Постанова № 57457819, 26.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року № 876/1727/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Рибачука А.І.

за участю секретаря судових засідань: Гользбергер А.П.

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Воробець І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, -

встановив:

25.12.2015 ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом у якому просить стягнути з Львівської митниці ДФС середній заробіток за час затримки виконання постанови суду про поновлення на роботі за період з 27.12.2011 по 19.11.2015 в сумі 253578,60 грн

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 по справі № 2а-3109/11/0970, яка спочатку скасована постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012, а в подальшому залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 18.02.2014, його поновлено на посаді провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці. Незважаючи на те, що такі судові рішення виконуються негайно, наказ № 930-р про його поновлення на роботі Львівською митницею ДФС винесено лише 19.11.2015. З огляду на викладене, позивач вважає, що має право на середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Із постановою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Апелянт у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта та представника відповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 у справі №2а-3109/11/0970, зокрема, поновлено ОСОБА_2 на посаді провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці (а.с. 11-14).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 вказану вище постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю (а.с. 6-10).

18.02.2014 Вищий адміністративний суд України виніс ухвалу № К/9991/27316/12, якою постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 скасував, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 залишив в силі (а.с. 15-17).

19.11.2015 Львівською митницею ДФС винесено наказ № 930-о, яким на виконання вказаної постанови суду позивача поновлено на роботі.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що згідно положень ст.ст. 255, 258 КАС України та Закону України «Про виконавче провадження», у разі добровільного невиконання боржником судового рішення про поновлення на роботі, таке стягувачем підлягає зверненню до примусового виконання через органи державної виконавчої служби. Однак, позивач не вживав жодних дій спрямованих на примусове виконання судового рішення. Крім цього суд першої інстанції зазначив, що звільнення позивача з митних органів відбулося за наказом ДМС України, а відтак і питання про виконання рішення суду щодо поновлення його на роботі, відноситься до компетенції ДМС України чи її правонаступника, а не Львівської митниці.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Отже аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У випадку невиконання цього обов'язку добровільно, рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Частиною четвертою статті 257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV). Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття «затримка», як «зволікання», «проволока», за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Враховуючи те, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 в частині поновлення ОСОБА_2 на державній службі добровільно виконана Львівською митницею ДФС шляхом прийняття наказу № 930-о лише 19.11.2015, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду України викладеній, зокрема, у постановах від 23.06.2015 № 21-63а15 та від 01.07.2015 № 6-435цс15.

Відповідач вказує на неможливість стягнення середнього заробітку з Львівської митниці, з огляду на те, що обов'язок поновлення на роботі був покладений на ДМС України. Однак, такі посилання є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 у трудових правовідносинах перебував з Львівською митницею, правонаступником якої є Львівська митниця ДФС. Крім цього, як вбачається із виконавчого листа виданого 27.12.2011, боржником у ньому зазначено Львівську митницю, і саме Львівською митницею ДФС винесено наказ від 19.11.2015 № 930-о про фактичне поновлення ОСОБА_2 на роботі (а.с. 18, 68-69).

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Визначаючи період затримки виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції виходить з того, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 по справі № 2а-3109/11/0970 проголошена у відкритому судовому засіданні за участі представника Львівської митниці, а отже з цього моменту до дня її скасування постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012 період затримки виконання становить 63 робочих дні.

З дня скасування ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.02.2014 постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови суду першої інстанції, до дня фактичного поновлення позивача на роботі 19.11.2015 період затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі становить 438 робочих днів.

Отже, загальна кількість робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком становить 501 (438 + 63).

Як встановлено постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.12.2011, яка набрала законної сили, середньоденний заробіток позивача становив 178,20 грн, а отже середній заробіток за час затримки виконання судового рішення, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 89278,20 грн (501 * 178,20), без відрахування податку та обов'язкових платежів.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови, якою позов задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року у справі № 809/4462/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Стягнути з Львівської митниці ДФС (код - 39420875, м. Львів, вул. Костюшка, 7) на користь ОСОБА_2 АДРЕСА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 89278,20 грн (вісімдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят вісім гривень двадцять копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

А.І. Рибачук

Постанова у повному обсязі складена та підписана 28.04.2016.