Ухвала суду № 57457774, 28.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2016 р. Справа № 490/8851/14-а

Категорія: 3.1 Головуючий в 1 інстанції: Чулуп О.С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Димерлія О.О.судді -Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до будинкового комітету самоорганізації населення по вул. Потьомкінській, 131-В «Вікторія», Центрального РВ міста Миколаєва УДМС України в Миколаївській області, за участю третьої особи - ОСОБА_5 про визнання незаконними дій, зобов'язання анулювати запис, -

В С Т А Н О В И Л А :

07 липня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до будинкового комітету самоорганізації населення по вул. Потьомкінській, 131-В «Вікторія», Центрального РВ міста Миколаєва УДМС України в Миколаївській області, за участю третьої особи - ОСОБА_5 про визнання незаконними дій будинкового комітету самоорганізації населення по вул. Потьомкінській, 131-В «Вікторія» щодо вирішення постійної реєстрації в кімнаті НОМЕР_1 згідно ордеру № 184, датованого 01.06.2001 року гр. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, 1996 року народження, ОСОБА_7, 1997 року народження; визнання неправомірними дій Центрального відділу міста Миколаєва УДМС України в Миколаївській області щодо проведення 23.11.2007 року реєстрації в кімнаті НОМЕР_1 згідно ордеру № 184, датованого 01.06.2001 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, 1996 року народження, ОСОБА_7, 1997 року народження; зобов'язання Центрального відділу міста Миколаєва УДМС України в Миколаївській області анулювати запис від 23.11.2007 року про реєстрацію в кімнаті НОМЕР_1 згідно ордеру № 184 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

В обґрунтування поданого позову, ОСОБА_4 посилалась на те, що реєстрація ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у кімнаті АДРЕСА_1 була проведена неправомірно, оскільки ордер, що був виданий ОСОБА_5 на вселення її та її дітей у вказане приміщення датований червнем 2001 року, а тому на момент реєстрації був недійсним. Позивач вважає, що ОСОБА_5 не набула права користування жилим приміщенням, на вселення в яке видано ордер. Позивач також вказує, що Будинковий комітет "Вікторія" не мав відповідних повноважень, щоб вирішувати питання реєстрації ОСОБА_5 в спірному жилому приміщенні.

Центральний РВ УДМС України в Миколаївській області позов не визнав та зазначив, що ОСОБА_5 разом із дітьми згідно даних відділу адресно-довідкової роботи УДМС України в Миколаївській області значиться зареєстрованою з 23.11.2007 року. Однак, підтвердити чи спростувати законність оформлення реєстрації вказаних громадян на теперішній час не виявляється можливим з огляду на те, що матеріали про реєстрацію громадян, відповідно до наказу МВС України від 04.06.2002 року № 519, зберігаються 3 роки. Також відповідач посилався на те, що для зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_5 позивачу необхідно надати документи, які є підставами для зняття з реєстрації місця проживання, передбаченими ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

ОСОБА_5 просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4, посилаючись на те, що вона була постійно прописана в гуртожитку з квітня 2001 р. без права проживання, а отримавши в червні 2001 року ордер - вселилися до спірної кімнати та постійно там проживала.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

Згідно довідки будинкового комітету самоорганізації населення по вул. Потьомкінській, 131-В «Вікторія» ОСОБА_4 проживає в кімнаті АДРЕСА_2.

Будинковий комітет самоорганізації населення по вул. Потьомкінській, 131-В «Вікторія» є органом самоорганізації населення, тобто представницьким органом, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, передбачених цим Законом, та відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування» входить до системи місцевого самоврядування.

Згідно Закону України «Про органи самоорганізації населення» органи самоорганізації населення у межах території його діяльності під час його утворення можуть здійснювати владні повноваження та делеговані повноваження.

Власні повноваження органу самоорганізації населення - повноваження, надані відповідно до Конституції та законів України сільською, селищною, міською або районною у місті (у разі її створення) радою органу самоорганізації населення під час його утворення.

Делеговані повноваження органу самоорганізації населення - повноваження сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, якими вона додатково наділяє орган самоорганізації населення.

Згідно Положення про Будинковий комітет самоорганізації населення по вул. Потьомкінській,131-В "Вікторія", зареєстрованого 26.11.2010 року, комітет - представницький орган, який є складовою частиною системи місцевого самоврядування м. Миколаєва, завданням якого є виконання власних та делегованих повноважень.

Цим же Положенням передбачено, що до власних повноважень Комітету віднесено ведення обліку громадян за віком, місцем роботи чи навчання, які мешкають у межах території діяльності органу самоорганізації населення.

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач посилалась на те, що в рамках судового процесу по розгляду цивільної справи № 490/5726/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 та ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні спільною власністю, їй стало відомо, що відповідачі не мали правових підстав для вчинення ними дій щодо реєстрації з правом проживання гр. ОСОБА_5 у кімнаті АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_5 не скористалась в установлені строки наданим їй правом на вселення в житлове приміщення гуртожитку на підставі ордеру, виданого у червні 2001 року.

