Ухвала суду № 57457786, 28.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 р. Справа № 876/9818/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача Григоріва В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Перламутр» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства «Перламутр» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

ПП «Перламутр» 10.08.2015 р. звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, в якому просило визнати податкову Декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2015 року такою, що відповідає базовому звітному періоду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ПП «Перламутр» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити та зупинити дію оскаржуваної постанови до моменту вирішення справи.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що на виконання вимог податкового законодавства, засобами електронного зв'язку 12 травня 2015 р., позивач подав Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, за І квартал 2015 року. Нормами п. 57.1. ПК України в редакції чинній станом до 01.01.2015 р., передбачено «У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного(податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу. Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний(податковий) рік подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного(податкового) року». Всі інші вимоги п. 57.1. ПКУ дотримано в повному обсязі, доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний період перевищують обсяг 20 мільйонів гривень, авансові внески сплачені в повному обсязі. Тому Позивач при поданні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2015 року мав право застосувати норми п. 57.1. ПКУ в редакції чинній до 01.01.2015 р. Таким чином, вважає, що відмова посадової особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених статтями 48 та 49 Кодексу, у тому числі висунення будь-яких передумов щодо такого прийняття, забороняється.

При апеляційному розгляді представник відповідача вимоги апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, приватним підприємством "Перламутр" подано податковому органу декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, нараховано податок в сумі 154 541 грн. та самостійно визначено на підставі вимог ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року щомісячний авансовий внесок в сумі 12 878 грн. по термінах сплати з березня 2015 року по травень 2016 року включно.

Також, ПП "Перламутр" подано засобами електронного зв'язку декларацію з податку на прибуток від 12.05.2015 року №9092905057 за І квартал 2015 року, в якій задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 35 508 грн. з метою припинення сплати авансових внесків з податку на прибуток (а.с.13-14).

Судом встановлено, що вищевказану декларацію податковим органом визнано такою, що не відповідає звітному періоду та присвоєно статус "не визнано як податкову звітність".

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову підприємства, суд першої інстанції виходив з правомірності дій податкового органу щодо визнання податкової декларації, поданої позивачем з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2015 року такою, що не відповідає базовому звітному періоду.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

З 01.01.2011 р. відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визнання вичерпного переліку податків та зборів, що справляється в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (надалі - ПК України).

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно із п.п. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.49.1 ст.49 Кодексу, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. При цьому платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування; або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п.49.2 ст.49 Кодексу).

Відповідно до ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 року (далі - Закон № 71-VIII) було внесено зміни до ст. 57 та розділу XX "Перехідні положення" ПК України та викладено п. 57.1 цієї ст. 57 ПК України у новій редакції, яка з 01.01.2015 року має такий зміст:

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

Податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.

Приписами п. 57.1 ст. 57 ПК України у редакції, що діяла до 01.01.2015 року, було передбачено таке:

"У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом".

На переконання апеляційного суду, порівняльний аналіз обох редакцій п. 57.1 ст. 57 ПК України дає підстави для висновку про те, що попередня її редакція містила норму, яка передбачала право платника податку, який сплачує авансовий внесок, подати податкову декларацію та фінансову звітність за І квартал у разі, якщо він за підсумками І кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, що звільняло його від сплати авансових внесків у ІІ - IV кварталах звітного (податкового) року та передбачало визначення податкових зобов'язань на підставі податкової декларації за підсумками І півріччя, трьох кварталів та за рік, а нова редакція п. 57.1 ст. 57 ПК України такої норми не містить.

Тобто, набрання чинності норми пункту 57.1 статті 57 ПК України в 2016 стосується лише граничного терміну подання декларації де податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком .

Аналогічну позицію викладено і в листі ДФС України від 29.04.2015 р. №15562/7/99-99-15-0-01 (а.с. 33).

Тому, суд першої інстанції вірно зазначив, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.48.3 та 48.4 ст.48 нього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (п.49.11. ст. 49 Кодексу).

18.05.2015 року листом від ДПІ в м. Івано-Франківську позивача повідомлено про присвоєння поданій декларації статусу "не визнано як податкову звітність", так як ПП "Перламутр" подано декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2015 року, що не відповідає базовому звітному періоду (а.с.12).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в порушення норм Податкового кодексу України платником подано декларацію, що не відповідає базовому звітному періоду, а тому відповідачем правомірно не визнано її як податкову звітність.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що позивачу слід було керуватись вимогами ПК України, чинними в даний період часу, тобто з урахуванням змін, внесених Законом України за №71 -VIIІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", оскільки виходячи з основ теорії права, за загальним правилом нормативні акти в часі мають пряму дію, тобто до конкретного факту чи випадку необхідно застосовувати закон, який діяв у момент, коли трапився цей випадок або мав місце даний факт.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Перламутр» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року у справі №809/3102/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 28.04.2016 року.