлено проведення реєстрації зазначених осіб у відповідності до норм діючого законодавства, оскільки ОСОБА_5 одноособово володіє 1/2 часткою нерухомого майна та нею було надано усі належні документи для проведення такої реєстрації.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів, ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, на підставі наявних у справі доказів, встановив відсутність підстав для зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області скасувати незаконну реєстрацію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Реєстрація місця проживання особи здійснюється територіальними підрозділами ДМС відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та Розділу II "Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів", затверджений Наказом МВС України від 22.11.2012р. № 1077.

Статтею 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.

Відповідно до Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС, а після утворення центрів надання адміністративних послуг - до відповідного центру: письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5); документ, до якого вносяться відомості про місце проживання, крім випадків, установлених пунктом 2.8 цього розділу; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру; право на перебування або взяття на облік у закладі/установі - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи (додаток 6), копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України від 28 грудня 2011 року № 574 "Про деякі питання діяльності центру обліку бездомних громадян", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2012 року за № 84/20397; проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини, зразок якої наведено в додатку 7 до цього Порядку; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку; заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до цього Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Повноваження органу реєстрації передбачені статтею 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

З огляду на викладене, нормами діючого законодавства встановлено, що одним із документів, які надаються для реєстрації місця проживання особи, є документ, що підтверджує право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, а у разі відсутності таких документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання.

Матеріалами справи підтверджено, що для проведення реєстрації було надано заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_5 щодо реєстрації місця проживання останніх, а також заяву ОСОБА_2 щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_3 (а.с. 56-58), свідоцтво про право на спадщину, зареєстрованого в реєстрі за №3-608, та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.06.2014 року, яким підтверджено реєстрацію права приватної власності ОСОБА_5 на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, заява ОСОБА_2 щодо проведення реєстрації місця проживання містить згоду власника 1/2 частки житлового будинку, а саме ОСОБА_5

Таким чином, відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано за даною адресою після надання відповідних документів та отримання згоди від власника 1/2 частки житлового будинку, а саме ОСОБА_5, керуючись ст. 361 Цивільного кодексу України, відповідно до якої співвласник має право самостійно розпоряджатися своєю часткою у праві часткової власності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області скасувати незаконну реєстрацію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Водночас, відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

Така позиція узгоджується з висновками Верховного суду України по справах № 6-57цс11 від 16.01.2012 року та № 21-1438а15 від 30.06.2015 року.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджено та не спростовано представником позивача в ході розгляду справи, що позивач з жодною з вищезазначених вимог не звертався.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що підстав для задоволення позовних вимог немає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2016р. по справі № 820/179/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Чалий І.С. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 28.04.2016 р.