З матеріалів справи вбачається, що у листі від 23.11.2007 року адресованому начальнику паспортного столу Центрального району Будинковий комітет самоорганізації населення "Вікторія" просив провести постійну реєстрацію ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у кімнаті АДРЕСА_1 згідно ордеру №184 від 01.06.2001 року.

Згідно листа Центрального РВ м. Миколаєва УДМС України в Миколаївській області від 20.05.2014 року ОСОБА_5 разом із дітьми - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 була зареєстрована в кімнаті АДРЕСА_1 23.11.2007 року у зв'язку із зазначенням кімнати, що відповідає даним адресно-довідкового відділу УДМС України в Миколаївській області. При цьому, до 2007 року ОСОБА_5 була зареєстрована за вказаною адресою з 2001 року без зазначення номеру кімнати, замість номеру кімнати було вказано - "гуртожиток".

В свою чергу, порядок надання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду врегульований Житловим кодексом Українського РСР.

Згідно ст. 58 Житлового кодексу визначено, що ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Статтею 59 цього Кодексу встановлені підстави і порядок визнання ордера на жиле приміщення недійсним. Так, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

В даному випадку, підставою для постійної реєстрації ОСОБА_5 у кімнаті АДРЕСА_1 разом із дітьми - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, був ордер від 01.06.2001 року на жиле приміщення, виданий на підставі рішення профкому на вселення до кімнати АДРЕСА_1.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ордер, виданий ОСОБА_5 на заняття жилого приміщення - кімнати АДРЕСА_1 разом із дітьми, недійсним в судовому порядку не визнавався.

Посилання позивача на те, що ОСОБА_5 постійно не мешкала у вказаній вище кімнаті гуртожитку та не мала майнових прав на вказане приміщення, що встановлено у рішенні Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.04.2014 року, є необґрунтованими та не приймаються до уваги колегією суддів не приймається з огляду на наступне.

Так, вказане позивачем рішення Центрального районного суду м. Миколаєва було скасовано рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 06.07.2015 року.

Крім того, згідно ст. 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. В даному випадку, відповідне рішення про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки судом не приймалось.

В свою чергу, згідно ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа подає: 1) письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто; 2) паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; 3) квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; 4) два примірники талона зняття з реєстрації.

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_5 та її діти - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були зареєстровані у кімнаті АДРЕСА_1 на підставі ордеру, перереєстрації місця проживання мала місце у зв'язку із точним зазначенням кімнати в гуртожитку,будь-яких порушень при здійсненні реєстрації місця проживання судом не встановлено, а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання незаконними дій будинкового комітету самоорганізації населення по вул. Потьомкінській, 131-В «Вікторія» щодо вирішення постійної реєстрації в кімнаті НОМЕР_1 згідно ордеру № 184, датованого 01.06.2001 року гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, 1996 р.н., ОСОБА_7, 1997 р.н.; визнання неправомірними дій Центрального відділу міста Миколаєва УДМС України в Миколаївській області щодо проведення 23.11.2007 року реєстрації в кімнаті НОМЕР_1 згідно ордеру № 184, датованого 01.06.2001 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, 1996 р.н., ОСОБА_7, 1997 р.н.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 року № 1077, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2109/22421 затверджено Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (далі - Порядок).

Згідно п. 7.1 розділу VІІ Порядку реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи скасовується в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства.

Згідно п. 7.2 Порядку у разі виявлення такого порушення керівник територіального підрозділу ДМС проводить перевірку підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи. Копія цього висновку надсилається керівнику головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальний орган ДМС) для здійснення контролю.

Про прийняте рішення особі надсилається письмове повідомлення, в якому зазначаються підстави його прийняття. Особу запрошують на прийом до територіального підрозділу ДМС для внесення відповідних відомостей до паспортного документа. Відомості про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи вносяться до карток реєстрації особи, адресних карток та паспортного документа шляхом внесення запису "скасовано" на штамп, що був внесений до цих документів з порушенням законодавства (штамп реєстрації місця проживання, або штамп реєстрації місця перебування, або штамп зняття з реєстрації місця проживання) (п.п. 7.3, 7.4 Порядку).

З огляду на те, що в ході розгляду справи не встановлено факту проведення реєстрації місця проживання ОСОБА_5 та її дітей з порушенням вимог законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для скасування вказаної реєстрації.

В свою чергу, колегія суддів суду звертає увагу на наступні обставини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Тобто, обов'язковою умовою для задоволення вимог позивача є наявність факту порушення відповідачем - суб'єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В даному випадку позивачем жодним чином не обґрунтовано, яким чином дії відповідачів по реєстрації третьої особи в іншій, ніж проживає позивач, кімнаті гуртожитку, порушують її права та законні інтереси.

При цьому, слід зазначити, що особиста думка позивача про порушення вимог Закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем заявлено позовні вимоги, які не направлено на захист порушених прав та інтересів, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин справи, норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Л.П. Шеметенко Суддя: О.О. Димерлій Суддя: О.В. Єщенко